Ухвала суду № 65169023, 27.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/27710/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько - англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 №100000011/2015/000142/1,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 №100000011/2015/000142/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та «United Teas (Pvt) Ltd» (Шрі Ланка) (продавець) укладений контракт від 21 квітня 2015 №32, згідно якого останній зобов'язується поставити та передати у власність чай, найменування, якість та інші характеристики якого зазначені в специфікаціях. Згідно пункту 2.1 контракту найменування, кількість та загальні характеристики товару, органолептичні характеристики товару узгоджуються сторонами в додатках до даного контракту, які є невід'ємною частиною договору. Пунктом 3 визначено, що ціни на товар зазначаються в специфікаціях до контракту, які є невід'ємною частиною; ціни установлені в доларах США та розуміються на підставі поставки на умовах СІF. Умови та строки поставки будуть зазначені в специфікаціях (пункт 4.1).

21.09.2015 позивачем до митного оформлення за митною декларацією №100250005/2015/114487 заявлений товар: чорний чай цейлонський нефасований: ст. BOP STD. 77 - 105 мішків по 48 кг, чиста вага 5040 кг, лист різаний зі змістом типсів (згідно міжнародної класифікації чаю сорт (BOP), відноситься до основного класу ломаного чаю; ст. BP1 STD.22 - 155 мішків по 46 кг, чиста вага 7130 кг, відноситься до різаного листа чаю без типсів (сорт BP1); ст. BOPF STD.99 - 245 мішків по 55 кг, чиста вага 13475 кг, згідно міжнародної класифікації чаю сорт (BOPF), відноситься до групи цільнолистових, основний сорт висівок, не містить тіпсовий висівок.

До митної декларації позивачем було надано: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0002897; Контракт; специфікація від 18 серпня 2015 року №3; інвойс №UTL/12/2015 від 02 червня 2015 року та інші документи.

Митну вартість товару позивач визначив із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товару, відповідач дійшов до висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки згідно пункту 4.1 контракту умови і строки поставки зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту, проте надана специфікація №3 до контракту підписана 18.08.2015, тоді як імпортування зазначеного товару здійснювалося за інвойсом від 02.06.2015 №UTL/12/2015; відповідно до умов поставки СІР - Київ (Інкотермс 2010), до вартості товару включаються витрати на страхування, однак до митного оформлення не подані страхові документи, що містять відомості про вартість страхування.

У зв'язку із цим позивачу було запропоновано надати додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, то страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 8) інформація біржових організацій про вартість товару (сировини); 9) інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

На виконання вимог позивачем подані додатково наступні документи, зокрема, страховий поліс від 27 липня 2015 року №CRCCQ/15/000914; коносамент (bill of lading) від 27 липня 2015 року №s00279763№43986; міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 14 вересня 2015 року №43986; прайс-лист б/н від 05 серпня 2015 року; митна декларація країни відправлення Е 44376 від 13 липня 2015 року.

Проте, на думку посадової особи зазначені документи містять розбіжності та не містять інформації, необхідної для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки у наданому страховому полісі від 27 липня 2015 року №CRCCQ/15/000914 вага нетто зазначеної партії товару становить 25045 кг, тоді як відповідно до товаросупровідних документів, зокрема пакувального листа від 02 червня 2015 року №б/н та інвойсу від 02 червня 2015 року №UTL/12/2015 вага складає 25645 кг; наданий прайс-лист компанії-виробника від 05 серпня 2015 року №б/н адресований виключно для фірми ТОВ СП «СолоМія» та не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить самій суті прайс-листа, оскільки прайс-лист - це комерційна пропозиція продавця необмеженому колу заінтересованих покупців, отже він не може мати адресну спрямованість.

З цих підстав відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 №100000011/2015/000142/1, яким було скориговано митну вартість товару з 98281,15 доларів США до 113863,80 доларів США.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний метод.

Вважаючи протиправним рішення про коригуванням митної вартості товарів та картку відмови позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VІ (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно із статтею 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 вказаного Кодексу передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 МК України).

За правилами статті 264 Митного кодексу України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті такої митної декларації (частина одинадцята статті).

Разом з тим, надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Обґрунтовуючи свій сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості, контролюючий орган послався на те, що відповідно до пункту 4.1 контракту умови і строки поставки зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту, проте надана специфікація №3 до контракту підписана 18.08.2015, тоді як імпортування зазначеного товару здійснювалося за інвойсом від 02.06.2015 №UTL/12/2015.

Згідно пункту 4.1 контракту від 21 квітня 2015 року №32 умови та строки поставки будуть зазначені в специфікаціях. Згідно пункту 5.1 контракту товар відпускається партіями, відповідно до умов даного контракту; асортимент, кількість, ціна, строки (графік відвантаження), адреса поставки товару, умови поставки та інші необхідні умови узгоджуються сторонами та оформлюються у вигляді проформи - інвойсу, які є невід'ємною частиною контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 червня 2015 року сторонами були узгоджені серед іншого, кількість товару, його ціна, умови поставки, які оформлені комерційним інвойсом від 02.06.2015 №UTL/12/2015. В подальшому зазначені умови були визначені у специфікації від 18.08.2015 №3, що відповідає умовам контракту.

Також, в обґрунтування сумніву контролюючий орган посилається на те, що декларантом не було надано відомості про вартість страхування.

Так, згідно комерційного інвойсу від 02.06.2015 № UTL/12/2015 та специфікації від 18.08.2015 №3, поставка товару по контракту здійснюється на умовах СІР Київ, згідно із Інкотермс-2010.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) Інкотермс, термін СІР (CARRIAGE AND INSURANCE PAID TO (... named place of destination)/ФPAXT/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА СТРАХУВАННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна СІР на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна СІР від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання вимог митного органу було надано страховий поліс від 27 липня 2015 року №CRCCQ/15/000914, в якому вага нетто зазначеної партії товару становить 25045 кг, тоді як відповідно до товаросупровідних документів, зокрема пакувального листа від 02 червня 2015 року №б/н та інвойсу від 02 червня 2015 року №UTL/12/2015 вага складає 25645 кг.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначена технічна помилка не свідчить про надання декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, оскільки згідно страхового полісу від 27 липня 2015 року №CRCCQ/15/000914 страхування здійснено на товар, який визначений інвойсом від 02.06.2015 № UTL/12/2015.

З урахуванням вищевикладеного, та оскільки митна вартість була підтверджена достовірними документами, які в сукупності містять відомості про складові вартості, визначені на підставі об'єктивних даних, що піддаються обчисленню, суд першої інстанції вірно зазначив про неправомірність висновків відповідача про відсутність підстав для застосування першого методу (за ціною договору) для визначення митної вартості товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 у даній справі Київській міській митниці ДФС відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1339,80 грн до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Київської міської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року - без змін.

Стягнути з Київської міської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39422888, юридична адреса: 03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 8а) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 06.03.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.