Ухвала суду № 65169171, 27.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15529/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.06.2016 №20884-13,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.06.2016 №20884-13.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України було обчислено та нараховано позивачу транспортний податок у зв'язку із чим на його адресу було направлено податкове повідомлення - рішення від 24.06.2016 №20884-13 про сплату податкового зобов'язання у розмірі 25000,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято у зв'язку із тим, що на думку контролюючого органу позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішення позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

Згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 909-VIII, яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 викладено в новій редакції.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (положення пункту 267.6.1, 267.6.2).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).

На виконання підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі Методика №66).

Пунктом 2 Методики №66 визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Положеннями пунктів 13 та 14 Методики №66 передбачено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Отже, з 01 січня 2016 року, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1033500,00 грн), встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить автомобіль Toyota Highlander, уніврсал-В, 2013 року випуску, державний номерний знак - НОМЕР_1.

Згідно витягу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України станом на 23 серпня 2016 року розрахункова вартість транспортного засобу позивача (тип - легковий автомобіль, марка Toyota, модель Highlander, 3,5, внутрішнього згорання, бензин, АТ, 2013 року випуску з пробігом 57000 км) складає 752496,54 грн; станом на 30.01.2017 - 715967,58 грн.

Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, витребувала у відповідача матеріали, на підставі яких було винесено податкове повідомлення - рішення від 24.06.2016 №20884-13 (у тому числі розрахунок середньоринкової вартості автомобіля позивача станом на час винесення спірного рішення); пояснення щодо розрахунку середньоринкової вартості автомобіля.

Проте, представником відповідача не надано розрахунки середньоринкової вартості автомобіля позивача станом на час винесення спірного рішення.

Згідно положень статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем як в суді першої та апеляційної інстанції не зазначено розрахункову вартість транспортного засобу, з якої він виходив під час обчислення та нараховання позивачу транспортного податку; в апеляційній скарзі відповідачем зазначено про надходження інформації, проте без зазначення середньоринкової вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 06.03.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.