Постанова № 65170749, 01.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 487/4611/16-а

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Андрощук В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови від 7 вересня 2016 року серії АР № 038417 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову зазначалось, що постановою у справі про адміністративне правопорушення від 7 вересня 2016 року серії АР № 038417, складеною інспектором УПП в м. Миколаєві Пшеніциним В.О., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. На думку позивача, названа постанова винесена незаконно та підлягає скасуванню.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову від 7 вересня 2016 року серії АР № 038417 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом не враховано, що з наданого відповідачем відео з нагрудного реєстратора патрульного Пшеніцина В.О. вбачається, що позивач визнає порушення та жодного разу не заперечує проти винесення відносно нього постанови. Крім того, на відео ОСОБА_1 визнав скоєне ним правопорушення, зазначивши, що порушив він умисно. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що постановою від 7 вересня 2016 року серії АР № 038417, винесеною інспектором Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Пшеніциним В.О., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн..

Згідно названої постанови, ОСОБА_1, керуючи 7 вересня 2016 року о 6 годині 50 хвилин автомобілем «КІА SPORTAGE» д/н НОМЕР_1, в м. Миколаєві по вул. 6 Поперечна, 33 не виконав вимоги знаку 4.10 («Круговий рух»), здійснив рух по полосі зустрічного напрямку, чим порушив вимоги п. 8.4. «г» Правил дорожнього руху України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржена постанова винесена без додержання вимог закону, зокрема викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015, а диск з відеозаписом не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Проте, з таким рішенням суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 названого Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

На підставі ч. 1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 Кодексу.

Частиною 2 названої статті Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частинами 4 та 5 названої статті Кодексу встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853).

Відповідно до п. 4 Розділу І названої Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

За таких даних, чинним законодавством України працівникам органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Згідно п. 8.1 Правил дорожнього руху України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Пунктом 8.4 «г» ПДР України встановлено, що наказові знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено матеріалами справи, за порушення п 8.4 «г» Правил дорожнього руху України постановою відповідача від 7 вересня 2016 року серії АР № 038417 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а. с. 2).

При цьому, як вбачається з наданого відповідачем відеозапису з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, ОСОБА_1 після зупинення транспортного засобу, яким він керував, не заперечував факт порушення ним Правил дорожнього руху України шляхом здійснення руху по полосі зустрічного напрямку всупереч вимогам знаку 4.10 «Круговий рух».

З названого відеозапису також вбачається, що позивач відмовився від ознайомлення його з правами та обов'язками, зазначивши, що знає свої права краще за патрульного поліції, оскільки має юридичну освіту.

Назване також підтверджується тим, що ОСОБА_1 підписав оскаржену постанову відповідача без зауважень, тобто погодився із фактом здійснення ним порушення Правил дорожнього руху України, за яке передбачена адміністративна відповідальність.

Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства, апеляційний суд приходить до висновку, що при винесенні оскарженої постанови від 7 вересня 2016 року серії АР № 038417 про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено штраф у розмірі 255 грн. (15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), інспектор патрульної поліції 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Миколаєві лейтенант поліції Пшеніцин В.О. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» набрав чинності 7 листопада 2015 року, після чого набрали чинності і зміни, внесені до статей 222 та 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими суттєво змінено положення законодавства щодо розгляду на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Наведена обставина вказує на можливість застосування при розгляді справ даної категорії висновків, викладених в Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015, виключно з урахуванням змін у чинному законодавстві, що відбулися після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Апеляційний суд відхиляє посилання позивача на неправильне зазначення в оскарженій постанові інспектором патрульної поліції по-батькові позивача, оскільки названа описка не може бути підставою для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не є обґрунтованими.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 6 березня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко