Ухвала суду № 65169081, 02.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 березня 2017 року м. Київ К/800/3012/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за позовом Громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України у Київській області про визнання протиправним висновку та скасування частково наказу,

в с т а н о в и в :

Громадянка В'єтнаму ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Київській області в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд: визнати протиправним висновок Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 22 лютого 2016 року стосовно громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; скасувати пункт 10 (підпункти 10.1-10.3) наказу Державної міграційної служби України «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» № 36 від 10 березня 2016 року в частині, що стосується позивачки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, позов Громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 було задоволено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Державної міграційної служби №36 від 10 березня 2016 року, в частині що стосується громадянки Республіки В'єтнам ОСОБА_1 є таким, що винесений в супереч нормам діючого законодавства.

Судами було встановлено, що ВГІРФО ГУМВС в Київській області видало позивачу посвідку на проживання серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2004 року терміном "безстроково".

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Цей Закон набрав чинності 08 серпня 2001 року.

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при отриманні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про імміграцію" встановлено підстави для скасування дозволу на імміграцію, а ст. 13 зазначеного Закону регулює порядок вилучення посвідки на постійне місце проживання на підставі скасованого дозволу на імміграцію.

Суди встановили, що відповідачами не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що за час перебування позивача на території України з'явилися обставини, які б тягли за собою визнання його таким, що не має дозволу на імміграцію з підстави, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". Крім того, доказів того, що посвідка на постійне проживання позивача є отриманою у непередбаченому законом порядку також не надано.

Тобто рішення про скасування посвідки на постійне проживання від 10 березня 2016 року прийнято за відсутності необхідних підстав і не містить інформації щодо конкретних обставин, за яких може бути визнано неправомірно виданою позивачу посвідку на постійне проживання.

У касаційній скарзі Державна міграційна служба України не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, а в справі прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що рішення про видачу посвідки на постійне проживання прийняте з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню відповідно до вимог пункту 2.9 розділу ІІ Тимчасового порядку.

Скаржник зазначив, що позивач отримала посвідку на постійне проживання з порушенням міграційного законодавства оскільки на момент її видачі не могла вважатись такою, що має дозвіл на імміграцію і на неї не можуть розповсюджуватися вимоги Закону України "Про імміграцію".

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за позовом Громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України у Київській області про визнання протиправним висновку та скасування частково наказу.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя

Вищого адміністративного

суду України М.М. Заїка