Ухвала суду № 65170122, 20.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 лютого 2017 року м. Київ К/800/35022/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України (далі - ТУ ДСА, ДСА, ДКСУ відповідно) у якому просила: зобов'язати відповідачів здійснити їй перерахунок та виплату заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, встановлених щомісячно відповідними наказами Охтирського міськрайонного суду Сумської області, та усіх надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу за період з вересня 2011 року по липень 2014 року включно відповідно до підпункту 169.1.2. Податкового кодексу України, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати; зобов'язати відповідачів здійснити їй перерахунок і виплату заробітної плати з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу у період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до частини 1 статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VІ) зі змінами щодо розмірів посадових окладів працівників апарату суду, внесеними Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), а з 29 березня по 8 вересня 2015 року - відповідно до статті 147 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VІІІ).

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що нарахування і виплата їй у спірні періоди заробітної плати здійснювалась з порушенням вимог вищевказаних положень законодавства і її прав, а тому ОСОБА_1 просила про задоволення позову.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позов задоволено частково, зобов'язано ТУ ДСА здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням усіх надбавок і премій, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу, за період з вересня 2011 року по липень 2014 року включно, враховуючи застосування до заробітної плати податкової соціальної пільги, як для платника податку, що утримує двох дітей віком до 18 років, з врахуванням фактично виплаченої заробітної плати. В решті позову відмовлено.

Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в частині задоволених вимог, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у позові.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржнику, у строк до 5 січня 2017 року запропоновано усунути зазначені в ухвалі недоліки та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

У встановлений судом процесуальний строк скаржником виконано вимоги ухвали у повному обсязі, однак у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи наведені вимоги процесуального законодавства суд не входить в обговорення законності судових рішень в частині, що не оскаржується.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що позивач мала право на виплату їй заробітної плати у спірний період з урахуванням відповідної податкової пільги, а тому дії відповідачів є протиправними.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 з 29 березня 2004 року працює в Охтирському міськрайонному суді Сумської області, зокрема, з 19 листопада 2012 року на посаді секретаря судового засідання. Має двох дітей віком до 18 років.

У періоду з вересня 2011 року по липень 2014 року заробітна плата їй нараховувалась з урахуванням загальної податкової соціальної пільги, передбаченої підпунктом 169.1.1 пункту 169.1статті 169 Податкового кодексу України.

У 2016 році позивач зверталася до ТУ ДСА із заявою про проведення перерахунку виплаченої заробітної плати з урахуванням податкової соціальної пільги відповідно до підпункту 169.1.2 Податкового кодексу України, як матері двох дітей віком до 18 років.

Листом від 2 червня 2016 відповідач повідомив, що заяву позивача про застосування податкової соціальної пільги згідно підпункту 169.1.2 Податкового кодексу України управління отримало в серпні 2014 року, і з цього часу надається пільга. До моменту надання заяви ОСОБА_1 була надана загальна податкова соціальна пільга відповідно до підпункту 169.1.1 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 169.1.1., 169.1.2. Податкового кодексу України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги: у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (підпункт 169.1.1.); у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину (підпункт 169.1.2).

У відповідності з підпунктом 169.2.2 Податкового кодексу України платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

За змістом абзацу 4 підпункту 169.2.3 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункті 169.2.2 цього пункту, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

Згідно з положенням пункту 5 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 для застосування пільги з підстав, передбачених у підпункті 169.1.2 пункту 169.1 статті 169 Кодексу, крім заяви про застосування пільги платник податку, який має двоє чи більше дітей віком до 18 років подає копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що копії свідоцтв про народження дітей були подані до ТУ ДСА у 2008 році, а тому дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, відмовити.

Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк