Ухвала суду № 65170351, 01.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р.Справа № 818/1332/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Русанової В.Б.

при секретарі Дудка О.А.

представника відповідача - Сумцової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 818/1332/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шосткинської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 16.05.2016 р. № 0000141400

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 818/1332/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 818/1332/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.03.2016 р. по 30.03.2016 р. та з 31.03.2016 р. по 06.04.2016 р. фахівцями Шосткинської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Траф Альянс» за червень-липень 2015 року та з ТОВ «Компанія «Нікос», ТОВ «Вєктор-плюс», ТОВ «Актив Проджект», ТОВ «Лекс Про» за серпень 2015 року.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт від 13.04.2016 р. № 128/18-17-22-0005/34113412, в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1362320,00 грн., у тому числі за червень 2015 року - 281744,00 грн., за липень 2015 року - 67397,00 грн., за серпень 2015 року - 1013179,00 грн.

У зв'язку з цим, спірним податковим повідомлення-рішенням підприємству позивача збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2043480,00 грн., в тому числі 1362320,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 681160,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не надав суду жодних доказів порушення податкового законодавства безпосередньо цим платником податків, а також не довів суду правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Вєктор-плюс» укладено договори: купівлі-продажу від 12.08.2015 р. № 282 на придбання запасних частин до турбін, трубної продукції; купівлі-продажу від 02.08.2015 р. № 283 щодо придбання запірної арматури.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: видаткових накладних від 31.08.2015 р. № 92, № 91 (а.с. 40-42, т. 2); платіжних доручень від 26.01.2016 р. № 7768, № 58, від 23.12.2015 р. № 14, (а.с. 74, 76-77, т. 2); відомості по партіях товарів на складах (а.с. 84-87, т. 2).

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що до перевірки підприємством не надано товарно-транспортні документи на перевезення трубної продукції та запірної арматури, а також документи, які підтверджують походження товару, сертифікати (паспорти) якості (відповідності). Також проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Вєктор-Плюс» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, юридична адреса: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Богомольця, 21. Директор та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_3.

При проведенні аналізу податкової звітності з податку на додану вартість та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що основний постачальник ТОВ «Вєктор-Плюс» - ТОВ «Бізнес брокер» задіяний у міжрегіональних схемах ухилення від сплати податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Актив Проджект» укладено договори: купівлі-продажу від 10.08.2015 р. № 354 на придбання залізобетонної продукції; купівлі-продажу від 10.08.2015 р. № 355 на придбання трубопровідної продукції.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: видаткових накладних від 31.08.2015 р. № 51, 52 (а.с. 43-44, т. 2); платіжного доручення від 01.02.2016 р. № 72 (а.с. 75, т. 2); відомості по партіях товарів на складах (а.с. 88-89, т. 2).

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що до перевірки підприємством не надано товарно-транспортні документи на перевезення залізобетонної та трубопровідної продукції, а також документи, які підтверджують походження товарів, сертифікати (паспорти) якості (відповідності). Проведеною перевіркою також встановлено, що ТОВ «Актив Проджект» перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, юридична адреса: м. Київ, вул. Машинобудівна, 44. Директор, головний бухгалтер та засновник в одній особі ОСОБА_4. При проведенні аналізу податкової звітності з податку на додану вартість та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що основний постачальник ТОВ «Актив Проджект» - ТОВ «Бізнес брокер» задіяний у міжрегіональних схемах ухилення від сплати податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Лекс Про» укладено договори: купівлі-продажу від 17.08.2015 р. № 185 на придбання металопродукції, купівлі-продажу від 17.08.2015 р. № 186 на придбання запірної арматури.

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: видаткових накладних від 31.08.2015 р. № 32, № 33 (а.с. 38-39, т. 2); платіжних доручень від 23.12.2015 р. № 13, № 7554, від 07.12.2016 р. № 7386, від 15.09.2015 р. № 6923 (а.с. 78-81, т. 2); відомості по партіях товарів на складах (а.с. 83, т. 2).

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що до перевірки підприємством не надано товарно-транспортні документи на перевезення металопродукції та запірної арматури, а також документи, які підтверджують походження товарів, сертифікати (паспорти) якості (відповідності). Також проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Лекс Про» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, юридична адреса: м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, кв. (офіс) 3/40. Директор, головний бухгалтер та засновник в одній особі ОСОБА_5. При проведенні аналізу податкової звітності з податку на додану вартість та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що протягом серпня 2015 року основними постачальниками ТОВ «Лекс Про» були ТОВ «Мастер Преміум» (код за ЄДРПОУ 39618875), ТОВ «Прод-Транс» (код за ЄДРПОУ 36282322), ТОВ «Олга-Логістик» (код за ЄДРПОУ 36001805), якими виписано податкові накладні на адресу ТОВ «Лекс Про» з наступною номенклатурою товарів: газ скраплений, напої, пиво. Запасні частини, труби сталеві, які нібито були реалізовані ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» в номенклатурі постачання відсутні.

Судовим розглядом також встановлено, що між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Траф-Альянс» укладені договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 02.06.2015 р. № 256, № 257, № 258, № 259 (а.с. 173-183, т. 1); договір купівлі-продажу від 15.06.2015 р. № 278 (а.с. 184-186, т. 1).

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: звітів про надання інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 222-242, т. 1); видаткових накладних від 30.06.2015 р. № 14579, № 14584, № 14580, № 14585, № 14578, № 14583, від 21.07.2015 р. № 10002 (а.с. 31-37, т. 2); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2015 р. № 14575, № 14576, № 14582, № 14577 (а.с. 49-52, т. 2); платіжних доручень від 10.09.2015 р. № 6913, № 6911, № 6910, № 6912, від 20.08.2015 р. № 6838, від 04.08.2015 р. № 6757, № 6758, від 27.07.2015 № 6698 (а.с. 62-69, т. 2).

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» та ТОВ «Компанія «Нікос» укладені договори: про інформаційно-консультаційні послуги юридичного характеру від 03.08.2015 р. № 245; про надання інформаційно-консультаційних послуг від 03.08.2015 р. № 246; про надання інформаційно-консультаційних послуг по фінансово-нормативному забезпеченню господарської діяльності підприємства від 03.08.2015 р. № 247; про надання інформаційно-консультаційних послуг від 03.08.2015 р. № 248 (а.с. 187-201, т 1).

На підтвердження реальності вчинення даного правочину позивачем надані копії: звітів про надання інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 243-261, т. 1; а.с. 1-18, т. 2); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2015 р. № 25, № 22, № 23, № 24 (а.с. 45-48, т. 2); платіжних доручень від 17.11.2015 р. № 7251, від 23.12.2015 р. № 16, № 15, № 17 (а.с. 70-74, т. 2).

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що акти здачі-прийняття (надання послуг) робіт не містять інформації щодо конкретного переліку наданих інформаційно-консультаційних послуг, кількості відпрацьованих годин по кожному виду послуг, дати надання кожної послуги, розрахунків по формуванню ціни на кожний вид послуги, конкретні обсяги та напрямки, за якими вони проводились, одиниці виміру господарської операції, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості включена до вартості робіт, у зв'язку з чим неможливо встановити достовірний обсяг наданих послуг. Також апелянт зазначив, що із наданих в ході перевірки документів, не визначено, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, не доведено необхідність і доцільність використання їх у господарській діяльності і правомірності формування податкового кредиту товариства.

Колегія суддів зазначає, що за змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення визначений в ст. 138 ПК України, де зокрема, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених вище норм ПК України вбачається, що платник податків має право формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Зі змісту пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України вбачається, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем укладені з контрагентами договори є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень та у судовому порядку не визнані недійсними. Усі первинні документи, що складалися на їх виконання не містять жодного суттєвого недоліку форми та змісту, складені на підставі фактичного вчинення господарських відносин, а тому відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п. 2.4. ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» мають статус первинних і підтверджують податковий облік позивача у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність деяких документів, визначених договорами, як свідчення про дефектність господарських операцій не є підставою для невизнання реальності вчинення правочину, оскільки в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності. Тобто, вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача та його контрагенти виконали умови укладених договорів, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт (послуг), товарів за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями. Результати отриманих робіт (послуг), товарів в подальшому використовувались підприємством позивача в своїй господарській діяльності.

Що стосується посилання податкового органу на те, що укладені підприємством позивача з його контрагентами правочини є такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає, що наведеними висновками відповідач кваліфікує зазначені вище правочини, як нікчемні.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки.

При цьому, з урахуванням наведеного відповідач вважає, що у підприємства позивача наявні ознаки відсутності факту реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників до контрагентів-покупців, у зв'язку з тим, що постачальники контрагентів підприємства позивача задіяні у міжрегіональних схемах ухилення від сплати податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Що стосується висновків акту перевірки про те, що підприємством позивача не надано до перевірки ТТН, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Що стосується посилання відповідача на те, що до перевірки не надано документів, що підтверджують походження товарів, сертифікати (паспорти) якості (відповідності), колегія суддів зазначає, що укладеними правочинами не було передбачено обов'язкове надання таких документів, а придбаний за умовами цих правочинів товар прийнятий підприємством позивача без жодних зауважень щодо його якості. При цьому, відповідачем не зазначено, які саме документи про походження товару чи сертифікати (паспорти) якості (відповідності) повинні були бути надані до перевірки та яким чином такі документи могли б вплинути на підтвердження чи не підтвердження реальності вчинення таких правочинів.

Що стосується посилання апелянта на те, що акти здачі-прийняття (надання послуг) робіт не містять інформації щодо конкретного переліку наданих інформаційно-консультаційних послуг, кількості відпрацьованих годин по кожному виду послуг, дати надання кожної послуги, розрахунків по формуванню ціни на кожний вид послуги, конкретні обсяги та напрямки, за якими вони проводились, одиниці виміру господарської операції, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості включена до вартості робіт, у зв'язку з чим неможливо встановити достовірний обсяг наданих послуг, а також з приводу того, шо із наданих в ході перевірки документів, не визначено, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, не доведено необхідність і доцільність використання їх у господарській діяльності і правомірності формування податкового кредиту товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що TOB «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» є виробником електричної та теплової енергії в Сумській області, яку підприємство позивача продає виключно ДП «Енергоринок». При цьому, позивач зазначив, що заборгованість за продану енергію складає 72 млн. грн. Також позивач зазначив, що внаслідок росту, тарифів збільшилось навантаження на споживачів послуг, що призвело до росту заборгованості за надані послуги.

Метою укладення договорів про надання інформаційного-консультаційних послуг та надання юридичних послуг слугувала необхідність погашення заборгованості та необхідність належного виконання підприємством позивача зобов'язань, що встановлені договором оренди цілісного майнового комплексу - Шосткинська ТЕЦ та договорами купівлі-продажу природного газу.

Як зазначив позивач, завдяки наданим послугам, заборгованість перед підприємством тільки за теплопостачання з червня місяця 2015 року по жовтень 2015 року скоротилась на 2,5 млн. грн., що дало змогу розпочати опалювальний сезон 2015-2016 вчасно та якісно. Укладання договорів про надання юридичних послуг було необхідним у зв'язку з тим, що штат працівників юридичного відділу який є на підприємстві займається виключно підготовкою судових наказів по стягненню заборгованості за надані послуги та представництвом по цій категорії справ в суді. В свою чергу, розширення більшого кола обов'язків працівників юридичного відділу потребує пошуку більш кваліфікованих юристів, що і стало підставою для укладення таких договорів.

Зі змісту договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг та про надання юридичних послуг, укладених із контрагентами підприємства позивача, їх положень щодо способу та порядку обрахування оплати за ними, із змісту Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та інших документів прослідковується зв'язок здійснених операцій по придбанню послуг з господарською діяльністю платника. Вказані документи в повній мірі розкривають сутність інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, їх характер, вплив на господарську діяльність позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 818/1332/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 818/1332/16 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016р. по справі № 818/1332/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 06.03.2017 року.