Ухвала суду № 65168899, 27.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/21866/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2016 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан - Айс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27 квітня 2015 року №0000532205, №0000542205,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27 квітня 2015 року №0000532205, №0000542205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сан-Айс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Еколенд» за березень та травень 2014 року; за наслідками перевірки складено акт від 10.03.2015 №181/26-57-22-04-10/33306518.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.3, 198.6 статті 198, підпункту 201.1, 201.2 та 201.6 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на 152863,00 грн; пункту 139.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 478969,00 грн.

В обґрунтування заниження грошових зобов'язань контролюючий орган посилається на безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еколенд», оскільки отримання позивачем товарів не підтверджується по ланцюгу постачання від контрагентів ТОВ «Еколенд». В акті перевірки зазначено, що контрагент позивача проводив маніпулювання податковою звітністю в березні 2014 року та здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. До такого висновку посадова особа контролюючого органу дійшла за наслідками розгляду наданих до перевірки документів та бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, згідно яких ТОВ «Еколенд» реалізував позивачу товар - вентилятори, блоки кондиціонера, клапани повітря, з кодом УКТЗЕД, в той час у ТОВ «Еколенд» у 2014 році відсутні імпортні операції; також було встановлено, що ТОВ «Еколенд» у звітному періоді придбав реалізований позивачу товар у ТОВ «Евро-Тренд», яке у 2014 році не здійснювало імпорт товару.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, під час проведення перевірки посадовою особою відповідача було враховано акт ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.11.2014 №534/26-57-22-06-10/33306518 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сан-Айс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Еколенд» за травень 2014 року та ТОВ «Дім Клімату», яким були встановлені аналогічні порушення за травень 2014 року по господарським операціям з ТОВ «Еколенд».

27 квітня 2015 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000532205, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 229295,00 грн;

- №0000542205, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 598711,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та до Державної фіскальної служби України, проте рішеннями останніх від 24.06.2015 №9948/10/26-15-10-05-35 та, відповідно, від 28.08.2015 №18353/6/99-99-10-01-04-25 скарги залишені без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тому, дослідженню підлягає реальність здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, та приймати на підтвердження даних податкового обліку необхідно лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 січня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Еколенд» (постачальник) укладений договір №ЕЛ-8, згідно якого останній зобов'язується протягом строку дії договору передавати у власність покупця окремими партіями обладнання для систем вентиляції і кондиціювання повітря та сантехнічне обладнання, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати товар за ціною, в асортименті та у кількості, що погоджується сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, та накладних постачальника, оформлених на підставі довіреностей покупця на отримання ТМЦ.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видаткова накладна від 24 березня 2014 №ЕЛ140324/23, згідно якої зі сторони позивача товар прийняв завідуючий складом ОСОБА_2 за довіреністю від 24.03.2014 №27; податкова накладна від 24.03.2014 №37 на загальну суму 917177,04 грн, у тому числі ПДВ 152862,84 грн.

Згідно витягу з книги реєстрації довіреностей за період з 01.01.2013 по 01.01.2015, ОСОБА_2 було видано довіреність від 24.03.2014 №27 на отримання від ТОВ «Еколенд» ТМЦ на підставі договору від 10.01.2011 №ЕЛ-8, про що свідчить також підпис особи, що отримала довіреність.

На підтвердження руху активів за укладеним договором з ТОВ «Еколенд» позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631.

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надані договори, рахунки - фактури, видаткові накладні, довіреності, картки рахунку 361, згідно яких товар, що був приданий у ТОВ «Еколенд» був проданий покупцям ПП «ГалантАвто», ПП «М-Інфо», ПП «Фірма «Промавтоматика БС», ТОВ «Стерлінг Капітал Системс», ПП «Реал - Сервіс», ПП «Холод-ОК», ТОВ «Кондиціонер», ТОВ «Комфортний дім», ФО-П ОСОБА_3, ТОВ «Системейр», ПП «ОСВ Технологія», ТОВ «МКМ Сервіс ЛТД», ТОВ «Автомеханіка», ТОВ «Клондайк Інжиніринг», ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Систем-Груп», ТОВ «Тахосервіс», ТОВ «Укрпромвентиляція», ПП «Ейр Інжиніринг», ТОВ «Гратас», ТОВ «Унітехнології ЮЕЙ», ТОВ «Фірма «Рем», ТОВ «Астер-М», ТОВ «ПК-Енергомонтажсервіс», ТОВ «Іглу», ПП «НВПП «Енергія - Сервіс», ПП «Євроклімат», ПП «Профик - ЮГ», ФО-П ОСОБА_5, ПП «ВКФ «Електро - Альтернатива», ТОВ «Олвіа», ТОВ «Маг-ЛТД», ТОВ «Інвойс Азов», ТОВ «Будівельна компанія «Екоресурси», ТОВ «НВП «Гранд Холдинг», ТОВ «Точка Комфорта», та іншим.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визнання контролюючими органами правочинів безтоварними (не реальними), які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та, як наслідок, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 06.03.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.