Ухвала суду № 65169180, 02.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 березня 2017 року м. Київ К/800/6048/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню соціальних виплат, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року Головний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві Махова Д.А. звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №759/18086/14-а шляхом стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача нарахованих Управлінням праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації коштів в сумі 5342,00 грн. Подання обґрунтоване тим, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавчий лист Святошинського районного суду м.Києва від 23 вересня 2015 року по справі №759/18086/14-а, яким зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2014 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно частиною 2 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначивши розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум. Посилаючись на те, що боржник не виконує рішення суду з незалежних від нього причин, державний виконавець просив змінити спосіб виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі №759/18086/14-ц шляхом стягнення з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача коштів в сумі 5342,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема, норм КАС України. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що відповідач погодився виконати судове рішення за умови зазначення в ньому суми, яку слід стягнути.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

При цьому, зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права є незаконною.

Зміст резолютивної частини судового рішення у справі №759/18086/14-а та наведених процесуальних норм дають підстави для висновку про те, що зобов'язання, покладені судом на відповідача, є позовними вимогами. Тобто позивач обрав цей вид захисту порушених прав і суд задовольнив ці вимоги.

За таких обставин, державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог, і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. В адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (статті 198, 223 КАС України).

Тому, слід розуміти відмінності між позовною вимогою, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, що унеможливлює зміни судового рішення за відсутності на це процесуальних повноважень.

Водночас, суди встановили, що постанова суду не виконується через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України, але виконання судового рішення фактично можливе, хоча й за певних умов.

За таких обстави, суди дійшли висновку про відсутність підстав для зміни способу виконання рішення суду.

Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду України у цій категорії справ, а тому ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук