Постанова № 65166694, 01.03.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року справа № 813/4605/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняПерчак С.В.,

з участю представників:

позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачаОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «САМГАЗ» (надалі - позивач, ТзОВ «САМГАЗ») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, СДПІ у м. Львові), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені відповідачем без обєктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки ТМЦ, визначених договором, укладеним між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Торенія». Водночас, реальність взаємовідносин між позивачем та вказаним контрагентом спростовується належними первинними документами. Такі документи відображені позивачем та ТзОВ «Торенія» в податковій звітності, зауважень щодо повноти декларування таких господарських операцій в податкового органу відсутні. В основу висновків про фіктивність фінансово-господарських операцій контролюючим органом покладено виключно пояснення директора ТзОВ «Торенія», висновки ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 та інформацію, яка відображена у акті щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «Торенія». Позивач наголошує, що контролюючим органом під час перевірки не було встановлено обставин, що підтверджували б факт обізнаності ТзОВ «САМГАЗ» про підписання первинних документів від імені ТзОВ «Торенія» не уповноваженою на це особою. Крім того, СДПІ у м.Львові не наведено фактів, що свідчили б про узгодженість дій ТзОВ «САМГАЗ» та ТзОВ «Торенія» для отримання необґрунтованої, на думку відповідача, податкової вигоди. Вказує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення законодавства його контрагентом.

З огляду на викладене, вважає, що висновки СДПІ у м. Львові є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях проти адміністративного позову та поданих документах. Зазначили, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій із ТзОВ «Торенія». Так, з покликанням на пояснення директора ТзОВ «Торенія», ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 та інформацію відображену в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Торенія» вказав, що господарські операції між «САМГАЗ» та ТзОВ «Торенія» фактично не відбувалися, та відображались позивачем у податковій звітності лише з метою отримання податкової вигоди. Крім того, згідно з представленими товарно-транспортними накладними, кінцевими споживачами продукції ТзОВ «САМГАЗ» були Регіональні підприємства по газопостачанню та газифікації України, тоді як ТзОВ «Торенія було лише «вантажоодержувачем». Покликаючись на практику Верховного Суду України зазначили, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, які не можуть вважать належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, а тому віднесення відображених в них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. З урахуванням викладеного, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

СДПІ у м. Львові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «САМГАЗ» (код ЄДРПОУ 31299504) з питань перевірки правильності нарахування та сплати податків службовими особами ТзОВ «САМГАЗ» за результатами проведених взаєморозрахунків із ТзОВ «Торенія» (код ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 10 074 048,30 грн., в тому числі за 2012 рік на 7 151 239,80 грн., за 2013 рік 2 922 817,50 грн.

Результати перевірки оформлені актом від 22.11.2016 № 9/28-06-14-00/31299504 (далі акт перевірки).

Позивачем 28.11.2016 подано заперечення на акт перевірки, однак такі заперечення відповідачем враховані не були.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 07.12.2016 прийнято податкове-повідомлення рішення № НОМЕР_1, яким ТзОВ «САМГАЗ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 3 653 521,88 грн. (в тому числі 2922817,50 грн. основного платежу та 730704,38 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Зі змісту акта перевірки та пояснень представників сторін судом встановлено, що висновки податкового органу про порушення ТзОВ «САМГАЗ» вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на аналізі отриманої від ГУ ДФС у Рівненській області інформації (дослідження № 6/17-00-16/31299504 від 29.02.2016), а також акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 458/26-56-22-01-03/38091691 від 21.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Торенія» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 по 31.12.2013. Крім цього, згідно з актом перевірки, податковим органом взято до уваги протокол допиту директора ТзОВ «Торенія» ОСОБА_7 та ухвалу Подільського районного суду м.Києва від 26.08.2014 № 758/9746/14-К у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 32014110200000061 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7, обвинуваченого за ч.1 ст. 205 КК України, у звязку з закінченням строків давності.

З урахуванням вказаних документів, податковий орган дійшов висновку, що отримані позивачем від ТзОВ «Торенія» кошти за виготовлену та відвантажену готову продукцію (лічильники газу, регулятори тиску газу та інша продукція для обліку та регулювання газу) слід вважати безповоротною фінансовою допомогою, оскільки факт відвантаження такої продукції саме цьому контрагенту відповідач вважає недоведеним. У звязку з цим, СДПІ у м.Львові вказує, що позивачем занижено доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на загальну суму 49 436 730 грн., в т.ч. за 2012 рік на суму 34 053 480 грн. та 2013 рік на суму 15 383 250 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 10 074 048,30 грн., в т.ч. за 2012 рік на 7 151 230 грн. та 2013 рік на 2 922 817,50 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем під час перевірки досліджено всі первинні документи, якими позивач обґрунтовує здійснення господарських операцій з ТзОВ «Торенія» (договори, замовлення на постачання продукції, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, специфікації, сертифікати якості та ін.), а також документи податкового та бухгалтерського обліку позивача (податкові декларації, оборотно-сальдові відомості, розрахунки коригування та ін.). Висновків про невідповідність вказаних первинних документів вимогам законодавства, а також про неповноту їх відображення у податковому та бухгалтерських обліках позивача, акт перевірки не містить. Ба більше, податковий орган фактично підтверджує відображення позивачем та ТзОВ «Торенія» результати господарських операцій у податковій звітності, а також вказує на відсутність порушень податкового законодавства при формуванні позивачем податкових зобовязань, а ТзОВ «Торенія» податкового кредиту по податку на додану вартість.

Висновки акту перевірки зводяться лише до того, що фактичними отримувачами продукції ТзОВ «САМГАЗ» та кінцевими споживачами були регіональні підприємства по газопостачанню та газифікації України (облгази), ТзОВ «Торенія» в цьому випадку виступало лише як вантажоотримувач та посередник, а тому такі господарські операції з позивачем, на думку відповідача, мають сумнівний характер.

Даючи оцінку доводам позивача та відповідача з приводу спірних правовідносин суд встановив таке.

Між ТзОВ «САМГАЗ» (Виробник) та ТзОВ «Торенія» (ОСОБА_8) укладено Договір № 3 від 28.08.2012 (надалі-Договір), за умовами якого Виробник зобовязується поставляти та передавати Дилеру на умовах, визначених ОСОБА_8, а ОСОБА_8 зобовязується приймати та оплачувати лічильники газу «САМГАЗ» RS типорозмірів G4, G1.6, G2.5 в асортименті, інші лічильники, регулятори тиску газу та іншу продукцію для обліку та регулювання газу (продукція) в порядку і на умовах, визначених даним ОСОБА_8.

Відповідно до п. 1.3. ОСОБА_8 поставка продукції здійснюється позивачем окремими партіями, обсяг, асортимент та терміни поставки кожної з них погоджуються сторонами окремо, на кожну партію продукції, що постачається у порядку, визначеному ОСОБА_8, та вказуються у специфікаціях, що є невідємними частинами ОСОБА_8.

Згідно із п. 5.5 ОСОБА_8, поставка замовленої партії продукції здійснюється фірмою-перевізником у місце призначення, зазначене Дилером у відповідному замовленні на поставку, за рахунок Дилера або самовивозом зі складу позивача за адресою м. Рівне, вул. Будівельників, 6а, або склад перевізника «Нова пошта» м. Рівне при умові, що дане місце вказане в заявці Дилера.

Пунктом 6.1 ОСОБА_8 передбачено, що відпускні ціни на лічильники газу узгоджуються сторонами в специфікаціях за Прайс-листом Виробника.

Відповідно до ст. 7 ОСОБА_8 проводить розрахунок за продукцію з Виробником у гривнях (грошовій одиниці України) шляхом перерахування коштів по специфікації на поточний рахунок Виробника, вказаний в останньому розділі ОСОБА_8. Оплата за замовлену партію продукції здійснюється Дилером шляхом перерахування передоплати в розмірі 100 % від вартості лічильників газу, зазначеної в специфікаціях, якщо інше не зазначено в специфікаціях. Датою (днем) проведення оплати є дата (день) зарахування коштів на поточний рахунок Виробника.

Згідно з представленими первинними документами на підтвердження господарських операцій за вказаним договором судом встановлено, що для здійснення замовлення виготовлення продукції ТзОВ «Торенія» направся позивачу план замовлення продукції на місяць. В свою чергу виконавець направляв замовнику відповідні специфікації.

Ціни на лічильники газу, які було поставлено позивачем для ТзОВ «Торенія», встановлені на підставі затверджених позивачем прайс-листів, копії яких надано позивачем до суду.

Розрахунки між ТзОВ «САМГАЗ» та ТзОВ «Торенія» проводились у безготівковій формі, що підтверджується відповідними виписками банку. Крім того, факт оплати також підтверджується реєстром платіжних документів про оплату ТзОВ «Торенія» та розрахунками.

Поставка продукції згідно з ОСОБА_8 здійснювалась ТзОВ «САМГАЗ», у звязку з чим позивачем залучались відповідні фірми перевізники. Транспортування лічильників газу підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, копіями замовлень, подорожніми листами, посвідченнями про відрядження, копіями посвідчень водіїв, довіреностями на отримання продукції.

ТзОВ «САМГАЗ» на підтвердження виконання умов ОСОБА_8 було видано податкові накладні, копії яких надано суду.

На підтвердження факту поставки та передачі лічильників газу ТзОВ «Торенія» позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ за представленими ТзОВ «САМГАЗ» специфікаціями. Вказані документи підписані від імені «Тореннія» директором ОСОБА_7 та скріплені печаткою підприємства.

Відвантаження ТМЦ здійснювалось ТзОВ «САМГАЗ» на підставі замовлення ТзОВ «Торенія» про відвантаження.

Судом також встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2015 у справі № 826/18258/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування державної реєстрації ТзОВ «Торенія», визнання недійними установчих документів та припинення цієї юридичної особи.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарської операції з вищезазначеним контрагентом, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «СОМГАЗ» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Вказана обставина не заперечується відповідачем та підтверджуються долученим до матеріалів справи висновком експертного економічного дослідження від 10.01.2017 №10/01-17.ф, проведеного на замовлення позивача ОСОБА_9 експертом ОСОБА_10 (свідоцтво № 1122 від 29.05.2007, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі -ПК України).

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Пунктом 137.10 ст. 137 ПК України передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Водночас, відповідно до п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Судом встановлено, що господарські операції з ТзОВ «Торенія» позивачем відображено у складі доходів від операційної діяльності у податкових деклараціях по податку на прибуток підприємств за 2012-2013 роки. Заперечень чи спростувань даного факту відповідачем суду не надано. Ба більше, вказаній обставині не надана оцінка і в акті перевірки.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТзОВ «Торенія» з посиланням на пояснення директора ТОВ «Торенія» ОСОБА_7, що викладені в протоколі допиту від 31.03.2014, та на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі №758/9746/14-к.

Так, згідно з ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, ухвала про закриття провадження), не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що в ухвалі від 26.08.2014 Подільський районний суд м.Києва не досліджував та не давав оцінки господарським операціям позивача та ТОВ «Торенія», не встановив недійсності документів, що були складені за наслідком здійснення таких господарських операцій. Такою ухвалою встановлено лише пропущення строків давності щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Щодо протоколу допиту свідка суд зазначає, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження не є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правовідносин, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Слід також зазначити, що сам по собі протокол допиту свідка не є належним доказом вчинення будь-якою особою кримінально-караного діяння, а відтак, відсутність таких доказів вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Крім цього, суд враховує, що, в даному випадку, позивачем відображались результати спірних господарських операцій у складі доходів, що враховуються при обчисленні обєкту оподаткування, а не у складі витрат чи податкового кредиту, як про це вказує відповідач, а тому такі операції не створювали податкової вигоди для позивача, оскільки навпаки збільшували обєкт оподаткування податком на прибуток.

Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом в тому числі і інформацією, викладеною в акті ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 21.08.2014 №458/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Торенія» щодо господарських відносин із платниками податків за період з 30.05.2012 по 31.12.2013».

З цього приводу суд зазначає, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм слідує, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому ПК України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обгрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки таких актів є неправомірним.

Крім цього, суд не бере до уваги також і висновки, викладені в дослідженні № 6/17-00-16/31299504 від 29.02.2016 ГУ ДФС у Рівненській області, оскільки проведення таких досліджень не передбачено положеннями ПК України та виходить за межі компетенції посадових осіб податкового органу, а тому це дослідження не може вважатись офіційним документом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За положеннями пунктів 3 та 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано критерію обґрунтованості при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, зокрема, обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами (постачальниками) є неприпустимим з огляду на практику Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд враховує, що згідно з п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного судуУкраїни № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає, що викладені в акті перевірки від 22.11.2016 № 9/28-06-14-00/31299504 висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

ОСОБА_9 витрати у в сумі 54805 (пятдесят чотири тисячі вісімсот пять) гривень 00 копійок відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС від 07.12.2016 № НОМЕР_1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгаз» з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 54805 (пятдесят чотири тисячі вісімсот пять) гривень 00 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.