Ухвала суду № 65171880, 09.03.2017, Бершадський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Справа № 202/1641/12

Провадження № 6/126/8/2017

"09" березня 2017 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Гримальською С.В.

розглянувши в судовому засіданні в м. Бершадь подання головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № А-66, виданим 13.10.1998 року про стягнення боргу по аліментах в сумі 27923,78 грн.

Подання обгрунтовано тим, що на виконанні Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження № 51495791 з виконання виконавчого листа № 202/1641/12, виданого 30.07.2012 року про стягнення 5485,10 грн. боргу. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_4 Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено. Виконавцем 23.02.2017 року на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_4 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив. За повідомленням Державної міграційної служби України від 31.01.2017 року ОСОБА_2 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії FA № 137639, термін дії якого до 12.03.2025 року. Просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_4 до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 202/1641/12 про стягнення 5485,10 грн. боргу.

Згідно ст. 377-1 ч.1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Частиною 2 статті 377-1 ЦПК України встановлено, що суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Вивчивши матеріали подання, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Бершадським районним судом Вінницької області 30.07.2012 року видано виконавчий лист № 202/1641/12 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), починаючи з 14.05.2012 року до закінчення терміну навчання, тобто до 30.06.2014 року.

23.06.2016 року головним державним виконавцем Божок І.М. відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа.

23.02.2017 року головним державним виконавцем Божок І.М. направлявся ОСОБА_4 виклик з вимогою з'явитись до Бершадського районного відділу державної виконавчої служби 27.02.2017 року о 9 год. 30 хв. для вирішення питання про сплату аліментів, що підтверджується викликом державного виконавця.

Згідно інформації, наданої на запити державного виконавця, належне боржнику на праві власності майно відсутнє.

За повідомленням Державної міграційної служби України від 31.01.2017 року ОСОБА_2 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії FA № 137639, виданий 12.03.2015 року, термін дії якого до 12.03.2025 року.

Вказані факти стали підставою для звернення головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 без вилучення паспортного документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 5 ст.124 Конституції України проголошує, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Зазначене кореспондується із практикою Європейського суду з прав людини, який в п.24 рішення у справі "Воротніков проти України" від 14.02.2008 року вказав, що "провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження, а тому виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці два провадження мають розглядатися як цілісний процес".

У п. 23 рішення ЄСПЛ в справі "Матківська проти України" від 12.03.2009 року суд звернув увагу, що "виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно із статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За приписами статті 11 вказаного Закону України державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.18 ч.3 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку статті 377-1 ЦПК України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яка також визначає, що суб'єктом звернення до суду є державний виконавець.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено докази, надані ініціатором подання на підтвердження своїх вимог, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватись і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишити будь-яку країну, включно зі своєю власністю. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому акті.

Таким чином, право на вільне пересування, в тому числі право вільно покидати свою країну, не є абсолютним та може бути обмежене у випадках, передбачених законом.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

За приписами статті 6 вказаного закону громадянинові України може бути тимчасового відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів, тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положення ч.2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання, а не лише за наявності факту невиконання зобов'язань та факту відсутності в нього майна і коштів.

Вказані вимоги закону ініціатором подання не виконанні.

Направлене до суду подання не містить підтверджень умислу та фактів ухилення боржника ОСОБА_4 від виконання своїх зобовязань, інформації про стан виконання рішення суду, а лише констатує факт невиконання боржником рішення в добровільному порядку.

До матеріалів подання не додано доказів повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження 23.06.2016 року, доказів в підтвердження фактів отримання боржником виклику до державного виконавця.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19,33,124 Конституції України, ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 10, 210, 377-1 ЦПК України, ст. 313 ЦК України, ст. 1,2,6,11 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України", суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника паламарчука ОСОБА_7 - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд протягом пяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. І. Гуцол