Ухвала суду № 65168996, 02.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 березня 2017 року м. Київ К/800/2448/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області про визнання протиправними дій, які полягають у відмові видати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та зобов'язати видати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи,

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та уточнивши позовні вимоги просив визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові видати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та зобов'язати видати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу.

Постановою Малинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень КАС України. Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та неправильно застосували норми законодавства.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Як встановлено судами, позивач з 10 червня 2008 рік по даний час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта.

23 травня 2005 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Малинському районі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».

Згідно бази даних Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків, за період з 01 квітня 2010 року по 01 червня 2016 року позивачеві, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, як дитині війни, надані пільги на оплату комунальних послуг, що підтверджується інформацією, наданою відповідачем.

В жовтні 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначив, що постійно проживає у м. Алчевськ Луганської області, проте, листом від 02 грудня 2015 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області відмовило ОСОБА_1 у видачі такої довідки, через відсутність документів, що підтверджують факт його проживання в районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1076 - V11 від 20 жовтня 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Пунктом 2 статті 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно із пунктом 1 статті 4 Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

В пункті 2 статті 4 Закону зазначено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року.

На підтвердження факту постійного проживання в м. Алчевськ, позивач надав : довідку про те, що він в період з 2011 року по вересень 2014 року відвідував бібліотеку в м. Алчевськ Луганської області; технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_2 та виписки про зняття готівки з банківської картки. Проте, досліджуючи ці докази, суди дійшли висновку, що ці документи не свідчать про постійне проживання позивача на території АТО, оскільки згідно з поясненнями ОСОБА_1 через погіршення стану здоров'я він у ще грудні 2014 року переїхав до своєї дочки у м. Полтаву, де проходив курс лікування, а потім у червні 2015 року повернувся до місця постійного проживання - м. Малина.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не надав документів, які б підтверджували те, що на момент виникнення обставин, визначених в статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він мав реєстрацію та проживав в м. Алчевськ Луганської області, суди дійшли висновку, що у відповідач не мав правових підстав для взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить мотивів, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Малинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук