Рішення № 65166889, 28.02.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1754/16-ц

Провадження № 2/456/290/2017

РІШЕННЯ

іменем України

28 лютого 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Янко Б. Я. ,

при секретарі Стасів О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в якому просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на ? частину квартири № 19, будинку № 16 «а» по вул. Івасюка в м. Стрий, Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті 3 серпня 2015 року її батька ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 - її брат, син батька від першого шлюбу. Їхній батько ОСОБА_4 помер 03.08.2015 року. Ще при житті він склав заповіт, згідно якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось він заповів їй.

Її батько був співвласником ? частини квартири № 19, будинку № 16 «а» по вул. Івасюка в м. Стрий, Львівської області, а вона була власником другої половини квартири. Саме батькова частина повинна була перейти у власність їй згідно заповіту. До шести місяців після смерті батька вона звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, однак до цього ж нотаріуса звернувся і відповідач, який претендував на обовязкову долю в спадщині при наявності заповіту як інвалід третьої групи. Однак, в нотаріуса виник сумнів щодо правдивості посвідчення інваліда відповідача, оскільки останній не предявив довідку МСЕК, а тому їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у звязку з чим вона змушена була звернутись до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд такий задовольнити.

Представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема ОСОБА_6 пояснила суду, що відповідач ОСОБА_2 у 1996 році справді був визнаний інвалідом ІІІ групи терміном на 1 рік. В подальшому на міжрайонну МСЕК він не звертався та інвалідності не підтвердив. З цього приводу вони також звертались до правоохоронних органів і перевіркою було підтверджено їхні пояснення та порушено по даному факту кримінальне провадження за ч.4 ст. 358 КК України.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог. На запитання суду чому не пройшов повторно комісію МСЕК для підтвердження інвалідності пояснив суду, що не хотів отримувати пільги від держави. На запитання суду чому не надав слідчому для огляду посвідчення інваліда, то пояснив, що не довіряє йому.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог. Подав суду письмове заперечення в якому посилається на те, що відповідачу ОСОБА_2 посвідчення інваліда ІІІ групи видано безтерміново, а тому згідно ст. 1235 ЦК України він претендує на обовязкову частку у спадковому майні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно зіст. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогамист. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майноАДРЕСА_1 в будинку № 16 «а» по вул. Івасюка в м. Стрий Львівської області на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Співвласник вищенаведеної квартири, котрий є батьком позивачки ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження останньої, копія якого наявна в матеріалах справи - помер 03.08.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СГ № 405903, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 423, копія якого наявна в матеріалах справи.

Ще за життя ОСОБА_1 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_8, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось він заповів позивачці ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_1 у встановлений законодавством шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак останній було відмовлено у звязку із надходженням заяви від відповідача ОСОБА_2, який претендував на обовязкову частку у спадковому майні та підставі ст. 1235 ЦК України, як інвалід ІІІ групи надав нотаріусу копію пенсійного посвідчення інваліда ІІІ групи.

У ході розгляду справи також достовірно зясовано, що у позивачки ОСОБА_1 виник сумнів щодо правдивості вищенаведеного посвідчення інваліда ОСОБА_2, так як останній не надав нотаріусу для огляду довідку МСЕК, а тому вона звернулась із заявою до правоохоронних органів із заявою по факту підробки документів.

Заява позивачки ОСОБА_1 була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за реєстраційним № 12016140130000548.

З листа Стрийського відділу поліції ГКНП у Львівській області вбачається, що по даному факту здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12016140130000548 від 19.03.2016 року за ч.4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

Крім того, з листа СВ поліції ГУНП у Львівській області також суду стало відомо, що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12016140130000548 від 19.03.2016 року було допитано ОСОБА_5, свідка ОСОБА_1, а також слідчим зроблено запит у Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи та в Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради, з якого вбачається, що ОСОБА_2 посвідчення «інваліда війни» не видавалося.

З метою зясування обставин набуття інвалідності ОСОБА_2, судом було зроблено запит у Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи та 11.01.2017 року з експертної установи надійшла відповідь з якої вбачається, що ОСОБА_2 вперше оглядався Личаківською міжрайонною МСЕК 29.02.-07.03.1996 року і рішенням комісії його визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, повязаної з виконанням обовязків військової служби терміном на 1 ( один) рік. На черговий переогляд ОСОБА_2 не зявився.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги вищенаведене, зокрема той факт, що головний лікар головний експерт Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи підтвердив той факт, ОСОБА_2 справді був визнаний інвалідом ІІІ групи у 1996 року, однак тільки терміном на 1 (один) рік та для проходження чергового огляду не зявився, суд з критикою ставиться до твердження ОСОБА_2 про те, що його посвідчення інваліда ІІ групи є безтерміновим, оскільки таке спростовується вищенаведеним, а відтак ОСОБА_2 не підпадає під категорію осіб, які згідно ст. 1235 ЦК України мають право на обовязкову частку у спадковому майні.

Крім того, суд бере до уваги і той факт, що відповідач ОСОБА_2 не зявлявся на черговий огляд для підтвердження чи спростування інвалідності з 1996 року і до сьогоднішнього часу, мотивуючи це тим, що не хотів отримувати пільги від держави, тим самим суд приходить до переконання, що у клопотанні про направлення відповідача ОСОБА_2 для проходження повторно медичного обстеження для підтвердження групи інвалідності слід відмовити, оскільки останній мав змогу зробити це у добровільному порядку протягом двадцяти років.

Натомість, суд надає віри поясненням позивача, оскільки такі є обґрунтованими, логічними, не суперечать одні одним та підтверджені належними доказами по справі.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України вбачається, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно до ст. 328 ЦК України вбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позивачем надано суду допустимі та належні докази, які обґрунтовують їхню позицію щодо правдивості їхніх вимог, а відповідачем ОСОБА_2 у свою чергу не було надано суду жодних вагомих доказів, які б спростували вимоги позивача, оскільки посвідчення інваліда останньому видавалось терміном на 1 рік, на черговий огляд комісії МСЕК він свідомо не зявлявся і таким чином не підтвердив той факт, що на момент відкриття спадщини він являвся непрацездатним та має право на обовязкову частку у спадкуванні, а відтак позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину за заповітом є підставним, належним чином обгрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 88 з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь позивача в сумі 551,00 гривень та витрати, повязані з витратами на правову допомогу в сумі 2000, 00 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 316, 1216, 1217, 1223, 1268 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на ? частину квартири № 19 в будинку № 16 «а» по вул. Івасюка в м. Стрий, Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, котрий помер 03.08.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок та витрати повязані з наданням юридичної допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Головуючий-суддя ОСОБА_9