Постанова № 65171053, 06.03.2017, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/389/17

Провадження № 3/163/269/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Гайдук А.Л.,

за участі секретаря Костюк Р.М.,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1,

розглянувши, направлені Любомльським відділом поліції ГУНП у Волинській області, матеріали справи за протоколом серії АП1 №989983 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючої, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт громадянки України серії АЮ №183328, виданий Любомльським РС УДМС України у Волинській області 10.11.2012 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 11 лютого 2017 року о 02 годині 40 хвилин керувала автомобілем марки «Фольксваген - Гольф», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, по вул. Володимирській в м.Любомль Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, чим порушила вимоги пункту 2.9. (а) Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1 в суді факт вчинення правопорушення не визнала повністю та пояснила, що 11 лютого 2017 року вона разом з подругами їздила на дискотеку в с.Вишнів Любомльського району та, повертаючись назад, в м.Любомль по вул.Володимирській, в автомобілі вийшла з ладу коробка передач та не світила одна фара, у звязку із чим вона зупинилась на обочині, куди в цей час підїхали працівники поліції і попросили у неї предявити документи: посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль. Посвідчення водія вона предявила, а технічний паспорт забула вдома. Після цього працівники поліції запропонували їй проїхати до лікарні для медичного освідування на стан алкогольного спяніння, на що вона погодилася, оскільки в стані алкогольного спяніння не перебувала. В приймальному відділенні ТМО Любомльського і Шацького районів медсестра їй поміряла тиск, а черговий лікар запропонував продути трубку алкотесту «Драгер», від якого вона відмовилася, однак з яких причин - суду пояснити не змогла. Вказала, що у лікаря просила взяти у неї кров для аналізу та визначення стану спяніння, однак таке її прохання лікарем було проігнороване. Відносно неї, у присутності свідків, склали протокол про адміністративне правопорушення, від підпису у якому вона відмовилась з тих причин, що в цей день спиртного не вживала та в стані алкогольного спяніння не перебувала. Просила не позбавляти її права керування транспортними засобами.

Незважаючи на повне невизнання ОСОБА_1 своєї вини у керуванні транспортним засобом у вищезазначену дату та годину в стані алкогольного спяніння, її вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 №989983 від 11.02.2017 року складено поліцейським ГРПП №1 СРПП№2 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2, а свідками огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного спяніння були громадяни: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка поліцейський ГРПП №1 СРПП№2 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 суду показав, що 11 лютого 2017 року, перебуваючи в добовому наряді в складі сектору реагування патрульної поліції №2 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на службовому автомобілі здійснювали патрулювання вулиць в м.Любомль з метою забезпечення безпеки дорожнього руху та публічного порядку. Орієнтовно біля 03 години, перебуваючи на вул.Володимирська в м. Любомль, ними було помічено автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», який різко змінював швидкість та напрямок руху, а також у ньому не горіло світло однієї фари, у звязку із чим даний транспортний засіб був зупинений інспектором Дячуком Р.В. Спочатку до автомобіля підійшов ОСОБА_6, а потім він та ОСОБА_5 На прохання надати водійське посвідчення та документи на автомобіль, водій даного транспортного засобу, яким була ОСОБА_1, надала лише посвідчення водія, а техпаспорта та страховки на автомобіль при собі не мала. При спілкуванні з даною громадянкою з її ротової порожнини було чути різкий запах алкоголю, а координація рухів у неї була порушена, тому, через незабезпечення патрульної поліції спецзасобами (алкотестами), громадянці ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до лікарні для перевірки її на стан спяніння, однак остання просила в лікарню її не везти, так як вона вживала пиво, але в подальшому погодилась. Перебуваючи в лікарні, у присутності їх патрульного наряду в складі трьох осіб, ОСОБА_1 лікарям повідомила, що «дути» в трубку алкотесту «Драгер» вона не буде, так як вживала пиво, тому будуть відповідні результати, які підтвердять перебування її в стані алкогольного спяніння. За результатами медичного огляду, за зовнішніми ознаками громадянки ОСОБА_1 медичними фахівцями було констатовано факт перебування останньої в стані алкогольного спяніння, що стало підставою для складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП, від підписання якого вона відмовилась.

Допитані в якості свідків начальник СРПП №2 Любомльського ВП ГУНП ОСОБА_5 та інспектор ГРПП №2 СРПП№2 Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 в судовому засіданні дали аналогічні показання, що й свідок ОСОБА_2

Зокрема, ОСОБА_5 суду показав, що під час патрулювання ними був помічений автомобіль без увімкненої правої фари, рух якого давав підстави вважати, що його водій перебуває в стані алкогольного спяніння або не має водійських навиків. Після зупинки даного транспортного засобу, у його водія ОСОБА_1 були відсутні документи на автомобіль та страховка, а при розмові з останньою, з її ротової порожнини було чути різкий запах алкоголю. ОСОБА_1 не заперечувала факту вживання нею алкоголю та повідомила, що перед цим пила пиво, тому просила її відпустити. Оскільки спецзасобами патрульний наряд не забезпечено, освідування ОСОБА_1 проводили в лікарні, де від проходження алкотесту «Драгер» вона відмовилась з тих причин, що вживала алкоголь пиво, та з цієї ж підстави не наполягала на відібранні у неї зразків крові для лабораторного аналізу, а постійно просила її відпустити та не складати протокол.

Інспектор Дячук Р.В. в якості свідка показав, що зовнішні ознаки ОСОБА_1 явно свідчили про стан її алкогольного спяніння, оскільки остання вела себе збуджено, мова її була порушеною, а з ротової порожнини було чути сильний запах алкоголю. При освідуванні в лікарні ОСОБА_1 повідомляла, що вживала пиво, тому, знаючи, які будуть результати освідування, від «продуття» алкотесту «Драгер» відмовилась.

Такі показання інспекторів поліції за своїм змістом відповідають доданим до матеріалів справи рапортам, що складені кожним із них.

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 49 від 11.02.2017 року, складеного черговим лікарем ТМО Любомльського і Шацького районів ОСОБА_3, встановлено, що громадянка ОСОБА_1 о 02 год. 55 хв. 11.02.2017 року перебувала в стані алкогольного спяніння.

У наданому на запит суду акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 49 від 11.02.2017 року зафіксовано, що поведінка обстежуваної ОСОБА_1 була: роздратована, збуджена, балакуча, а настрій нестійкий; мовна здатність: говірливість та незначна змазаність мови; рухова сфера: часто дзвонила по телефону, нервувалась; міміка жвава; хода: хитка, при різкому повороті похитування; наявне легке тремтіння повік; з рота наявний запах алкоголю; за відомостями про останнє вживання алкоголю 15 хвилин тому вживала пиво; від обстеження на «Alcotest» відмовилась.

Допитана в якості свідка лікар ОСОБА_3 показала, що під час обстеження ОСОБА_1 та складання висновку вона керувалась вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року N1452/735 (далі Інструкція N1452/735 від 09.11.2015 року). Зокрема, за зовнішніми ознаками було очевидним, що ОСОБА_1 поводила себе, як нетвереза людина, її поведінка була неадекватною, вона чіплялась до працівників поліції, постійно до когось телефонувала, з її ротової порожнини було чути різкий запах алкоголю, у неї прослідковувалось явне тремтіння рук та від продування трубки алкотестера відмовилась, так як говорила, що перед цим вживала алкоголь пиво. Зразки крові у ОСОБА_1 не відбирались, оскільки на цьому остання не наполягала.

Свідок ОСОБА_4, яка під час обстеження вимірювала у ОСОБА_1 тиск, суду показала, що перебування останньої у стані алкогольного спяніння було явно очевидним за зовнішніми ознаками, оскільки про це свідчила її неадекватна поведінка, знервованість, постійні дзвінки до чоловіка та інших осіб з приводу того, що працівники поліції привезли її на освідування, її намагання вирішити дане питання по телефону, який вона неодноразово пропонувала дати працівникам поліції, щоб вони порозмовляли з її знайомими. Крім цього, сама ж ОСОБА_1 говорила, що вживала пиво, та при вимірюванні тиску з її ротової порожнини було чути різкий запах алкоголю, який для пива не характерний. Продувати трубку алкотестеру та здавати кров для визначення стану алкогольного спяніння ОСОБА_1 не бажала так як визнавала, що вживала алкоголь, зокрема, пиво.

Таким чином, наведені показання свідків беззаперечно підтверджують факт перебування, відповідно й керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у стані алкогольного спяніння, що встановлено працівниками поліції та підтверджено медичними фахівцями за її зовнішніми ознаками, що відповідає положенням пункту 3 Інструкції N1452/735 від 09.11.2015 року.

Підстав не вірити чи сумніватись у показаннях допитаних в якості свідків працівників поліції та працівників медичного закладу у суду немає, оскільки між собою вони в повній мірі взаємоузгоджуються, не містять жодних суперечностей та в повному обсязі відтворюють картину розвитку подій, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, від моменту зупинки ОСОБА_1 до часу складання відносно неї висновку чергового лікаря про її медичне обстеження та протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас, такі показання свідків обєктивно спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що алкоголю вона не вживала, у стані спяніння не перебувала та її прохання про відібрання зразків крові черговим лікарем було проігнороване.

Обрана ОСОБА_1 категорична невизнавальна позиція є не інакше, як обраний спосіб самозахисту, який є виключно голослівним, оскільки жодним іншим доказом не підтверджений, та свідчить про її вперте намагання у такий спосіб уникнути від відповідальності.

Крім цього, проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного спяніння безпосередньо у закладі охорони здоровя, без попереднього огляду поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, не суперечить положенням Інструкції N1452/735 від 09.11.2015 року, так як даною Інструкцією передбачено два способи проведення огляду на стан спяніння, а саме, поліцейським на місці зупинки та лікарем закладу охорони здоровя, при цьому, жодний пункт цієї Інструкції не містить прямої вказівки про заборону проведення такого огляду у закладі охорони здоровя без попереднього огляду поліцейським за допомогою технічних засобів.

В даному конкретному випадку, суд зважує й на ту обставину, що поліцейський патрульний наряд відповідними спеціальними технічними засобами забезпечений не був, однак їх відсутність не звільняє поліцейських від виконання покладених на них службових обовязків під час несення патрульної служби.

Не можна залишати поза увагою та ігнорувати й те, що особи, які вчиняють адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, становлять підвищену суспільну небезпечність для оточуючих, оскільки стягнення у санкції даної статті КУпАПз кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативно суворим, а його суворість спонукає порушників до всілякого роду та способу відшукування шляхів уникнення такої відповідальності.

Таким чином, враховуючи вищенаведені докази, які в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи і узгоджуються між собою, слід дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому останню суд визнає винною у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного спяніння.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 989983 від 11.02.2017 року у ОСОБА_1 вилучено посвідчення водія серії ВВТ №774639.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП, яке слід накласти на ОСОБА_1, суд враховує фактичні обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до порушення правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, особу правопорушниці, відсутність обставин, що помякшують та обтяжують відповідальність винної, вимоги санкції статті, згідно якої остання притягується до відповідальності, та приходить до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка не містить альтернативи, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 320 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 221, 283, ч.1 п.1 ст. 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», на підставі ч.1 ст.130 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень підлягає стягненню на рахунок 31112149700001 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38009371, одержувач ГУК у Волинській області, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу «адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»).

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 320 (триста двадцять) гривень судового збору на рахунок 31214206700262 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, код ЄДРПОУ 38031501, отримувач УДКСУ в Любомльському районі, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області ОСОБА_7