Ухвала суду № 65170294, 06.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/800/6224/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 березня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі в м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі в м. Одеси, в якому просив визнати неправомірними дій, щодо відмови у призначенні та виплати пенсії за вислугою років та скасувати рішення № 4998 від 8 вересня 2016 року, визнати достатнім для призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж роботи - 20 років 7 місяців 19 днів, в тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів прокуратури - 18 років 3 місяці 6 днів, зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останні 60 календарних місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії , яка становить 11086,94 гривень, починаючи з 1 вересня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що оскаржуваним рішенням порушено норми законодавства, що регулює відносини пенсійного забезпечення, чим порушено його права, а тому просить позов задовольнити.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2016 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалене ними судове рішення скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Судами встановлено, що у вересні 2016 відповідачем відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1, яку позивач просив призначити за нормами статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин (вересень 2016 року) Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII та положення щодо призначення пенсій, відповідно до його норм, втратили чинність.

Абзацом 6 частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 серпня 2014 № 1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Судами встановлено, що спеціальний стаж позивача складає 20 років, а, отже, такий стаж не є достатнім для призначення пенсії відповідно до норм чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Такі висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі в м. Одеси про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Мойсюк