Рішення № 6517065, 20.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09                                                                                           Справа№ 10/197

          За первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геліос» м. Львів

До відповідача Приватне підприємство «Ганнуся» м. Львів

Про зобов‘язання до вчинення дій

За зустрічним позовом Приватного підприємства «Ганнуся»

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геліос»

Третя особа на стороні відповідача Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»

Про захист прав власності на нерухоме майно                     

          Суддя Довга О.І.

          Секретар Яремчук С.М.

Представники сторін за первісним позовом :

від позивача : Шеремета М.М. - представник за дорученням

від відповідача : Куришко С.С. –директор

Представники сторін за зустрічним позовом :

від позивача : Куришко С.С. –директор

від відповідача : Шеремета М.М. - представник за дорученням

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору :

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ «Компанія «Геліос» до приватного підприємства «Ганнуся» про зобов‘язання до вчинення дій, а саме - просить суд зобов‘язати ПП «Ганнуся» взяти участь у остаточному розподілі часток у майні - новозбудованому торговельному павільйоні на вул. Пасічній - Медової Печери у м. Львові та підписати відповідний акт згідно умов договору про пайову участь у будівництві від 04.01.2002 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 04.01.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геліос»(Інвестор) та приватним підприємством «Ганнуся»(Забудовник) укладено договір про пайову участь у будівництві, який передбачав, що за цим Договором, Інвестор зобов’язується профінансувати, в межах визначених цим Договором, а Забудовник –забезпечити, власними та залученими засобами, будівництво і введення в експлуатацію торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові та передати у власність Інвестору Ѕ частину новозбудованого торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові, з усією необхідною технічною та виконавчою документацією, складання якої передбачено законодавством, будівельними нормами та правилами. Також, договором про пайову участь у будівництві 04.01.2002 року було передбачено, що Забудовник зобов’язаний після закінчення будівництва торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові, протягом 10 (десяти) календарних днів, повідомити Інвестора про готовність Об’єкта до прийняття в експлуатацію і необхідність забезпечити участь його представника у визначенні остаточних часток в Об’єкті будівництва. При цьому, остаточні частки в Об’єкті будівництва визначаються Сторонами Договору в залежності від виконання ними взятих на себе зобов’язань визначених цим Договором та оформляються підписаним Сторонами Актом.

Позивач, стверджує, що відповідач приховав від нього інформацію щодо завершення будівництва торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові та в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору на пайову участь у будівництві від 04.01.2002 року, що порушує його майнові права на частку у вищевказаному майні, а тому просить господарський суд, на підставі ст.ст. 525, 526, ч.2 ст. 530, ЦК України, зобов’язати відповідача взяти участь у остаточному розподілі часток у майні –торговельному павільйоні на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові та підписати відповідний акт згідно умов договору про пайову участь у будівництві від 04.01.2002 року.

23.09.2009 року відповідачем за первісним позовом –приватним підприємством «Ганнуся», в порядку ст.60 ГПК України, подано зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Геліос»про захист –визнання за приватним підприємством «Ганнуся»права власності на нерухоме майно –торговельний павільйон на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові, загальною площею 77,1 кв. м. Заявлення зустрічного позову та взаємну пов’язаність зустрічного позову із первісним позовом приватне підприємство «Ганнуся»обґрунтовує тим, що спір між сторонами виник із одного того самого об’єкта нерухомого майна - новозбудованого торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові та задоволення зустрічного позову може виключити повністю задоволення первісного позову.

Ухвалою суду від 24.09.2009 року зустрічний позов приватного підприємства «Ганнуся»прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та призначено їх спільний розгляд на 20.10.2009 року.

У судовому засіданні 20.10.2009 року представник позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову - ТзОВ «Компанія «Геліос», позовні вимоги первісного позову підтримав, а проти зустрічного позову заперечив повністю. Представник позивача за зустрічним позовом та відповідача по первісному позову - ПП «Ганнуся», позовні вимоги зустрічного позову підтримав з підстав викладених у зустрічному позові посилаючись на те, що згідно із ст. 321 ЦК України право власності на об’єкти нерухомого майна є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежена у його здійсненні лише у випадку і порядку, встановлених законом. Як стверджує представник позивача за зустрічним позовом, будівництво спірного об’єкту нерухомого майна здійснене ПП «Ганнуся»власними силами, виключно і повністю за власні кошти, з дотриманням будівельних норм і правил, що підтверджується актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації. Оскільки, ТзОВ «Компанія «Геліос»пред’явлено вимогу про зобов’язання ПП «Ганнуся»взяти участь у визначення часток у спірному об’єкті, тим самим не визнаючи права власності позивача за зустрічним позовом на це нерухоме майно, тому позивач за зустрічним позовом вважає, що є підстави для визнання за ПП «Ганнуся», на підставі ст. 392 ЦК України, права власності на спірний об’єкт нерухомого майна в цілому.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:           

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геліос»є юридичною особою, Статут товариства зареєстровано у встановленому законом порядку, йому присвоєно ідентифікаційний код 31362654, що підтверджується Статутом товариства, Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 376125.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом приватне підприємство «Ганнуся» є юридичною особою, Статут товариства зареєстровано у встановленому законом порядку, йому присвоєно ідентифікаційний код 20844361, що підтверджується Статутом товариства, Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 376682.

Наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста № 347 від 27.12.1999 року ПП «Ганнуся»погоджено місце розташування та дозволено збір матеріалів попереднього погодження по відведенню у тимчасове користування терміном на три роки земельної ділянки площею 80 м. кв., на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові, для будівництва павільйону.

Вищевказаний Наказ Департаменту землеустрою та планування забудови міста № 347 від 27.12.1999 року затверджений Ухвалою 8-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради № 576 від 30.03.2000 року.

Ухвалою 10-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради № 776 від 14.09.2000 року ПП «Ганнуся»затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки та дозволено складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,0080 га в тимчасове користування на умовах оренди, терміном на 3 роки для будівництва павільйону на вулиці Пасічній, 38-40 у м. Львові.

Ухвалою 13-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради № 1065 від 31.05.2001 року затверджено проект відведення земельної ділянки та вирішено надати у тимчасове короткострокове користування терміном на три роки на умовах оренди ПП «Ганнуся»земельну ділянку площею 0,0080 га на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові для будівництва павільйону.

Судом встановлено, що у відповідності п. 2 цієї ухвали 13-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради № 1065 від 31.05.2001 року між Львівською міською радою та ПП «Ганнуся»13.07.2001 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0080 га для будівництва та обслуговування торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові, терміном на 3 роки.

Ухвалою 13-ї сесії 4-го скликання Львівської міської ради № 1863 від 04.11.2004 року ПП «Ганнуся»продовжено терміном на 5 років договір оренди земельної ділянки площею 0,0080 га за рахунок земель житлової та громадської забудови на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові для обслуговування павільйону.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності п. 2 цієї Ухвали Львівської міської ради № 1863 від 04.11.2004 року між Львівською міською радою та ПП «Ганнуся»23.12.2004 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0080 га для обслуговування торговельного павільйону на вулиці Пасічній –Медової Печери у м. Львові, терміном на 5 років.

Наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста № 131 від 06.17.2001 року ПП «Ганнуся»дозволено проектування павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові.

21.11.2001 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради ПП «Ганнуся»видано дозвіл на виконання будівельних робіт №488/01.

Таким чином, судом встановлено, що з метою будівництва торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові, приватним підприємством «Ганнуся»отримані усі передбачені законодавством дозвільні документи, укладені договори пов’язані із отриманням прав на земельну ділянку на якій проводилось таке будівництво.

Судом також встановлено що, 04.01.2002 року, приватним підприємством «Ганнуся»(Забудовник), та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геліос»(Інвестор) договір про пайову участь у будівництві.

Відповідно до п. 1.1. договору про пайову участь у будівництві від 04.01.2002 року, за цим Договором Інвестор зобов’язується профінансувати, в межах визначених цим Договором, а Забудовник –забезпечити, власними та залученими засобами, будівництво і введення в експлуатацію нерухомого майна - торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові та передати у власність Інвестору Ѕ частину новозбудованого павільйону з відділом кави (надалі –Об’єкт інвестування) з усією необхідною технічною та виконавчою документацією, складання якої передбачено законодавством, будівельними нормами та правилами.

У п 1.2. договору про пайову участь у будівництві від 04.01.2002 року сторони дійшли згоди про те, що остаточні частки у майні –торговельному павільйоні на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові, будуть визначені ними протягом 10 (десяти) календарних днів після прийняття його в експлуатацію у порядку передбаченому даним договором.

Відповідно до розділу 4 договору про пайову участь у будівництві від 04.01.2002 року загальна вартість будівництва об’єкта в цілому становить 40000,00 (сорок тисяч) гривень (пункт 4.1. Договору). Ціна договору (об’єкта інвестування) становить 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень) (пункт 4.2. Договору). Сторони погодили, що визначену п. 4.1 цього Договору суму, Інвестор сплачує Забудовнику шляхом її перерахування на банківський рахунок Забудовника в такому порядку: 1-й етап –30% суми визначеної п. 4.2 - протягом п'яти календарних днів з моменту підписання Договору; 2-й етап –70% суми визначеної п. 4.2 - до 01 березня 2002 року.

Проте, відповідачем за зустрічним позовом товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геліос»не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов’язань визначених розділом 4 договору про пайову участь у будівництві від 04.01.2002 року та оплату коштів в рахунок фінансування будівництва Ѕ частини торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові.

Таким чином, суд вважає, що первісний позов про зобов’язання приватного підприємства «Ганнуся»взяти участь у остаточному розподілі часток у майні –новозбудованому торговельному павільйоні на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові та підписати відповідний акт є безпідставним та таким що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі наказу департаменту землеустрою та планування забудови міста № 131 від 06.07.2001 року та згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт інспекції державного архітектурно - будівельного контролю № 488/01 від 21.11.2001 року господарським способом, за власні кошти ПП «Ганнуся»у 2002 році здійснило будівництво павільйону з відділом кави на вулиці Пасічній –Медової Печери у м. Львові, загальною площею 77,1 кв. м.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування»від 16.11.1992 року № 2780-ХІІ та ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»від 20.05.1999 року встановлено обов’язок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Крім цього, в Державних будівельних нормах України А.3.1.-3-94 (надалі по тексту ДБН А.3.1.-3-94), затверджених наказом Держкоммістобудування від 05 жовтня 1994 року № 48, які були чинними в період будівництва та прийняття торгового павільйону з відділом кави в експлуатацію (втратили чинність 18 жовтня 2004 року), зазначено наступне: дані норми встановлюють порядок, основні вимоги і умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від їх форми власності та призначення, способів проведення будівельних робіт і поширюються на нове будівництво, розширення, реконструкцію; технічне переозброєння, реставрацію, капітальний ремонт (далі - будівництво) об'єктів - будівель, споруд, приміщень підприємств, їх окремих черг, пускових комплексів.

Закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженого проекту об'єкти підлягають введенню з експлуатацію, в порядку, який встановлений чинним законодавством (п 1.1. ДБН А.3.1.-3-94). Закінчені будівництвом об'єкти можуть бути прийняті і введені, в експлуатацію тільки при забезпеченні необхідних умов охорони праці у відповідності з вимогами техніки безпеки і виробничої санітарії, вимогами пожежної і радіаційної безпеки та виконанням заходів по захисту навколишнього середовища (п.1.2. ДБН А.3.1.-3-94).

Термін роботи державної технічної комісії визначається органом, що її призначив, але він не повинен перевищувати 10 днів. Рішення про прийняття об'єктів в експлуатацію можуть прийматися державними технічними комісіями тільки по тих об'єктах, які закінчені будівництвом в обсязі, передбаченому проектом, та підготовлені до експлуатації. Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта державної технічної комісії, в якому приймається рішення про введення об'єкті в експлуатацію. Акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив цю комісію (п. 3.8.-3.10 ДБН А.3.1.-3-94)

Також, у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 (набрав чинності з 18 жовтня 2004 року), зазначено наступне:

п.1. цей Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування;

п.2. особливості підтвердження готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів із специфічними умовами експлуатації визначаються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади за погодженням з Мінрегіонбудом з урахуванням вимог цього Порядку;

п.3. об'єкти виробничого призначення з кількістю робочих місць понад 50 або вартістю понад 5 млн. гривень, а також об'єкти житлово-громадського призначення III, IV і V категорій складності до пред'явлення їх державним приймальним комісіям попередньо приймаються робочими комісіями;

п.14. строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією установлюється органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію, і не повинен перевищувати 30 днів. У разі прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта вартістю 30 млн. гривень і більше зазначений строк може бути продовжений, але не повинен перевищувати 60 днів;

п.19 замовник, генеральний підрядник разом із генеральним проектувальником подають державній приймальній комісії проектну та виробничу документацію, пред'являють виконані будівельно-монтажні роботи, змонтоване технологічне обладнання та документальне підтвердження відповідності виконаних робіт вихідним даним на проектування об'єкта;

п.20 на закінченому будівництвом об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними нормами роботи, змонтоване і випробуване обладнання;

п. 27. за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Таким чином, складанню акту про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації, передує надання замовником (забудовником) об’єкту державній технічній комісії затвердженого і погодженого у встановленому порядку проекту (оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність», проект може бути затверджений лише при наявності рішення органу держбудівництва та архітектури про погодження проекту), а також технічних умов на проектування.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме долученого приватним підприємством «Ганнуся»до матеріалів справи акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкта до експлуатації від 14.05.2002 року, торговельний павільйон на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові було прийнято в експлуатацію. Цей акт у подальшому був затверджений наказом Департаменту землеустрою та планування забудови міста № 1610/340-07 від 21.05.2002 року.

04.06.2009 року Львівське обласне державне комунальне БТІ та ЕО склало та видало ПП «Ганнуся»технічний паспорт на магазин на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові в якому, зокрема, зазначено, що вказаний об'єкт нерухомого майна, загальною площею 77,1 кв. м. відноситься до ІV групи капітальності, побудований з бетонним фундаментом (питома вага 7%), стіни та перегородки – цегляні, покрівля - металева, перекриття - металеві, підлога – бетон, обладнаний водопроводом, каналізацією, електропостачанням та газопостачанням.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, з огляду на характеристики конструктивних елементів торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові, а також з урахуванням того факту, що торговельний павільйон споруджений на бетонному фундаменті та розташований на земельній ділянці і його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення, суд дійшов висновку, що торговельний павільйон належить до нерухомого майна.

Належність торговельного павільйону на вул. Пасічній –Медової Печери у м. Львові до нерухомого майна додатково підтверджується висновком № 17/06-09 експертного будівельно-технічного дослідження від 07.09.2009 року, виконаного СПД фізичною особою - Журавльовою Оленою Іванівною, інженером-будівельником (експертом), яка має вищу будівельно-технічну освіту з правом проведення судових експертиз, відповідно до якого, «споруда павільйону, що знаходиться по вул. Пасічній, 53 «а»у м. Львові по своїх технічних характеристиках являється капітальною спорудою (нерухомим майном) і відповідає діючим будівельно-технічним та протипожежним правилам, а саме: п.2.4, 3.1, 3.4, 3.23, 4.1, 7.1, 7.3, 7.14, 7.32, 8.2, 8.6, ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди. Основні положення.», п.5.9 ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва»; п.п.3.25, 4.1.1 ВСН 54-87 «Підприємства роздрібної торгівлі. Норми проектування». Споруда павільйону, яка знаходиться за адресою: м. Львів вул. Пасічна, 53 «а», розташована на земельній ділянці наданій для влаштування торгового павільйону, знаходиться у доброму технічному стані, використовується за цільовим призначенням (магазин-кафе) і в подальшому може використовуватись за своїм призначенням. В зв’язку з тим, що споруда торгового павільйону, що знаходиться по вул. Пасічній, 53 «а»у м. Львові, являється нерухомим майном, тобто наявні бетонні фундаменти, які пов’язані із землею, використовується як магазин-кафе із забезпеченням системами газопостачання, водопостачання і каналізації –демонтувати її без пошкоджень неможливо.»

Як підтверджено матеріалами справи, а саме довідкою виданою Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «БТІ та ЕО», при інвентаризації спірного нерухомого майна та оформленні технічного паспорта на нього, уточнено адресу новозбудованого торгового павільйону на м. Львів, вул. Пасічна, 53 «а».

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актам, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способі захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 321 ЦК України гарантується непорушність права власності, а саме: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згаданими вище нормами закону визначено моменти виникнення у особи права власності на нерухоме майно, а саме: момент завершення будівництва майна; момент прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено договором або законом; момент державної реєстрації нерухомого майна, якщо це передбачено законом.

Обов'язок реєстрації права власності на нерухоме майно передбачений ст. 182 ЦК України. Відповідно до частини 2 цієї статті порядок державної реєстрації права власності на нерухомість встановлюється законом.

Згідно ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»№ 1952-IV від 01.07.2004 року (з наступним змінами та доповненнями), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Об'єктами нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі. Згідно п.5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

З врахуванням зазначеного, державна реєстрація права власності ПП «Ганнуся»на нерухоме майно - нежитлову будівлю торговельного павільйону, що розташована на земельній ділянці площею 0,0080 га, на вул. Пасічній, 53 «а», у м. Львові, має бути проведена комунальним підприємствам бюро технічної інвентаризації за місцем знаходження нерухомого майна, а саме –Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Беручи до уваги те, що позивачем за зустрічним позовом приватним підприємством «Ганнуся»самостійно та за власні кошти здійснено спорудження спірного об’єкту нерухомого майна на орендованій ним земельній ділянці у відповідності до будівельних норм та правил, та той факт що це не порушує права третіх осіб, в тому числі відповідача за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геліос», та у зв’язку із запереченням товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Геліос»права власності приватного підприємства «Ганнуся»на частину належного останньому спірного об’єкта нерухомого майна, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Ганнуся»за зустрічним позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню, а в задоволенні первісного позову належить відмовити.

Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій обох сторін, судові витрати по справі у відповідності до ст.49 ГПК України слід покласти на кожну із сторін в розмірі понесених нею витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 16, 181, 182, 321, 331, 392 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 4, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 20 ГК України, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

          2. Зустрічний позов задоволити повністю.

3. Визнати за приватним підприємством «Ганнуся»(79038, м. Львів, вул. Пасічна, 53/36, код в ЄДРПОУ 20844361) право власності на нежитлову будівлю –торговельний павільйон на вул. Пасічній, 53 «а»у м. Львові, загальною площею 77,1 кв. м.

4. Зобов’язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»(79024, м. Львів, вул. Липинського, 54) здійснити державну реєстрацію права власності приватного підприємства «Ганнуся»на нежитлову будівлю - торговельний павільйон на вул. Пасічній, 53 «а» у м. Львові, загальною площею 77,1 кв. м.

5. Судові витрати за зустрічним позовом покласти на ТзОВ «Геліос».

6. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя