Ухвала суду № 65166392, 22.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/15449/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/15449/14-к Головуючий в 1 інст. Бойко О.Ю.

Провадження №11-кп/778/161/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ст.ст.119, 125, 128 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Булейко О.Л., Рассуждай В.Я.,

при секретарі Параскєвіній Н.П.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014080060004510 від 11 жовтня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст125, ч.1, ч.2 ст.121 КК України,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника-адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

прокурор прокуратури Орджонікідзевського району м.Запоріжжя ОСОБА_5 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17червня 2015 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ст.119 КК України до 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст.125 КК України - до 130 годин громадських робіт; за ст.128 КК України до 1 року 4 місяців обмеження волі; на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням на 3 роки та з покладенням на неї обовязків, передбачених п.п.2,3,4 ст.76 КК України.

Застосований до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінений на домашній арешт. Строк попереднього увязнення ОСОБА_2 з 12 жовтня 2014 року по 17 червня 2015 року постановлено зарахувати у строк відбування покарання. Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить вищевказаний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1, ч.2 ст.121 КК України, та призначити їй покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт на строк 100 годин, за ч.1 ст.121 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років; за ч.2 ст.121 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 років; на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд, приймаючи рішення про перекваліфікацію дій обвинуваченої у звязку із відсутністю у останньої умислу на нанесення тілесних ушкоджень, не врахував обставини та характер вчиненого злочину. Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_2 для вчинення кримінальних правопорушень використала зброю, здійснила більше 5 пострілів, які були направлені в життєво важливі органи потерпілих, припинила постріли тільки після закінчення куль, та розуміла, що від пострілу зброї можуть настати тяжкі наслідки. При призначені покарання судом не повною мірою враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, тяжкість наслідків заподіяння смерті ОСОБА_6, і тяжких заподіяних ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, особу винної зокрема, обвинувачена спеціально прийшла до будинку потерпілих, взявши із собою зброю, не розкаялась у вчиненому, обставини, що помякшують покарання, відсутні. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не мав законних підстав для призначення ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, оскільки остання має малолітню дитину.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник - адвокат ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість доводів, в ній викладених, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваний вирок суду - без змін.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за те, що вона 11 жовтня 2014 року приблизно о 19 годині 50 хвилин, знаходячись в підїзді №1 будинку №156 по проспекту Леніна в місті Запоріжжі, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_7, в ході конфлікту, діючи умисно, з використанням револьверу промислового виробництва української фірми «ZBROIA», моделі «SNIPE-3», калібру 4 мм, заводський номер Х02018, схопила потерпілу за волосся, протягла сходами підїзду та здійснила один постріл в область лівої ноги останньої, чим спричинила ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичних експертиз №5338 та №5339д кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_2 11 жовтня 2014 року приблизно о 20-00 годині, знаходячись в підїзді №1 будинку №156 по проспекту Леніна в місті Запоріжжі, в ході конфлікту з ОСОБА_7 здійснила два постріли з револьверу промислового виробництва української фірми «ZBROIA», моделі «SNIPE-3», калібру 4 мм, заводський номер Х02018, в напрямку ОСОБА_6, влучивши один раз, чим спричинила останньому тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило його смерть.

Крім того, 11 жовтня 2014 року приблизно о 20 годині 10 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись біля підїзду №1 будинку №156 по проспекту Леніна в місті Запоріжжі, в ході продовжуваного конфлікту з ОСОБА_7, здійснила три постріли з револьверу промислового виробництва української фірми «ZBROIA», моделі «SNIPE-3», калібру 4 мм, заводський номер Х02018, в напрямку ОСОБА_4, два з яких влучили в область грудної клітини та в область паху ОСОБА_4, чим спричинила останньому легке тілесне ушкодження, а також тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу частково, просила оскаржуваний вирок суду скасувати у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, допущеними судом першої інстанції, та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції, клопотання, викладене в доповненнях до апеляційної скарги, про повторне дослідження доказів, прокурор не підтримала; обвинувачену ОСОБА_2 та її захисника-адвоката ОСОБА_3, а також потерпілого ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, вирок, ухвалений судом першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2, вказаним вимогам закону не відповідає.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, по відношенню до ОСОБА_6 - за ч.1 ст.115 КК України, по відношенню до ОСОБА_4 - за ч.2 ст.15 - п.1 ч.2 ст.115 КК України.

В ході судового розгляду прокурором в порядку ст.ст.338, 341 КПК України змінено обвинувачення та дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України - по відношенню до ОСОБА_7, за ч.2 ст.121 КК України - по відношенню до ОСОБА_6, за ч.1 ст.121 КК України - по відношенню до ОСОБА_4

Обвинувачення сформульовано наступним чином.

11 жовтня 2014 року приблизно о 19 годині 50 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в підїзді №1 будинку №156 по пр.Леніна в м.Запоріжжя, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_7, в ході конфлікту, діючи умисно, з використанням револьверу промислового виробництва української фірми «ZBROIA», моделі «SNIPE-3», калібру 4 мм, заводський номер Х02018, виконала один постріл в область лівої ноги останньої, після чого схопила за волосся та протягла сходами підїзду, чим, згідно з висновком судово-медичної експертизи №5338 від 22 грудня 2014 року, спричинила ОСОБА_7 рани в області лівого стегна, великий крововилив в області лівого стегна, крововиливи та садна в області лівої щоки, в області правої молочної залози, крововиливи в області верхньої губи, в області підборіддя, садни в області чола, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Окрім того, 11 жовтня 2014 року приблизно о 20-00 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в підїзді №1 будинку №156 по пр.Леніна в м.Запоріжжя, в ході конфлікту з ОСОБА_8, діючи умисно, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, з використанням вищевказаного револьверу, виконала один постріл в область грудної клітини ОСОБА_6, чим, згідно з висновком судової медичної експертизи №3820 від 12 листопада 2014 року, спричинила останньому кульове поранення грудної клітини з ушкодженням шкіри та підшкіряної клітковини, мяза, кісної частини ребра, пристенечної плеври, біля сердечної сорочки, задньої стінки лівого шлунку серця, між шлункової перегородки, що обумовило крововтрату, яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть останнього.

11 жовтня 2014 року приблизно о 20 годині 10 хвилин ОСОБА_2. перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись на першому поверсі в підїзді №1 будинку №156 по пр.Леніна в м.Запоріжжя, в ході конфлікту с ОСОБА_4, діючи умисно, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень, з використанням вищевказаного револьверу, виконала один постріл в область грудної клітини та один постріл в область паху ОСОБА_4, чим, згідно з висновком судової медичної експертизи №4692 від 28 листопада 2014 року, спричинила останньому проникаюче поранення грудної клітини зліва з ушкодженням серця та розвитком тампонади серця, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а також легке тілесне ушкодження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, під час розгляду справи судом першої інстанції обвинувачена ОСОБА_2 свою вину за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 визнала повністю та заперечувала проти викладених в обвинувальному акті обставин за епізодом спричинення нею потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Так, обвинувачена зазначала, що вона лише захищалася від неправомірних дій ОСОБА_6 і ОСОБА_4 та не мала наміру на нанесення останнім тяжких тілесних ушкоджень, а тим більше на умисне вбивство.

Суд дійшов висновку про те, що обвинуваченою вчинені два необережних злочини - вбивство, вчинене через необережність (по епізоду відносно ОСОБА_6М.), та необережне тяжке тілесне ушкодження (по епізоду відносно ОСОБА_4Я.). Дії обвинуваченої кваліфіковані відповідно за ст.119 та ст.128 КК України.

Проте, суд не проаналізував належним чином у вироку всі дослідженні докази окремо та у їх сукупності та не навів переконливого обґрунтування для такої перекваліфікації, на що обґрунтовано вказав прокурор в апеляційній скарзі.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_10 прийшли до квартири ОСОБА_7 з метою зясування стосунків з останньою та її чоловіком - ОСОБА_4, будучи при цьому озброєними: ОСОБА_2 револьвером для тренувальної стрільби, який відразу ж застосувала до потерпілої, а ОСОБА_10 газовим балончиком, який застосував до ОСОБА_6 і ОСОБА_4, які вибігли на крики та постріли.

Згідно з висновками судових медичних експертиз, досліджених судом, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримали ушкодження в області життєво-важливого органу - серця.

Цим обставинам суд першої інстанції не дав відповідну оцінку.

При обґрунтуванні своїх висновків про те, що обвинувачена ОСОБА_2 не мала умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_4 та постріли здійснювала хаотично, суд віддав перевагу показанням обвинуваченої. При цьому суд не оцінив та не проаналізував ці показання у сукупності з іншими доказами, відповідно, не навів переконливих мотивів, чому приймає одні докази та відкидає інші.

Разом з цим, згідно з вимогами ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження. Кожен доказ має оцінюватись з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

На думку колегії суддів, цих вимог закону судом першої інстанції не дотримано.

Як наслідок, в оскаржуваному вироку неналежним чином не сформульовано обвинувачення, визнане судом доведеним, а саме: за епізодами щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не відображено субєктивну сторону правопорушень - форму вини, мотив та мету, що не відповідає вимогам п.2 ч.3 ст.374 КПК України.

З врахуванням викладеного, висновок суду про те, що ОСОБА_2 вчинила злочини щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з необережності, є невмотивованим і передчасним, на що вказав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі у даному провадженні від 22 вересня 2016 року.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, у звязку з чим, на підставі ст.ст.407, 409, 412 КПК України оскаржуваний вирок підлягає безумовному скасуванню.

Оскільки, діючи у межах, передбачених ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виправити вказані недоліки, скасовуючи вирок першої інстанції, колегія суддів, виходячи з засад кримінального провадження, передбачених ст.ст.7-9 КПК України, вважає за необхідне призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, повно всебічно та обєктивно дослідити обставини провадження, після чого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Оскільки вирок суду скасовується через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, підлягають перевірці при новому розгляді.

Керуючись ст.ст.7-9, 404, 405, 407, 409, 412 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора прокуратури Орджонікідзевського району м.Запоріжжя ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 17червня 2015 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ст.119, ч.1 ст.125, ст.128 КК України, скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_12