Рішення № 6517141, 20.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09                                                                                           Справа№ 30/161

          За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Варіант-Логістик”, м. Чоп, Закарпатська область,

До відповідача: Державне територіально-галузеве об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів

Про стягнення коштів

Суддя Н.Мороз

За участю представників сторін:

Від позивача – Дюрдь В.І - представник

Від відповідача –Коцелко Г.В. –представник

Суть спору:

Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Варіант-Логістик”, м. Чоп, Закарпатська область, до Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів, про стягнення 3128,13 грн. надмірно сплачених за квітень 2006 р. за послуги, пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України. Заявами про збільшення розміру позовних вимог №65 від 30.06.2009р., №74 від 03.08.2009р., №87 від 21.09.2009р. позивач просить стягнути додатково надмірно сплачені кошти за травень 2006 р.–грудень 2006р., що разом із сумою, надмірно сплаченою за квітень 2006 р. становить 43446,01 грн.

Провадження у справі було порушено 13.04.2009 р. та призначено розгляд справи на 28.04.2009 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, викладених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувались перерви. Представникам сторін роз’яснювались їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог. Ствердив, зокрема, що позивач здійснює діяльність з перевантаження вантажів з вагонів стандарту колії 1435 мм на вагони стандарту колії 1520 мм, митне декларування вантажів, а відповідач надає позивачу послуги, які пов’язані з перевезенням вантажу в режимі імпорту та транзиту через територію України, на підставі договору про подачу та забирання вагонів, договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів, договору про надання інформації про перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, угоду про взаємодію Львівської державної залізниці та товариства з обмеженою відповідальністю “Варіант-Логістик” при перевезенні вантажів відповідно до транспортного права ЦІМ та СМГС, технології взаємодії підприємств ДН-5 з ТзОВ “Варіант-Логістик” при вантажних операціях з транзитними та експортно-імпортними вантажами. Такі послуги, пов’язані з перевезенням, підлягають оплаті без донарахування податку на додану вартість. Однак, відповідач списував кошти за надані послуги з рахунку в ТехПД з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Сума переплати, у зв’язку із цим, за квітень –грудень 2006 р. становить 43446,01 грн. Просить позов задовольнити.

В судових засіданнях представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзивах на позов. Ствердив, зокрема, що між сторонами не укладався договір, який би регулював відносини по наданню послуг, які пов’язані із транзитним перевезенням вантажів (договір перевезення чи експедиції). Посилається на відсутність у позивача належних доказів виконання транзитних робіт (послуг), а саме договорів, укладених у відповідності із ст. ст. 1, 7 Закону України “Про транзит вантажів”, залізничних накладних ЦІМ чи УМВС. Правомірність нарахування відповідачем на суму наданих послуг сум податку на додану вартість підтверджує актом “Про результати виїзної планової документальної перевірки ДТГО “Львівська залізниця” (код ЄДРПОУ 01059900) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2007 р.” Крім того, зазначив, що сума позовних вимог не грунтується на даних, що є відображеними у первинних документах бухгалтерського обліку, а відтак є необгрунтованою. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

09.12.2004 р. між позивачем (перевантажувач) та відповідачем (перевізник) був укладений договір №14-п про надання інформації про перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, який, відповідно до п. 1.1., регулює взаємовідносини сторін по наданню транспортної інформації та інших послуг перевізником щодо експортно-імпортних та транзитних вантажів, що надходять в адресу перевантажувача. Відповідно до п. 3.1. договору, перевізник надає перевантажувачу послуги по ставках, встановлених Тарифним керівництвом №1, з урахуванням коефіцієнту, оголошеного Укрзалізницею, а також Тарифною політикою Укрзалізниці.

10.06.2005 р. між позивачем (логістик) та відповідачем (залізниця) була укладена угода №410 про взаємодію Львівської державної залізниці та Товариства з обмеженою відповідальністю “Варіант-Логістик” при перевезенні вантажів відповідно до транспортного права ЦІМ та СМГС, відповідно до п. 1.1. якої логістик проводить перевантаження вантажів із вагонів колії 1435 мм у вагони колії 1520 мм, які прибувають по документах ЦІМ та СМГС з відміткою у відповідних графах перевізних документів “Перевантаження “Логістиком”.

26.12.2005 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (залізниця) був укладений договір №534 про розрахунки за надані послуги по перевезенню вантажів, який, відповідно до п. 1.1., регламентує взаємовідносини сторін по розрахунках за послуги, пов’язані з перевезенням вантажів на умовах попередньої оплати. Залізниця зобов’язалась здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги замовнику при умові попередньої оплати ним тарифу, зборів запланованих перевезень та послуг. Надання послуг здійснюється на підставі належно оформлених планів та заявок (п. 3.1.). З матеріалів справи, зокрема, банківських виписок вбачається сплата позивачем коштів на рахунок ТехПД Львівської залізниці.

01.04.2006 р. між позивачем (користувач під’їзної колії) та відповідачем (залізниця) був укладений договір №92 про подачу та забирання вагонів, у відповідності до якого, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, виваження і забирання вагонів з під’їзної колії та примикає то станції Чоп Львівської залізниці через відповідну стрілку (п. 1 договору).

Доказів, які б підтверджували виконання умов кожного з зазначених договорів сторонами, зокрема, види робіт та послуг, їх вартість, суду надано не було. Позивач у заявах про збільшення розміру позовних вимог визнав, що оплата робіт та послуг, що виконувались по цих договорах, списувалась відповідачем з рахунку ТехПД єдиними переліками ТехПД на підставі відомостей та накопичувальних карток різних станцій залізниці, без посилання на конкретні договори. Також не доведено, на підставі якого саме договору і які саме транзитні роботи (послуги) і на яку суму виконувались.

Позивач посилається на ту обставину, що на підставі вказаних договорів позивач приймав у спірний період – квітень –грудень 2006 р. участь у єдиному технологічному процесі транзитного перевезення вантажів, здійснюючи перевантаження експортно-імпортних та транзитних вантажів з вагонів стандарту колії 1435мм на вагони стандарту колії 1520 мм, митне декларування вантажів, що підтверджує відомостями плати за користування вагонами (контейнерами), накопичувальними картками, накладними, дорожніми відомостями, уніфікованими адміністративними документами. Однак, такі документи не підтверджують факту участі позивача у роботах (послугах), пов’язаних саме з транзитом вантажів. Згідно із п. п. 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом №113 Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. “Про затвердження Правил користування вагонами і контейнерами”, за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "Актів загальної форми ГУ-23” провадиться лише облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів. Законодавство передбачає інші види документів, які підтверджують факт укладення та виконання транзитних договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про транзит вантажів”, транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Відповідно до ст. 7 Закону України “Про транзит вантажів”, транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. При цьому, договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень. Згідно зазначеного Закону, під транзитними послугами (роботами) визначається безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту (вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи)), що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо. Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, зазначені в ст.ст.1,7 вказаного закону угоди не укладались, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність договору із ним про транзитне перевезення вантажу, а також на неможливість ідентифікації вантажу, який є транзитним, серед іншого вантажу.

Як вбачається, зокрема, з п. 14 договору №92 від 01.04.2006 р. про подачу та забирання вагонів, позивач зобов’язався сплачувати залізниці плату за подачу і забирання вагонів, за маневрову роботу –згідно Тарифного керівництва №1; за користування вагонами (контейнерами) –згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами. Відповідно до п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами, розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. Зазначене положення відповідає і вимогам п. 2.6. правил розрахунків за перевезення вантажів, якими регулюються відносини по оплаті як послуг з перевезення, так і додаткових послуг, згідно із якими у випадках, визначених законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість.

Позивач не заперечує правильність обчислення часу використання вагонів та контейнерів і застосування відповідачем тарифів, стверджуючи лише про безпідставність нарахування на них суми податку на додану вартість, яка, на думку позивача, не повинна нараховуватись у даному випадку.

Відповідно до ст. 3.1.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, об'єктом оподаткування за загальним правилом є операції платників податку з:поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Відповідно до ст. 5.15. вказаного закону, звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України. Крім того, відповідно до ст. 6.2.4. цього закону, за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України. Операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому пунктом 5.15 цього закону.

Однак, належних доказів виконання саме таких робіт (послуг), які у відповідності до норм вказаного закону звільняються від оподаткування, суду не надано. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, факт безпідставної сплати зазначених позивачем сум податку на додану вартість не доведено суду у встановленому порядку належними доказами.

Згідно ст. 1212 ЦК України, лише та особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути це майно. При цьому, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку в позові відмовити.

Керуючись ЗУ „Про транзит вантажів”, ст.ст.1212 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя