Рішення № 65166348, 27.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/5068/15-ц Провадження № 22-ц/772/50/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 24 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Копаничук С.Г.

суддів: Медвецького С.К., Марчук В.С.

при секретарі Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду від 24 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, щопозивач є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених «Правилами надання послуг населення з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за № 630. Відповідачі постійно отримують від підприємства послуги опалення і гарячого водопостачання, однак за отримані послуги не сплачують, в звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 21761,52грн., з яких: 14593,70грн- заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання, 5288,73грн. інфляційні витрати, 1879,09грн. 3% річних. В добровільному порядку відповідачі сплатити борг за спожиті послуги відмовляються, в звязку з чим позивач терпить матеріальні збитки, а тому просить стягнути з відповідачів кошти в сумі 21761,52грн. та судовий збір.

Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, 24.10.2016 року в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача просила стягнути27675,53 гривень, з яких: 20 507,71 грн. борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 5288,73 грн. інфляційні втрати, 1879,09 грн. 3% річних.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року ухвалені у справі судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав на необхідність перевірки та надання юридичної оцінки розрахунку заборгованості, враховуючи наявність судових наказів та виконавчих листів, угоди про реструктуризацію боргу та часткової сплати боргу згідно з квитанціями (а.с. 81-96). Крім того, зазначив, що ОСОБА_2 не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 та не є споживачем послуг, які надає позивач.

Рішенням Вінницького міського суду від 24 жовтня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання в сумі 27675,53 гривень, з яких: 20 507,71грн. борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 5288,73грн. інфляційні втрати, 1879,09 грн. 3% річних. . Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволення позову відмовити.

Зазначає, що суд першої інстанції не вказав, за який період виникла заборгованість у розмірі 27675,53 грн., хоча вона сплачувала за послуги з теплопостачання, договір про надання послуг з теплопостачання з позивачем не укладався, розрахунок заборгованості є неналежним та недопустимим доказом, тому підстав для задоволення позову немає.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що згідно копії особового рахунку № 271802, за адресою: АДРЕСА_1, проживають та зареєстровані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 Особовий рахунок оформлений на ОСОБА_2

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Вінницькій області від 26.03.2015 року ОСОБА_3 з 14.08.2000 року, ОСОБА_4 з 27.06.2008 року, ОСОБА_5 з 13.07.2001 року зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_2 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_7.

Факт надання послуг позивачем відповідачам підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін. Квартира АДРЕСА_2 належить до централізованої системи опалення, що підтверджується переліком житлових будинків, теплопостачання яких здійснюється від мереж ТЕЦ КП BMP «Вінницяміськтеплоенерго» (реєстр теплових навантажень обєктів).

Згідно розрахунку фактично спожитого теплопостачання, з урахуванням реструктуризації та розрахунку загальної заборгованості, остання за період з 01.11.2009 по 01.02.2015 складає 27 675,53 гривень, з яких: 20507, 71 гривень борг за спожиту теплову енергію, 1879,09- 3 % річних, 5288,73гривень - сума втрат від інфляції (а.с. 113)

При новому розгляді справи, після скасування судом касаційної інстанції попередніх рішень, суд надав юридичну оцінку розрахунку заборгованості, враховуючи наявність судових наказів та виконавчих листів, угоди про реструктуризацію боргу та часткову сплати боргу згідно з квитанціями (т. 1 а.с. 81-96), а також обставини проживання ОСОБА_2 за адресою с. Мальчівці, вул. Чапаєва, 29, Барського району.

Доводи апеляційної скарги щодо не визначення періоду нарахування заборгованості та не застосування позовної давності, не заслуговує уваги, оскільки період вказаний у розрахунку заборгованості з 01.11.2009 по 01.02.2015 року, відповідає періоду її виникнення, а позовна давність переривалась реструктуризацію та періодичним частковим погашенням боргу.

Отже підстави для застосування положень ч. 2 ст. 264 ЦК України відсутні.

Постановляючи рішення про стягнення коштів, суд виходив з того, що зобовязальні правовідносини по стягненню заборгованості з теплопостачання виникли між позивачем та квартиронаймачем (та членами його сімї), тому, відповідно стягнув кошти солідарно.

Разом з тим, стягнувши солідарно борг, суд невірно встановив обставини справи та правовідносини по стягненню заборгованості з теплопостачання , що виникли між позивачем та споживачами.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 не являються наймачами (членами сімї), а відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12.08.2003 року їм на праві приватної, спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_3, по ? частки в кожного.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобовязує.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно ,що йому належить.

Згідно ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п.3 ч.2 ст. 21 Закону виконавець зобовязаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обовязок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у звязку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у справі № 6-59цс13 від 30.10.2013 р., що відповідно до ст. 360-5 ЦПК України є обовязковим для застосування судами в подібних правовідносинах.

Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо відсутності договору, як підставу для відмови боргу у стягненні, є безпідставними.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджено, що договір про надання послуг з теплопостачання не укладався, відповідальний власник не визначався.

Враховуючи викладене, кошти підлягають стягненню не з уповноваженого власника, а з усіх співласників квартири АДРЕСА_4, відповідно до його частки у спільній частковій власності. Зокрема, з відповідачів підлягає стягненню за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з урахуванням індексу інфляції по 7771,29 грн. з кожного та по 469,77 грн. 3% річних з кожного.

Оскільки висновок суду першої інстанції про задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів не можна вважати законним та обґрунтованим, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду від 24 жовтня 2016 року скасувати, позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, ІПН НОМЕР_2) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за період з 01.11.2009 року по 01.02.2015 року за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з урахуванням індексу інфляції по 7771,29 грн. з кожного та по 469,77 грн. 3% річних з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, ІПН НОМЕР_2) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» по 60,9 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти з дня його проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: С.Г. Копаничук

Судді: С.К. Медвецький

/підписи/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом :