Постанова № 6516789, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09                                                                                           Справа№ 28/59 А

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Завод комунального транспорту”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2008 року №42301/0/309, від 11.01.2008 року №0000282201/0/393, від 09.01.2008 року №0000011701/0/70 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000272201/0/391 від 11.01.2008 року

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Легуцький І.Б.

м.Львів, вул.Личаківська,128

Представники сторін

Від позивача: Наклович І.М. –представник, Братунь Р.П.-представник

Від відповідача: Соляр В.І.-старший державний податковий інспектор, Грицак І.В.- головний державний податковий ревізор інспектор, Івінська Г.Д.- головний державний податковий ревізор інспектор

          В судовому засіданні 13.10.2009 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови. Постанову складено в повному обсязі 16.10.2009 року.

Позов заявлено Закритим акціонерним товариством „Завод комунального транспорту” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2008 року №42301/0/309, від 11.01.2008 року №0000282201/0/393, від 09.01.2008 року №0000011701/0/70 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000272201/0/391 від 11.01.2008 року.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2008 року було призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу, а провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

За результатами призначеної експертизи, з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу суду надійшов Висновок № 4789/4790/4791 судово-економічної експертизи у господарській справі № 28/59 А, складений 30 червня 2009 року. У зв’язку з цим ухвалою суду від 22.07.2009 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 02.09.2009 року підготовче провадження у справі закінчено і призначено справу до судового розгляду на 17.09.2009 року. Розгляд справи відкладався згідно ухвал суду від 17.09.2009 року та від 29.09.2009 року у зв’язку із неявкою представників сторін.

Позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на наступному. В акті перевірки встановлено завищення валових витрат внаслідок помилки у відображенні обсягів ТМЦ при обчисленні приросту, убутку балансової вартості запасів. Наведена в акті сума розбіжностей не ґрунтується на фактичних об’єктивних даних. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються компенсаційні виплати за невикористані дні щорічних відпусток. При оформленні результатів перевірки правильності визначення позивачем сум амортизаційних відрахувань відповідач не зазначив доказів, які підтверджують висновки акту. При нарахуванні пені за порушення ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»відповідач не врахував того, що з 01.01.2008 року набирають чинності зміни до вказаного закону, якими передбачається обмеження загального розміру нарахованої пені за порушення термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями. Щодо висновку акту про невнесення до бюджету податку з доходів нерезидентів, отриманих на території України, то є угода між урядом України та урядом КНР, яка поширюється на податок на прибуток, тому позивачем не порушено вимоги п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В судовому засіданні 13.10.2009 року представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на підстави, наведені в позовній заяві, та матеріали справи, позивач просить суд позов задоволити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні 13.10.2009 року проти позову заперечили, просять відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаються на підстави, наведені у поясненні на позовну заяву від 10.04.2008 року. Зокрема, позивачем неправильно визначено балансову вартість груп основних засобів станом на 01.01.2006 року, розбіжності виникли внаслідок збою в програмі ІС бухгалтерія. Разом сума завищених амортизаційних відрахувань, віднесених на зменшення оподатковуваного прибутку за період 1 кв.2006 року-2 квартал 2007 року склала 4897132,11 грн. Сума пені по експортно-імпортних операціях нарахована у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». В порушення п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач не утримав і не вніс до бюджету податок з доходів нерезидентів, отриманих на території України, в сумі 49315,42 грн, за що додатково повинен сплатити штраф у подвійному розмірі. Позивачем не сплачено до бюджету в установленому порядку 242803,75 грн податку з доходів фізичних осіб.

Також в судовому засіданні 13.10.2009 року представником позивача заявлене усне клопотання про залучення до участі у справі арбітражного керуючого –розпорядника майна боржника у справі про банкрутство ЗАТ „Завод комунального транспорту”. Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечив. Суд ухвалив відмовити в задоволенні вказаного клопотання представника позивача, так як у даній справі ЗАТ „Завод комунального транспорту” виступає як позивач, і не вбачається яким чином судове рішення по справі може вплинути на права чи обов’язки арбітражного керуючого- розпорядника майна боржника у справі про банкрутство ЗАТ „Завод комунального транспорту”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

ДПІ у м.Львові було проведено виїзну планову перевірку ЗАТ „Завод комунального транспорту” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено Акт № 204/23-2/32483661 від 24.12.2007 року (далі-Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Львові було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 10.01.2008 року №42301/0/309, яким ЗАТ „Завод комунального транспорту” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 1224283,04 грн –основного платежу та 1093514,96 грн - штрафних (фінансових) санкцій, усього 2317798,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2008 року №0000282201/0/393, яким ЗАТ „Завод комунального транспорту” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 49315,42 грн –основного платежу та 98630,84 грн - штрафних (фінансових) санкцій, усього 147946,26 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 09.01.2008 року №0000011701/0/70, яким ЗАТ „Завод комунального транспорту” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 242803,81 грн - основного платежу;

- рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0000272201/0/391 від 11.01.2008 року, яким до ЗАТ „Завод комунального транспорту” застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 6699867,66 грн.

Як вбачається із Акту перевірки(стор.29-39 Акту, том.1,а.с.46-56), сума донарахованого податку на прибуток 1224283,04 грн складається із сум, донарахованих позивачу за 2006 рік в розмірі 962746,85 грн та за 1 півріччя 2007 року в розмірі 261536,19 грн. Дана сума донарахована від сум завищених амортизаційних відрахувань, віднесених на зменшення оподатковуваного прибутку згідно декларацій за період з 1 кварталу 2006 року по 2 квартал 2007 року(стор.36-38 Акту, том.1,а.с.53-55), суми завищення амортизаційних відрахувань склали 3850987,37 грн за 2006 рік(податок на прибуток за ставкою 25% складає 962746,85 грн) та 1046144,74 грн за 1 півріччя 2007 року(податок на прибуток за ставкою 25% складає 261536,19 грн). Разом сума завищених амортизаційних відрахувань, віднесених на зменшення оподатковуваного прибутку згідно декларацій за період з 1 кварталу 2006 року по 2 квартал 2007 року, склала 4897132,11 грн, податок на прибуток з цієї суми за ставкою 25% складає 1224283,04 грн. Як зазначено в Акті перевірки, позивач неправильно визначив балансову вартість груп основних засобів станом на 01.01.2006 року.

Як вбачається із письмового пояснення від 13.11.2007 року № 1944, наданого позивачем відповідачу, за період з січня 2006 року по червень 2007 року виникли розбіжності при нарахуванні амортизаційних відрахувань через збій в програмі ІС бухгалтерія, різниця амортизаційних відрахувань підприємства фактично менша задекларованих даних на 3850987,37 грн за 2006 рік та 1046144,74 грн за 2007 рік.

Одним із питань призначеної за клопотанням позивача експертизи, результати якої оформлені Висновком № 4789/4790/4791 судово-економічної експертизи у господарській справі № 28/59 А, складеним 30 червня 2009 року експертом В.В.Пилипенко, і який надійшов з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, було питання підтвердження висновків Акту перевірки щодо обсягів донарахованої амортизації. По цьому питанню експерт надав відповідь, що встановити, чи підтверджуються документально та нормативно висновки акту перевірки від 24.12.2007 року № 204/23-2/32483661 щодо обсягів донарахованої амортизації в сумі 4897132,11 грн не видається за можливе з причини, вказаної у дослідженні. Як вбачається із дослідницької частини висновку експертизи, на дослідження ЗАТ „Завод комунального транспорту” не надано переліку основних засобів та відомості по нарахуванню амортизаційних відрахувань по податковому обліку за перевіряємий період, хоча такі матеріали двічі витребовувалися від позивача експертом згідно клопотання про надання додаткових матеріалів від 17.02.2009 року та повторного клопотання про надання додаткових матеріалів від 27.04.2009 року, згідно яких витребовувалися від позивача документи на основні засоби по нарахуванню амортизацій з 01.01.2006 року по 01.07.2007 року.

З наведеного вбачається, що позивач ані до перевірки, ані до призначеної за його-ж клопотанням експертизи не надав документів, які б підтвердили підставність визначення ним в порядку п.п.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»балансової вартості групи основних фондів(окремого об’єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу і відсутність завищення амортизаційних відрахувань за 2006 рік, 1 півріччя 2007 року на 4897132,11 грн, які були віднесені на зменшення оподатковуваного прибутку згідно декларацій за період з 1 кварталу 2006 року по 2 квартал 2007 року в сумі 4897132,11 грн. Таким чином, враховуючи безпідставне зменшення на цю суму об’єкта оподаткування (ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), податковим органом підставно визначено позивачу суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 1224283,04 грн основного платежу в спірному податковому повідомленні-рішенні від 10.01.2008 року №42301/0/309.

Щодо штрафних(фінансових) санкцій по податку на прибуток в сумі 1093514,96 грн, визначених вказаним податковим повідомленням-рішенням від 10.01.2008 року №42301/0/309, то вони застосовані в частині суми 481373,44 грн на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в частині суми 612141,52 грн на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 вказаного Закону, яка передбачає, що (зокрема) якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п’ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Застосування вказаних сум штрафних(фінансових) санкцій здійснено правомірно, у відповідності до вищезазначених норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, відсутні правові підстави для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2008 року №42301/0/309, яким ЗАТ „Завод комунального транспорту” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 1224283,04 грн –основного платежу та 1093514,96 грн - штрафних (фінансових) санкцій, усього 2317798,00 грн.

Щодо решти сум, зазначених на стор.29-39 Акту, том.1,а.с.46-56, то донараховані по них суми податку на прибуток не увійшли до податкових повідомлень-рішень, а ці суми пішли на зменшення за результатами перевірки збитків позивача за 2006 рік та 1 півріччя 2007 року. Враховуючи, що згідно прохальної частини позовної заяви предметом спору є визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, то в контексті заявлених позовних вимог не має правового значення для справи та частина Висновку № 4789/4790/4791 судово-економічної експертизи у господарській справі № 28/59 А від 30 червня 2009 року, в якій зазначено про непідтвердження документально висновків Акту перевірки від 24.12.2007 року № 204/23-2/32483661 щодо порушень визначення обсягів незавершеного виробництва та готової продукції в сумі 600204 грн. Вказана частина висновку не має відношення до суми податку на прибуток, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 10.01.2008 року №42301/0/309.

Як вбачається із Акту перевірки(стор.52-54 Акту, том.1,а.с.69-71), а також розрахунку, наведеному в п. ІІІ додатку № 3 до Акту(том.1, а.с.144-145), позивачем здійснювалися оплата послуг нерезидентів по фрахту. Відповідно до п.1.35 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фрахт –винагорода(компенсація), що сплачується за договорами перевезення вантажів та пасажирів морськими та повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. Відповідно до п.13.5.ст.13 вказаного Закону, сума доходів нерезидентів, яка оплачується резидентами як оплата вартості фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за їх рахунок. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку, чи ні, а також чи є він суб’єктом спрощеного оподаткування, чи ні. В порушення вимог п.13.5 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем не було утримано і не внесено до бюджету податок з доходів нерезидентів на загальну суму 49315,42 грн. Доказів зворотнього суду позивачем не надано, проти факту несплати податку в позовній заяві та в судовому засіданні заперечень позивачем не висловлено. Детальний опис господарських операцій, по яких здійснювалися виплати, суми цих виплат, розрахунок податку з доходів нерезидентів по кожній господарській операції та в цілому наведено в Акті перевірки (стор.52-54 Акту, том.1,а.с.69-71), а також розрахунку, наведеному в п. ІІІ додатку № 3 до Акту(том.1, а.с.144-145).

Таким чином, податковим органом підставно визначено позивачу суму податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 49316,42 грн основного платежу в спірному податковому повідомленні-рішенні від 11.01.2008 року №0000282201/0/393. Штрафні(фінансові) санкції застосовані у повній відповідності до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в сумі 98630,84 грн, що складає подвійний розмір від суми зобов’язань з податку.

Отже, відсутні правові підстави для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2008 року №0000282201/0/393, яким ЗАТ „Завод комунального транспорту” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 49315,42 грн –основного платежу та 98630,84 грн - штрафних (фінансових) санкцій, усього 147946,26 грн.

Як вбачається із Акту перевірки(стор.55-56 Акту, том.1,а.с.72-73), перевіркою встановлено, що в порушення п.п.2 п.1 ст.8, п.п.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачем не було перераховано до бюджету у встановленому порядку 242803,81 грн податку з доходів фізичних осіб. Жодного обґрунтування в частині неправомірності такого висновку податкового органу позивач в позовній заяві не навів, доказів належної сплати вказаної суми до бюджету суду не надав, проти факту відсутності належної сплати вказаної суми до бюджету в позовній заяві та в судовому засіданні заперечень позивачем не висловлено.

Отже, суд не вбачає правових підстав для визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2008 року №0000011701/0/70, яким ЗАТ „Завод комунального транспорту” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 242803,81 грн основного платежу.

Як вбачається із Акту перевірки (стор.45-51 Акту, том.1,а.с.62-68), а також розрахунків, наведених в додатках № 1,2,3 до Акту(том.1, а.с.116-143), позивачем допущено порушення вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в частині ненадходження чи несвоєчасного надходження валютної виручки по експортних операціях, внаслідок чого позивачу на підставі ст.4 зазначеного Закону нараховано пеню в сумі 3753074,17 грн. Також позивачем допущено порушення вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в частині ненадходження чи несвоєчасного надходження продукції по імпортних операціях, внаслідок чого позивачу на підставі ст.4 зазначеного Закону нараховано пеню в сумі 2946793,49 грн. Разом сума нарахованої пені склала 6699867,66 грн, нарахування її здійснено у відповідності до вищезазначених вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Детальний опис експортних та імпортних операцій, суми та періоди прострочок, розрахунок пені по кожній господарській операції та в цілому наведено в Акті перевірки (стор.45-51 Акту, том.1,а.с.62-68) та додатках № 1,2,3 до Акту(том.1, а.с.116-143). Безпідставним є посилання позивача на те, що пеня нарахована позивачу двічі, оскільки із матеріалів справи вбачається, що пеня по Акту перевірки № 204/23-2/32483661 від 24.12.2007 року нараховувалася виключно в межах періоду, охопленого перевіркою, тобто в межах періоду з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року, а згідно попереднього Акту перевірки від 25.05.2006 року пеня нараховувалася за період, охоплений попередньою перевіркою, до якого не увійшов період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року. Також безпідставним є посилання позивача на те, що суму пені обраховано невірно, із посиланням на набрання чинності з 01.01.2008 року змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якими передбачено обмеження загального розміру нарахованої пені не більше вартості недопоставленого товару та збільшення терміну відстрочення імпортних поставок до 180 днів. Ці зміни, про які говорить позивач, набрали чинності уже після охопленого перевіркою періоду(яким є період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року), а тому нарахування пені правомірно проведено податковим органом відповідно до вимог тієї редакції відповідних статей Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка діяла на час допущеного порушення.

Отже, суд не вбачає правових підстав для визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0000272201/0/391 від 11.01.2008 року, яким до ЗАТ „Завод комунального транспорту” за порушення ст.1,ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та на підставі ст.4 вказаного Закону застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 6699867,66 грн.

Посилання позивача на окремі порушення при складенні Акту перевірки не можуть бути підставою для висновку про неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій, оскільки вони не спростовують правильності висновків Акту перевірки в тій частині, в якій вони лягли в основу для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій.

Все вищенаведене вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98,122-154,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя