Рішення № 65176856, 28.02.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Провадження № 2/711/158/17

Справа №711/7311/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Придніпровський районний суд

м. Черкаси

В складі: головуючого судді Колода Л.Д.

При секретарі Василенко О.Г.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди ,-

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона на підставі трудового контракту від 22 липня 2015 року працювала на посаді генерального директора TOB «Торговий дім «Гомельскло-Україна». Наказом №10-К від 30 травня 2016 р. її було звільнено з посади, в зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Поскільки своє звільнення вона вважала незаконним, то звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси (суддя Степаненко О.М.) від 22 липня 2016 р., по справі №711/5711/16-ц, її позов задоволено повністю, скасовано наказ про звільнення, поновлено на посаді генерального директора, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На виконання рішення суду відповідачем було прийнято наказ №15-К від 22 липня 2016 р., яким позивача було поновлено на роботі.

25 липня 2016р. на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» було прийнято рішення про розірвання трудового контракту з позивачем.

Відповідно до п. 11 контракту, контракт може бути достроково розірваний одностороннім рішенням роботодавця, за умови попередження працівника не менш як за 2 місяці до такого розірвання. Не зважаючи на це, відповідачем було повторно проігноровано вимогу щодо завчасного попередження позивача, чим було повторно порушено її права.

Крім того, позивач маю малолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 і самостійно її виховує , як одинока матір.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення одиноких матерів, при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Крім того, позивач вважає, що її звільнення не було належно документально оформлене відповідним наказом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Такого наказу позивачу надано не було та запис в трудовій книжці містить посилання тільки на протокол загальних зборів учасників відповідача від 25.07.2016 р.

Позивач вважає, що її звільнення відбулося із порушенням її законних прав та інтересів, трудового законодавства України, трудового контракту. Вважає, що відповідач має поновити її на посаді, адже попри те, що норма п. 5 ч. ст. 41 КЗпП України передбачає право власника без зазначення причин розірвати трудовий договір з посадовою особою, недотримання самої процедури звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 4 КЗпП України є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи заробітку за останні два календарні місяці роботи.

За останні 2 місяці роботи сума заробітної плати позивача становить 48 000 грн. на місяць, отже сума середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу повинна розраховуватися із 48 000 грн. на місяць.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, позивачі звільняються від сплати судового збору.

В зв»язку з цим просила постановити рішення, яким поновити її на посаді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки, відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці Украй Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло- Україна» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 р. до дня поновлення на роботі.

Позивач ОСОБА_1 15.09.2016 року збільшила свої позовні вимоги, які мотивує наступним. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Станом на день подання цієї заяви, з моменту першого звільнення позивач більше чотирьох місяців не має роботи. Не зважаючи на вже існуюче рішення суду, відповідач повторно звільнив її з роботи, чим спричинив матеріальні та побутові проблеми для її сім'ї, оскільки позивач самостійно виховує дитину і її заробітна плата була єдиним джерелом доходу родини. Протиправні дії відповідача, спричинили серйозні моральні страждання, пов'язані із обурливим нехтуванням її законними правами та інтересами, почуттям абсолютної беззахисності перед недобросовісним роботодавцем, занепокоєністю за долю своєї родини, у зв'язку з відсутністю достатніх засобів для існування.

В зв'язку з цим, моральну шкоду позивач оцінює в 96000 грн. і просила постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її корись моральну шкоду в сумі 48000 грн.

В ході розгляду справи по суті позивач 28.02.2017 року подала суду заяву про уточнення позовних вимог, де вказала, що в заяві про відшкодування моральної шкоди в прохальній частині вона випадково вказала суму моральної шкоди 48000 грн., а тому вважає за доцільне уточнити суму моральної шкоди та просила постановити рішення, яким стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 96000 грн.

Представник позивача по довіреності ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, вказаних в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» ОСОБА_4 та по довіреності ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали заперечення на позов та просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, в результаті всебічного , повного та обєктивного їх дослідження , суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. В судовому засіданні встановлено, що позивач на підставі трудового контракту від 22 липня 2015 року працювала на посаді генерального директора TOB «Торговий дім «Гомельскло-Україна».

Наказом №10-К від 30 травня 2016р. її було звільнено з посади, в зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до п. 5 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Згідно рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси (суддя Степаненко О.М.) від 22 липня 2016р., по справі №711/5711/16-ц, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, скасовано наказ про звільнення, поновлено на посаді генерального директора, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім цього судом 22 липня 2016 року постановлено рішення про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 87106 грн.11 коп.

Вищевказане рішення суду від 22 липня 2016 року вступило в законну силу на підставі ухвали апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року, якою рішення в частині поновлення на роботі залишено без змін, а додаткове рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та в позові відмовлено.

На виконання рішення суду відповідачем було прийнято наказ №15-К від 22 липня 2016 р., яким позивача було поновлено на роботі.

Однак 25 липня 2016р. на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» було прийнято рішення про розірвання трудового контракту з позивачем ОСОБА_1 Наказ звільнення ОСОБА_1 відповідачем не видавався.

Ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів (ч.1); власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (ч. 2); для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства (ч. 3); у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обовязки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (ч. 4); керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону (ч.6).

Згідно ч.3 ст. 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припиненні на власний розсуд без оголошення підстав такого звільнення. Порядок призначення та звільнення з посади працівника, в тому числі керівника, визначено КЗпП України, який є спеціальною нормою відносно частини 3 ст. 99 ЦК України .

Статтею 36 КЗпП України визначені підставі припинення трудового договору, зокрема підстави, передбачені контрактом (п.8).

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» міститься розяснення про те, що на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП трудовий договір припиняється за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, а також з інших підстав передбачених законодавством.

Так, на підставі п.1.1 трудового контракту від 22.07.2015 ОСОБА_1 з 22.07.2015 обіймала посаду генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» (наказ № 28-К від 22.07.2015). Пунктом 11 вищевказаного трудового контракту передбачено, що контракт може бути достроково розірваним за одностороннім рішенням роботодавця з попереднім повідомленням працівника не менш ніж за два місяці з виплатою передбаченої контрактом компенсації.

Судом встановлено, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» від 25.07.2016 року про припинення повноважень позивача було оформлено протоколом № 13 загальних зборів учасників товариства. Відповідно до змісту якого учасники товариства, керуючись п. 5 ст. 41 КЗпП України розірвали контракт з генеральним директором ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» ОСОБА_1 з 25.07.2016 року.

Як вбачається з назви статті 41 КЗпП України згаданою нормою закону встановлено підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов і у відповідності до пункту 5 частини 1 цієї статті такою додатковою підставою є припинення повноважень посадових осіб.

Положеннями ч. 3 ст. 21 КЗпП України передбачено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

В порушення умов трудового контракту позивач ОСОБА_1 не була попереджена за два місяці про звільнення її з роботи, у звязку з припиненням її повноважень генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна».

Відсутність такого попередження було визнано представниками відповідача в судовому засіданні.

Таким чином суд вважає, що за п.5 ст. 41 КЗпП підставою для розірвання договору є рішення вищого органу товариства загальних зборів учасників, який відповідно до пунктів 9.6.3, 9.17 Статуту обирає та звільняє генерального директора, але з визначеною процедурою, передбаченою п. 11 контракту. В матеріалах справи відсутні дані, що під час вирішення на загальних зборах учасників товариства стосовно припинення повноважень ОСОБА_1 відбулось припинення повноважень з одночасним її звільненням.

Таким чином, суд вважає, що припинення повноважень посадової особи є самостійною підставою для звільнення працівника, яке мало було відбутись за два місяці після припинення таких повноважень з попереднім повідомленням працівника.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не була дотримана процедура звільнення за п. 5 ст. 41 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботу , шляхом внесення відповідних записів до трудової книжки, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.

Доводи відповідача про те, що одностороннє рішення відповідача про припинення контракту в односторонньому порядку не вимагає повідомлення позивача за 2 місяці до звільнення, суд вважає неспроможними.

Також не можуть бути покладені в основу судового рішення доводи відповідача проте, що позивач була звільнена в установленому законом порядку.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, відповідно до ст. 236 КЗпП України, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж як за один рік.

Рішення про поновлення незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

П. 21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 передбачено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Пунктом 32 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктами 5 та 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством. - на число календарних днів за цей період.

Згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року (вступила в законну силу в день проголошення), встановлено, що останніми двома повними місяцями роботи є березень та квітень 2016 року. У березні позивачка відпрацювала 22 дні, а в квітні - 21 день. Згідно довідки про доходи позивачки ОСОБА_6 за березень та квітень 2016 року їй було нараховано 48039.96 грн. та 48000.00 грн. відповідно. Таким чином середньоденний заробіток ОСОБА_6 складає: (48039,96 грн. + 48000,00 грн.) / (22 дні +21 день) = 2233.49 грн.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній … справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.

Суми середньомісячного та середньоденного заробітку позивача встановлені вищевказаною ухвалою апеляційного суду Черкаської області, а тому вищевказані дані суд застосовує при розрахунку заробітної плати за час вимішеного прогулу.

Позивачу слід стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року по 28 лютого 2017 року , що складає 7 місяців 5 днів. Розраховуючи суму середньомісячного заробітку суд виходить з того середньомісячна заробітна плата складає 48019,96 грн. (48039,96 грн. + 48000,00 грн. = 96039,96 грн.: 2 міс. = 48019,98 грн.), а середньоденна 2233,49 грн. (22 дні +21 день). Тому за період вимушеного прогулу середньомісячний заробіток становить 347307,17 грн. (48019,96 х 7 міс.) + (2233,96 х 5 днів) = 347307,17 грн.) .

Доводи позивача про те, що вона є одинокою матір»ю, що виховує малолітню дитину , а тому відповідач, звільнивши її з роботи, порушив норми ч.3 ст.184 КЗпП України, не можуть бути покладені в основу судового рішення, так як належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1. має статус одинокої матері, суду не надано ( в свідоцтві про народження доньки в графі батько мається запис про батька, не надано доказів, що вона сама виховує та утримує дитину , не перебуває в шлюбі , батько дитини помер) .

Що ж стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах відшкодування моральної ( не майнової ) шкоди за моральну ( немайнову) шкоду , заподіяну працівникові під час виконання трудових обовязків» , відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах . Розмір відшкодування визначається з урахуванням стану здоровя, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля , необхідні для відновлення попереднього стану.

Судом встановлено, що порушення прав та законних інтересів позивачки відповідачем призвели її до моральних страждань та переживань, втрати нормальних життєвих зв»язків, вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Суму моральної шкоди, визначену позивачем 98000 грн., суд вважає явно завищеною та такою, що не відповідає її моральним стражданням та переживанням. Суд враховує ту обставину, що при першому звільненні позивачу було виплачено вихідну допомогу в сумі 144000 грн. Тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення, моральну шкоду слід стягнути в сумі 24000 грн. , та вважає, що дана сума є цілком розумною. В частині стягнення моральної шкоди в сумі 74000 грн. слід відмовити.

П.п. 2, 4 ст. 367 ЦПК України передбачено негайне виконання рішень про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш як за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника , тому рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця підлягає до негайного виконання.

Поскільки позивач при зверненні з позовом до суду звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на підставі Закону України «Про судовий збір» слід стягнути судовий збір в сумі 6890 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40, 115, 235, 237-1 КЗпП України, п. п.22, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про практику в справах відшкодування моральної ( не майнової ) шкоди за моральну ( немайнову) шкоду , заподіяну працівникові під час виконання трудових обовязків», ст.ст. 8,10, 11, 60,61, 212, 213, 215, 223, 367 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 на посаду генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 27.09.1993 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року по 28 лютого 2017 року в сумі в сумі 347307 грн. 17 коп. з відрахуванням усіх обов»язкових платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 24000 грн. В частині стягнення моральної шкоди в сумі 74000 грн. відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гомельскло-Україна» на користь держави судовий збір в сумі 6890 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області.

Головуючий: ОСОБА_7