Рішення № 6517804, 20.10.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2009 р. Справа № 15/370/09

За позовом: Акціонерного товариства закритого типу будівельна компанія “Глиноземпромбуд”, 54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 72, код ЄДРПОУ 01273042;

до відповідачів: 1. Головного управління юстиції у Миколаївській області, 54000, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107; 2. Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, 54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34;

Третя особа: Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області, м. Миколаїв, пр. Леніна, 141в;

про: стягнення 31115,70 грн.

           Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: 1. Пірог С.В. довіреність № 14/13832 від 25.05.09 р.

2. Зубрицька А.О. довіреність № 168 від 15.05.09 р.

Від третьої особи: Зарубицька К.В. довіреність № 4-22/3 від 08.01.09 р.

Акціонерне товариство закритого типу будівельна компанія “Глиноземпромбуд” 07.08.2009р. звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Головного управління юстиції у Миколаївській області та Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про стягнення шкоди в розмірі 31115,70 грн.

В судове засідання, призначене на 20.10.2009р., представник позивача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 38 та ін.), вимог ухвали господарського суду від 03.09.2009р. не виконав, не надав витребуваних судом документів, а саме: письмові пояснення стосовно відзивів на позовну заяву, а також відомості про стан справи № 3/228/07, та Постанову ВГСУ від 17.01.2008 р.

Враховуючи наведене, а також, що: позивач скористався своїм правом на участь в судовому засідання, не подання позивачем витребуваних господарським судом документів не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

При цьому клопотання позивача №20/019 від 20.10.2009р. судом не розглядалось, оскільки отримано після закінчення розгляду справи.

Інші представники з’явились в судове засідання.

За згодою відповідачів в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідачів, третьої особи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу будівельна компанія “Глиноземпромбуд” 07.08.2009р. звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовом до Головного управління юстиції у Миколаївській області та Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про стягнення шкоди в розмірі 31115,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2008р. по справі №3/238/07 визнано недійсними постанови Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області від 26.11.2007р. "Про відкриття виконавчого провадження" та від 06.11.2007р. "Про арешт коштів боржника".

На виконання, визнаних недійними, постанов від 26.11.2007р. "Про відкриття виконавчого провадження" та від 06.11.2007р. "Про арешт коштів боржника" державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області було безпідставно стягнуто з Позивача 31115,70грн., чим завдано йому матеріальну шкоду.

Таким чином саме неправомірними діями державного виконавця Центрального відділу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Акціонерному товариству закритого типу "Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" була завдана матеріальна шкода в розмірі 31115,70грн.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.

Згідно ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст.86 Закону України "Про виконавче проведження" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені також ст.1173, 1174 ЦК України, згідно яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, або їх посадовою або службовою особою при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що відповідальність за шкоду завдану органом державної влади несе держава Україна незалежно від її вини, за рахунок власного майна, в тому числі в грошових коштах, при цьому розпорядження коштами здійснюється Державним казначейством України та його органами.

Відповідачами у справі позовні вимоги позивача не визнано, надано письмові відзиви, в яких вони посилаються на наступне.

В своїй позовній заяві позивач дає невірну оцінку обставинам справи. Ст. 1173, 1174 ЦК України встановлює правові підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, їх службовими та посадовими особами.

Відповідно до вказаних норм шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями, бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів та їх посадових (службових осіб).

Тобто для покладення на орган державної влади обов'язку відшкодування шкоди необхідна сукупність наступних обставин: незаконне рішення, дія або бездіяльність органу державної влади, їх службових або посадових осіб ІІри цьому дія (рішення або бездіяльність) має обов'язково носити ознаку незаконності, в противному випадку підстави для відшкодування шкоди відсутні; заподіяна незаконним рішенням, дією, бездіяльністю шкода; причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та вчиненою незаконною дієто, бездіяльністю, рішенням.

При відсутності хоча б однієї з вказаних складових підстави для відшкодування шкоди відсутні.

Вважаємо, що позивачем надано невірну оцінку значенню постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2008р., якою були скасовані постанова Центрального ВДВС ММУЮ „Про відкриття виконавчого провадження" та „Про арешт коштів боржника".

У резолютивній частині вказаної постанови зазначено, що судом визнано недійсними Постанови Центрального ВДВС ММУЮ від 26.10.2007р. („Про відкриття виконавчого провадження") та від 06.11.2007р. („Про арешт коштів боржника").

Тобто судом вказані постанови незаконними не визнавались, незаконність дій державного виконавця не встановлювалась.

Підстави визнання недійсними вказаних документів виконавчого провадження зазначені в мотивувальній частині постанови ВГСУ.

Такими підставами суд визнав скасування ВГСУ самого судового рішення, яке перебувало на виконанні у Центральному ВДВС ММУЮ. При цьому суд не зазначає, що державним виконавцем при виконанні цього судового рішення та винесенні оскаржуваних постанов було порушено положення чинного законодавства про виконавче провадження. Саме судове рішення, яке виконував державний виконавець, було скасовано ВГСУ 17.01.2008р., тобто вже після його виконання і після закінчення виконавчого провадження, яке відбулось 26.11.2007р. у зв'язку з повним фактичним виконанням згідно вимог п.8 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження".

На момент відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій судове рішення, що виконувалось, було чинним, та державний виконавець не знав і не міг знати, що це рішення буде в наступному скасовано.

Тому в діях державного виконавця відсутня ознака протиправності, яка є обов'язковою підставою для відшкодування заподіяної шкоди, і вимоги позивача про стягнення 31115,7 грн. задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність.

Позивачем безпідставно не враховано положення ст. 122 ПІК України (поворот виконання судового рішення), які мають,застосовуватись у даному випадку.

Відповідно до ст. 122 ГПК України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

В даному випадку має місце повне виконання органом ДВС судового рішення, яке було скасовано ВГСУ вже після завершення виконавчого провадження та стягнення всієї суми боргу, яку перераховано стягувачу ТОВ „Мегаград і К".

Розглянувши матеріали справи та доводи сторін судом встановлено наступне.

В обгрунтування своїх позовних вимог стосовно неправомірності стягнення органом ДВС грошових коштів у розмірі 30690,79грн, позивач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 22.05.2008р. по справі №3/238/07, якою визнано недійсними постанови Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївської області від 26.10.2007р. та 06.11.2007р.

Такі посилання позивача визнаються господарським судом необгрунтованими з огляду на обставини, викладені у письмових відзивах відповідачів у справі стосовно підстав визнання недійсними Вищим господарським судом України постанов Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївської області від 26.10.2007р. та 06.11.2007р, а також враховуючи таке.

Як видно з матеріалів справи, 07.06.2007р. господарським судом Миколаївської області винесено рішення у справі за позовом ТОВ «Мегаград і К»до ТОВ «БК «Глиноземпромбуд», яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 30690,79грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2007р. рішення господарського суду Миколаївської області залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення 10.10.2007р. видано наказ.

26.10.2007р. ст. виконавцем Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ відкрито виконавче провадження (а.с. 17), а 26.11.2007р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з виконанням рішення Господарського суду Миколаївської області в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008р. усі зазначені вище судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як витікає з наведеної норми закону, підставою відшкодування матеріальної шкоди особою, яка її завдала, є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності останньої. Однак як видно з наведеного вище, виконавче провадження органом ДВС відкрито на виконання наказу господарського суду, виданого останнім на підставі рішення, яке набрало законної сили у відповідності до положень ч. 4 ст. 85 ГПК України. Як зазначалось, рішення господарського суду скасовано касаційною інстанцією лише 17.01.2008р., тобто після того, як воно було виконане органом ДВС.

Натомість, обставини викладені в постанові Вищого господарського суду України від 22.05.2008р. по справі №3/238/07, на яку позивач посилається, як на підставу своїх доводів, можуть бути підставою для повороту виконання рішення господарського суду за наявності умов, визначених ст. 122 ГПК України.

Наведене свідчить про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає обставинам справи та положенням закону, зокрема ч. 3 ст. 20 ГК України, абз. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Внаслідок зазначеного господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя