Рішення № 65171749, 09.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/4753/15-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 43 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Жигановської О.С.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаний позовом до виконавчого комітету Житомирської міської ради, обґрунтовуючи його тим, що протоколом № 31 ВАТ «Житомирдерев» від 15.07.1997 її сімї у постійне користування виділено кв. № 64 по майдану Мистецькі Ворота, 7 у м. Житомирі. Проте, п.10 рішення відповідача № 213 від 06.05.1998 було незаконно відмовлено у його затвердженні, тому просила суд задовольнити її позов. Крім того, позивач просила визнати законним засідання профспілкового комітету ВАТ «Житомирдерев» від 15.07.1997 про надання на її сімю вищезгаданої квартири.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

Позивач вказує, що суд помилково вважав, що вона із сімєю вселилася у спірну квартиру неправомірно та не врахував, що рішення Богунського районного виконавчого комітету № 254 від 25.08.1994 про виділення спірної квартири іншій сімї не існує. Зазначає, що у відповідача відсутні відповідні повноваження для скасування свого рішення.

Також ОСОБА_2 вважає, заперечення відповідача, що її сімєю приватизована ще одна квартира не має правового значення для вирішення даної справи, а закінчення строку позовної давності не позбавляє її права на звернення до суду за захистом своїх прав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що остання пропустила строк позовної давності для звернення із ним до суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду в частині відмови у задоволенні позову в частині вимог про законність п.10 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 213 від 06.05.1998 з огляду на наступне.

У відповідності з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України).

Частина 1 ст. 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що 20.01.1994 рішенням виконавчого комітету Богунської районної Ради народних депутатів № 7 «Про надання квартир громадянам району» було затверджено рішення ВАТ «Житомирдерев», оформлене протоколом № 60 про надання квартири АДРЕСА_1 Г.І., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а. с. 54).

Також із витягу з протоколу № 31 спільного засідання профспілкового комітету і правління ВАТ «Житомирдерев» від 15.07.1997 убачається, що ОСОБА_6 на склад сімї з трьох осіб виділено 3-х кімнатну квартиру № 64 по майдану Мистецькі Ворота, 7 у м. Житомирі, житловою площею 35,69 кв. м. зі зняттям з квартирного обліку (а. с. 32).

Пунктом 10 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 213 від 06.05.1998 відмовлено адміністрації та профкому ВАТ «Житомирдерев» у затвердженні рішення № 31 від 15.07.1997 про розподіл кв. № 64 у буд. 7 по майдану Мистецькі Ворота ОСОБА_6 на сімю із трьох осіб (вона, два сина) у звязку з тим, що рішенням Богунського районного виконавчого комітету № 254 від 25.08.1994 ця квартира надавалась на сімю із чотирьох осіб (вона, три сина). Однак, ордер для заселення у квартиру ОСОБА_6 не отримувала та відмовилась звільнити АДРЕСА_2, в якій сімя проживала та яка була надана їй як тимчасова міра до підходу черги квартирного обліку (а. с. 33-36).

Згідно листа державного архіву Житомирської області № Ш/2050 від 06.07.2016 встановлено, що у протоколах виконавчого комітету Богунської районної ради народних депутатів м. Житомира за 1994 рік рішення від 25.08.1994 № 254 відсутнє (а. с. 168). Аналогічна відповідь надійшла і на запит Апеляційного суду Житомирської області від 03.03.2017 (а. с. 213).

В суді апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив, що дійсно такого рішення виконавчого комітету Богунської районної ради народних депутатів м.Житомира немає, а відмовлено позивачу було на підставі іншого рішення.

У матеріалах справи також наявна заява виконавчого комітету Житомирської міської ради № 21/9125 від 21.09.2015 про застосування строку позовної давності (а. с. 50).

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про незаконність вищевказаного пункту рішення відповідача є обґрунтованими. Проте, враховуючи, що позивач пропустила строки звернення до суду із вказаним позовом, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції в цій частині.

Щодо рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову за пропуском строку до вимог про законність засідання профспілкового комітету ВАТ «Житомирдерев» від 15.07.1997 про надання на її сімю вищезгаданої квартири, хоча правильною вимогою вважати слід про визнання саме рішення, а не засідання профспілкового комітету, то в цій частині рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до вищенаведених правових норм про застосування строку позовної давності законодавцем передбачено, що для того щоб зробити висновок про те, що позовна давність спливла, необхідно встановити чи належало позивачу суб'єктивне право, про захист якого він просить, чи воно порушувалося відповідачем, і якщо так, то з якого моменту про це дізналася або повинна була дізнатися особа, чи не зупинявся або не переривався строк давності, і нарешті, чи не було поважних причин його пропущення.

Проте, як вбачається із матеріалів справи відповідачем законність рішення профспілкового комітету ВАТ «Житомирдерев» від 15.07.1997 про надання позивачу на її сімю вищезгаданої квартири не заперечувалась і останньою суду не наведено належних підстав для задоволення цих вимог.

Ураховуючи наведене рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 жовтня 2016 року в частині вирішення позову про законність рішення профспілкового комітету ВАТ «Житомирдерев» від 15.07.1997 про надання квартири 64 в будинку 7 на майдані Мистецькі ворота на сімю ОСОБА_6І.(ОСОБА_2) скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у позові за безпідставністю.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: