Рішення № 65171414, 27.02.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2387/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЯМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Житомирського району Житомирської області, третьої особи Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є власником 16/100 ідеальних частин приміщення контори, яка розташована по вул.Корольова (колишня Котовського), буд.2 «А» в с.Станишівка, Житомирського району. 18 грудня 2003 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Житомирського району №91 їй було надано погодження на переобладнання належної їй частини приміщення бувшої контори с.Станишівка по вул.Котовського, 2-а під житловий будинок. Скориставшись даним правом позивач здійснила добудову до вищевказаної частини. Свідоцтво про право власності на вказаний обєкт нерухомого майна отримати неможливо, оскільки повністю не виконані вимоги підзаконних актів, що регулюють порядок прийняття в експлуатацію завершених будівництвом (новостворених) обєктів нерухомості, отже він вважається самочинним будівництвом. На підставі статей 375, 376, 392 ЦК України позивач просить рішенням суду визнати за нею право власності на самочинно збудоване майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 «А» в с.Станишівка, Житомирського району, Житомирської області.

Позивач позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Житомирського району Житомирської області в судове засідання не зявився, подав до суду лист про розгляд справи у його відсутність, при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, не повідомивши причину неявки. Про час і день розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи проводиться відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи.

Суд оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 29 жовтня 2003 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить частина приміщення контори загальною площею 38,10 кв.м. згідно інвентарної справи №489 (а.с.6-7).

18 грудня 2003 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Житомирського району №91 ОСОБА_2 надано погодження на переобладнання належної їй частини приміщення бувшої контори с.Станишівка по вул.Котовського, 2-а під житловий будинок. Пунктом 2 зазначеного рішення ОСОБА_2 зобовязано отримати в районному відділі містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства паспорт на переобладнання приміщення бувшої контори під житловий будинок (а.с.7).

Відповідно до паспорта забудовника позивач була зобов'язана проводити забудову земельної ділянки у відповідності з Будівельним паспортом, після дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.9, 22).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №554726 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0489 га., для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822086800:02:001:0213, яка розташована: Житомирська область, Житомирський район, ОСОБА_3 сільська рада, с.Станишівка, вул.Котовського, 2а (а.с.25).

З розяснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року слідує, що при вирішенні питання про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти звертається увага на наявність звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та на докази щодо зазначених обставин. При цьому звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2016 року ОСОБА_2 звернулась до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирський області із заявою про прийняття квартири АДРЕСА_2«а» в с.Станишівка Житомирського району Житомирської області в експлуатацію.

За наслідками розгляду заяви останній відмовлено у її задоволенні та запропоновано звернутись до суду.

Частина 1 статті 376 Цивільного Кодексу України зазначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з пунктом 12 вищевказаної Постанови суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Частиною 2 вказаної норми Закону передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Додані до позовної заяви матеріали не свідчить про те, що питання прийняття в експлуатацію збудованого обєкту, з приводу якого порушено спір, було предметом розгляду компетентного державного органу.

Посилання позивача, як на підставу позовних вимог, в тому числі на ст.375 ЦК України, якою передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати прибудову, а також дозволити будівництво на своїй ділянці іншим особам та набуває право власності на зведенні ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно також не може бути підставою для задоволення позову, оскільки частиною 3 ст.375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки зі її цільовим призначенням. Частиною 4 вказаної норми Закону передбачено, що правові наслідки самочинного будівництва, здійсненого власником на його земельній ділянці, встановлюється статтею 376 Цивільного кодексу України, зміст якої наведено вище.

Відповідно до п. 10 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 зі змінами, у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого обєкта.

Технічне обстеження проводиться субєктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавець).

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей обєкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на обєкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об'єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також відсутність будь-яких доказів щодо, наявності відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, а також відсутність доказів відповідності обєкту на який просить позивач визнати право власності, існуючим будівельним, технічним, пожежним, санітарним та іншим нормам, підстав для задоволення позову суд не вбачає.

За положеннями ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 375, 376 ЦК України, ст.ст. 14, 215, 218, 221-223 ЦПК України, постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)", суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Зубчук