Ухвала суду № 65170182, 06.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

06 березня 2017 року м. Київ К/800/1729/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області (далі - УПФУ) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо неналежного прийому та реєстрації його заяви та відмови відновити виплату раніше призначеної пенсії по інвалідності з 1 червня 2015 року (далі - спірні дії); зобов'язати УПФУ відновити позивачу нарахування призначеної пенсії з 1 квітня 2015 року та виплату пенсії по інвалідності з 1 червня 2015 року, яка призначена відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з нарахуванням індексації (далі - Закон № 1058-IV, спірна пенсія відповідно).

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті йому спірної пенсії не ґрунтується на вимогах закону, порушує його права, а тому ОСОБА_1 просив про задоволення позову.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 5 вересня 2016 року, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду і внесених виправлень, позов задоволено повністю.

Оскаржуваною ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, а позовні вимоги за період з 1 червня по 31 грудня 2015 року залишено без розгляду.

Позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2017 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 20 лютого 2017 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде йому повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 15 лютого 2017 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судами, позивач починаючи з 2006 року перебуває на обліку в УПФУ та одержує пенсію пор інвалідності, призначену згідно Закону № 1058-IV.

Починаючи з 1 квітня 2015 року виплата пенсії позивачу припинена на підставі положень Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIIІ).

Зазначені дії УПФУ позивач вважає неправомірними у зв'язку з чим звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Так, за змістом частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 оскаржує, зокрема, бездіяльність відповідача, яка розпочалась 1 квітня 2015 року.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, за правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 Кодексу адміністративного судочинства України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

В даному випадку суди дійшли висновку про наявність реального порушення прав позивача внаслідок спірної бездіяльності УПФУ, однак суд апеляційної інстанції встановив, що позовна заява подана з порушенням строків звернення до адміністративного суду, оскільки позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав одразу після невиплати йому пенсії у відповідному місяці.

При цьому, суд ретельно проаналізував доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду і дослідив матеріали справи та надані сторонами докази з метою встановлення наявності або відсутності таких причин.

Окрім цього, за визначенням абзацу двадцять другого статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Також, частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV (в редакції спірного періоду) встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, про порушення свого права позивач повинен був дізнатись 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, а саме 25 квітня 2015 року і саме з цієї дати необхідно обчислювати перебіг строку звернення до адміністративного суду.

На підставі вищевказаних обставин справи, встановлених судом, а також положень наведених правових норм законодавства, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки така подана лише 17 серпня 2016 року, а про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись ще 25 квітня 2015 року. При цьому ОСОБА_1 не довів існування поважних причин, які б мали об'єктивний і непереборний характер і унеможливили подачу адміністративного позову у встановлений процесуальним законодавством строк.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вугледарі Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк