Ухвала суду № 65169258, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

28.02.2017 № К/800/38009/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі №820/2874/15 за позовомПриватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015, позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000014610 від 03.03.2015.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності нарахування Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на наступних звітних періодів за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт №3/28-05-17/33270581 від 19.02.2015, згідно висновків якого позивачем порушено п.198.6 ст.198, п.201.7 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року на 295605 грн.; п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року в розмірі 247038 грн.; п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.7, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на суму ПДВ в розмірі 542643 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» та ДП «Донецька залізниця», оскільки останні не виписували податкові накладні та не реєстрували їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі висновків акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів винесене податкове повідомлення-рішення за формою «В1» від 03.03.2015 №0000014610 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 542643,00грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 135660,00грн.

Судами також встановлено, що позивач встановивши, що у жовтні 2014 року податкові накладні не були зареєстровані ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» у Єдиному реєстрі податкових накладних, а ДП «Донецька залізниця» також порушено порядок їх заповнення, керуючись положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, подав до податкового органу разом з деклараціями на додану вартість заяву/скаргу про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8), яку отримано податковим органом, про що зазначено в акті перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями, оскільки подання позивачем заяви про відмову постачальника надати податкову накладну та про порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних унеможливлює настання наслідків застосованих податковим органом.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням електричної енергії TOB «Луганське енергетичне об'єднання» на суму 295605,00 грн. та наданням послуг від ДП «Донецька залізниця» на суму 247038,00 грн.

Між позивачем (як споживачем) та TOB «Луганське енергетичне об'єднання» (як постачальником) були укладені договори про постачання електричної енергії від 01.10.2010 №5, від 07.07.2011 №8, від 22.11.2011 №567, від 10.03.2014 №10 та договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами від 08.05.2012 №У-231-12. А між позивачем та ДП «Донецька залізниця» укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 29.11.2011 №412960.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» та ДП «Донецька залізниця» при виконанні названих договорів підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: актами про прийняття наданих послуг, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів послуг, суди також встановили, що постачальник електроенергії TOB «Луганське енергетичне об'єднання» не виписував податкові накладні контрагентам та не реєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, а ДП «Донецька залізниця» надавало податкові накладні із запізненням. Разом з цим, що позивач встановивши, що у жовтні 2014 року податкові накладні не були зареєстровані ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» у Єдиному реєстрі податкових накладних, а ДП «Донецька залізниця» також порушено порядок їх заповнення, керуючись положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, подав до податкового органу разом з деклараціями на додану вартість заяву/скаргу про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8), яку отримано податковим органом, про що зазначено в акті перевірки.

Так, абзацами 1-4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Отже, з викладеної норми вбачається, що податкова накладна видається після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між тим, абзацами 9, 10, 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за N 1267/26044, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Оскільки позивач скористався вказаним правом, подав до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальників, яка, в свою чергу, була прийнята податковим органом, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за спірними податковими накладними.

Окрім того, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва І.В. Приходько