Ухвала суду № 65167715, 07.03.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1390/17

Провадження № 2/639/1113/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Гаврилюк С.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій також просить суд звільнити її від сплати судового збору.

Відповідно до преамбулиЗакону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 за № 3674-VI, цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 3ст. 82 ЦПК України,ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою звільнити її від сплати судового збору.

Аналіз вказаних норм ЦПК УкраїнитаЗакону України "Про судовий збір" свідчить про те, що суд може звільнити сторону від сплати судових витрат, враховуючи її майновий стан.

При цьому особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та подати суду відповідні докази (документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо).

Згідно з ч. 1ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання про звільнення її від сплати судового збору жодних пояснень, фактів та доказів, які б підтверджували факт її незадовільного матеріального становища не зазначила, лише надала довідку Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат УПСЗН в Новобаварському районі м. Харкова. Як вбачається з вказаної довідки за № 458 від 03.03.2017, ОСОБА_1 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні однієї дитини у розмірі 860,00 грн та допомогу переміщеним особам на проживання у розмірі 1326,00 грн, які нараховуються стабільно та регулярно кожного місяця.

Абзацом 4 ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» встановлено, що у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня становить 1600 гривень.

Тобто дохід позивача відповідає прожитковому мінімуму працездатних осіб та навіть вищий за нього.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заявником не надано будь-яких доказів щодо підтвердження її скрутного матеріального становища, у звязку з чим заявник можливо не здатна сплатити суму судового збору, встановленого законодавством України, суд відповідно ч. 3ст. 82 ЦПК Українине вбачає підстав для задоволення необґрунтованої заяви ОСОБА_1

Відповіднопостанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі", обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст якихне допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У звязку з наведеним, відмова заявнику у задоволенні необґрунтованої заяви про звільнення її від сплати судового збору, як це передбачено законом, а самест. 82 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні необґрунтованої заяви про звільнення її від сплати судового збору.

Керуючисьст. 82 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подачу позовної заяви до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.М.Гаврилюк