Ухвала суду № 65169253, 14.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року м. Київ К/800/63301/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Горбатюка С.А.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Просвіт" ЛТД" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд» (надалі - ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд», позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі - Митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просило:

визнати протиправною та скасувати картку відмови Митниці від 19 листопада 2013 року № 100250000/2013/50203;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Митниці від 22 листопада 2013 року № 100250000/2013/600962/2;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України на користь позивача суму надмірно сплачених мита у сумі 21 102, 31 грн. та податку на додану вартість у сумі 46 517, 41 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19 листопада 2013 року № 100250000/2013/50203, в задоволенні решти позовних відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року скасовано в частині відмови у визнанні протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 22 листопада 2013 року № 100250000/2013/600962/2 та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 22 листопада 2013 року № 100250000/2013/600962/2.

В іншій частині, рішення першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Позивачем були надіслані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Також позивач подав до суду клопотання, в якому просив здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Київську міжрегіональну Митницю Міндоходів на Київську міську митницю Державної фіскальної служби.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про здійснення процесуального правонаступництва та замінити Київську міжрегіональну Митницю Міндоходів на Київську міську митницю Державної фіскальної служби.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах касаційної скарги - в частині задоволених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 жовтня 2013 року між ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд» та Приватним виробничо-торговим унітарним підприємством «Вітебське електротехнічне підприємство «СВЕТ» було укладено контракт (зовнішньоекономічний договір) № 08/10/13 (надалі - Контракт), згідно з умовами якого Приватне виробничо-торгове унітарне підприємство «Вітебське електротехнічне підприємство «СВЕТ» (за контрактом - продавець) зобов'язується продати, а позивач (за контрактом - покупець) зобов'язується придбати - світлотехнічну продукцію (товар) в асортименті, кількості, за цінами, у відповідності до специфікацій до даного контракту.

На виконання умов Контракту на підставі специфікації № 1 від 12 листопада 2013 року була здійснена поставка товару, на умовах СПТ Київ (Інкотермс-2010 СРТ).

19 листопада 2013 року позивачем подано до Митниці ВМД № 100250000/2013/409763 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом від 8 жовтня 2013 року № 08/10/13, а саме:

- світильники електричні, вироблені з пластмаси та скляним плафоном, використовуються з лампами розжарювання, призначені для освітлення житлових та побутових приміщень, працюють в колах змінного струму на напругу 220В та частотою 50Гц, нові, які не містять у своєму складі передавачі та приймачі, наступних моделей: захищені від дощу (ІР53): НБП01-60-002 УЗ, зі склом, білий - 600 шт., країна відправника - BY (товар № 1);

- світильники електричні, вироблені з металу та пластиковим плафоном, використовуються з люмінісцетними лампами, призначені для освітлення житлових та побутових приміщень, працюють в колах змінного струму на напругу 220В та частотою 50 Гц, нові, які не містять у своєму складі передавачі та приймачі, наступних моделей: ЛПО 12-2x36-012 УХЛ4 «Анелма-3» - 2736 шт., ЛПО 12-2x18-012 УХЛ4 «Анелма-3» - 360 шт., ЛПО 12-36-012 УХЛ4 «Анелма-3» - 240., ЛПО 12-18-012 УХЛ4 «Анелма-3» - 136 шт. Торговельна марка - відсутня, Фірма виробник УП «Анелма», Країна відправника - BY (товар № 2).

До ВМД позивачем було подано наступні документи:

контракт від 8 жовтня 2013 року № 8/10/13 із специфікацією від 12 листопада 2013 року № 1;

довідку від 7 жовтня 2013 року про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту 26088860 Солом'янської ДПІ 939;

декларації про відповідність від 1 листопада 2013 року UA.001.D.12032-12, UA.001.D.12033-12; CMR від 15 листопада 2013 року № 153;

експортну декларацію від 19 листопада 2013 року № А 07260/181113/0020233;

сертифікат про походження товару форми СТ-1 № BYUA3501107686;

листи від 13 листопада 2013 року, вих. №№ 13/23, 13/25;

лист УКСЕПРО 303-05/14697 від 1 листопада 2011 року; Declaration on the RoHS 13/13 від 13 листопада 2013 року;

копію митної декларації країни відправлення 07260/181113/0020233 від 19 листопада 2013 року.

Додатково позивачем було також надано:

рахунок-фактуру № 15/11/13 від 15 листопада 2013 pоку,

пакувальний лист №1 від 15 листопада 2013 pоку,

Акт експертизи походження товарів Вітебського виділення ТПП Республіки Білорусь № 4987 від 15 листопада 2013 pоку,

Акт експертизи походження -товарів Вітебського відділення ТПП Республіки Білорусь № 4989 від 15 листопада 2013 pоку,

Акт експертизи походження товарів Вітебського відділення ТПП Республіки Білорусь № 4991 від 15 листопада 2013 pоку,

прайс-лист цін на продукцію, які діють з 1 вересня 2013 pоку.

19 листопада 2014 року Митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/50203.

22 листопад Міндоходів нову ВМД № 100250000/2013/409900 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом від 8 жовтня 2013 року № 08/10/13.

Одночасно, з вказаною вище ВМД позивачем було подано до органу доходів і зборів перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, а саме:

- прайс-лист від 01 вересня 2013 року; рахунок-фактуру від 15 листопада 2013 року № 15/11/13; пакувальний лист від 15 листопада 2013 року №1; контракт від 08 жовтня 2013 року № 8/10/13 із специфікацією від 12 листопада 2013 року № 1; довідку від 07 жовтня 2013 року про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту 26088860 Солом'янської ДПІ 939; декларації про відповідність від 01 листопада 2013 року UA.001.D.12032-12, UA.001.D.12033-12; CMR від 15 листопада 2013 року № 153; експортну декларацію від 19 листопада 2013 року № А 07260/181113/0020233; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № BYUA3501107686; листи від 13 листопада 2013 року, вих. №№ 13/23, 13/25; лист УКСЕПРО 303-05/14697 від 01 листопада 2011 року; Declaration on the RoHS 13/13 від 13 листопада 2013 року; копію митної декларації країни відправлення 07260/181113/0020233 від 19 листопада 2013 року.

За наслідками опрацювання наданих ТОВ «КОМПАНІЯ «ПРОСВІТ» лтд» документів Митницею виявлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку із чим було запропоновано декларанту надати додаткові документи для її підтвердження, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов контракту;

- інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості (за власним бажанням).

На підставі наведеного, митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, що стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 22 листопада 2013 року № 100250000/2013/600962.

Зокрема, відповідно до вказаного вище рішення митна вартість визначена 150,5700 RUB/одиницю із застосуванням резервного методу.

Відповідно до наданої позивачем 22 листопада 2013 року ВМД № 100250000/2013/409913 Митницею надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до Державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

6 лютого 2014 року позивач звернувся до митного органу та надав додатково документи.

За результатами розгляду додатково наданих декларантом документів, митний орган рішенням від 11 лютого 2014 року відмовив у перегляді рішення про коригування митної вартості товарів від 22 листопада 2013 року № 100250000/2013/600962, у зв'язку з відсутністю підстав для такого перегляду.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відмови в прийнятті митної декларації, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано достатні та належні докази, що підтверджують країну походження товару, а тому рішення Митниці про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/50203 від 19 листопада 2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання правомірним рішення про коригування митної вартості, вказав, що подані до митного оформлення позивачем документи були достатніми для підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повними і достовірними для визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом за першим методом, внаслідок чого рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600962/2 від 22 листопада 2013 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Частиною першою статті 48 МК України передбачено, що орган доходів і зборів відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Згідно з частиною другою статті 48 МК України товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються органом доходів і зборів у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України.

Особливості визначення країни походження товарів встановлені Розділом ІІ «Країна походження товару» Митного кодексу України.

Пунктами 2 та 7 статті 36 МК України, країною походження товарів вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв , встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до преамбули Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, ратифіковані Законом України від 6 липня 2011 року N 3592-VI «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав» (надалі - Правила), ці Правила діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди і знаходяться в торговельному обігу між цими державами, до яких застосовується торговельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Порядок визначення країни походження товарів, що ввозяться на митні території держав - учасниць Угоди з третіх країн і вивозяться в треті країни із цих держав, регламентується національним законодавством держав - учасниць Угоди та міжнародними договорами.

Згідно з пунктом 2.1 Правил країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Відповідно до пункту 5.1 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Пунктом 6.1 Правил передбачено, що підтвердженням країни походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі є надання митним органам оригіналу сертифіката форми СТ-1, засвідченого уповноваженим органом країни походження товару.

Пунктом 7.4. Правил визначаються вимоги до заповнення сертифіката форми СТ-1. Так, у графі 9 «Критерій походження» зазначаються такі критерії походження товарів:

- "П" - товар, цілком вироблений в державі - учасниці Угоди;

- "Д1905" - товар, підданий достатній обробці (переробці), із зазначенням перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905;

- "К" - товар, країна походження якого визначена на основі кумулятивного принципу.

Як вбачається з матеріалів справи, митним органом за результатами дослідження документів поданих позивачем 19 листопада 2014 року для здійснення митного оформлення товару за ВМД № 100250000/2013/409763 було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/50203 від 19 листопада 2014 року.

Підставою для прийняття вказаної вище картки відмови стала неможливість митного оформлення у зв'язку з тим, що відомості, зазначені в сертифікаті, не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого невірним визначенням країни його походження.

Згідно з сертифікатом про походження товару форми СТ-1 № BYUА3501107686 від 15 листопада 2013 року, відповідно до якого, в графі 9 зазначено «Д 9405» щодо товару «Лампи й освітлювальне устаткування, у тому числі прожектори, лампи вузькоспрямованого світла, фари та їхні частини, в іншому місці не поіменовані або не включені; світлові вивіски, світлові таблички з ім'ям або назвою, або адресою й аналогічні вироби, що мають вбудоване джерело світла, та їхні частини, в іншому місці не поіменовані або не включені».

Графою 13 вказаного сертифікату передбачено, що товари зазначені в ньому повністю виготовлені чи піддані достатній переробці в Республіці Білорусь та повністю відповідають вимогам походження, встановленим по відношенню до таких товарів.

Відповідно до частини дев'ятої статті 43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Статтями 256, 264 МК України передбачено, відмова в митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного орану про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

В підтвердження країни походження товару позивачем також надано акт експертизи походження товару № 4991 від 15 листопада 2013 року, відповідно до якого такою країною походження є Республіка Білорусь.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивачем було надано достатні та належні докази, які підтверджують країну походження товару, а тому рішення Митниці про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/50203 від 19 листопада 2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; - застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини сьомої, восьмої статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом частини дев'ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дана правова позиція висвітлена Верховним Судом України в постановах від 31 березня 2015 року (справи № 21-127а15, 21-53а15).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем були надані до митного оформлення згідно з ВМД 100250000/2013/409900 від 22 листопада 2013 року всі необхідні документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь Приватного виробничо-торгового унітарного підприємства «Вітебське електротехнічне підприємство «СВЕТ» м. Вітебськ, Республіка Білорусь - 857 893,92 рос. рублів. (207 978,96 грн.).

Окрім того, твердження митного органу про ненадання позивачем додаткових документів не підтверджується матеріалами справи.

Так, митному органу були надані платіжні доручення № 6728 від 14 листопада 2013 року та № 7193 від 30 грудня 2013 року. В платіжному дорученні № 6728 від 14 листопада 2013 року в призначенні платежу зазначено «передоплата за світильники по Договору 08/10/13 от 08.10.2013», в платіжному дорученні № 7193 від 30 грудня 2013 року в призначенні платежу зазначено «оплата за світильники контракт 08/10/13 от 08.10.13».

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення Митниці про коригування митної вартості товарів Митниці від 22 листопада 2013 року № 100250000/2013/600962/2, оскільки позивач надав всі необхідні документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей.

За вказаних обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржувані рішення Митниці не відповідають вимогам МК України та підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши Київську міжрегіональну митницю Міндоходів на Київську міську митницю Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді