Рішення № 6516544, 26.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.09                                                                                 Справа № 38/170-13/271

За позовом відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Горлівка

до першого відповідача –військова частина А-1402, м. Донецьк

та другого відповідача –квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська, м. Луганськ

про стягнення 14 788 грн. 36 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники: від позивачане прибув; від першого відповідача не прибув; від другого відповідача не прибув У засіданні брали участь: секретар судового засідання Чорна І.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в якому просить стягнути з другого відповідача 3 % річних в сумі 1 709 грн. 87 коп. та втрати від інфляції 13 078 грн. 49 коп. Заявою від 10.06.2009 р. № 26-14 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути втрати від інфляції в сумі 12 612 грн. 25 коп., та 3 % в сумі 1 617 грн. 79 коп. 20.08.2009 р. господарський суд Донецької області прийняв ухвалу про передачу позовних матеріалів за підсудністю до господарського суду Луганської області.

Зазначена ухвала не оскаржена, набрала законної сили.

26.08.2009 р. господарський суд Луганської області прийняв справу до свого провадження.

Позивач позов підтримав.

Другий відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивач неправомірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки стягнення коштів на які ним нараховані втрати від інфляції та 3 % річних здійснюється в примусовому характері на підставі рішення суду.

Перший відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що другий відповідач допустив порушення Правил користування електричною енергією в наслідок чого у нього виник обов’язок по оплаті позивачу недорахованої електричної енергії у розмірі 3 279 грн. 25 коп. за актом № 026673 від 01.08.2007 р. та 30 716 грн. 03 коп. за актом № 026648 від 30.07.2007 р., всього –33 995 грн. 28 коп.

Факт існування невиконаного грошового зобов’язання другого відповідача перед позивачем з оплати недорахованої електричної енергії був встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 21 жовтня 2008 р. по справі № 26/328 за участю тих самих сторін.

Рішення суду набрало законної сили.

Грошове зобов’язання було виконано в червні 2009 року.

Позивач звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з другого відповідача на свою користь втрати від інфляції в сумі 12 612 грн. 25 коп., та 3 % в сумі 1 617 грн. 79 коп. нараховані з 01.11.2007 р. по 01.06.2009 р. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Другий відповідач позов не визнає, посилаючись зокрема на те, що між сторонами не існує цивільних правовідносин і застосування ст. 625 Цивільного кодексу України є невірним.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт невиконання другим відповідачем грошового зобов’язання з оплати недорахованої електричної енергії був встановлений рішенням господарського суду Донецької області по справі № 26/328.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Термін “майно” в контексті частини 1 статті 1212 включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, але й гроші (грошові кошти).

Згідно з приписом частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У статті 536 Цивільного кодексу України визначено:

“1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства”.

Визначені у статті 536 Цивільного кодексу України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами, а їх безпідставне набуття чи збереження боржником може бути наслідком подій, поведінки самого стягувача чи третіх осіб, а не лише результатом протиправних дій самого боржника.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 у справі “Дубенко проти України” (“Dubenko vs. Ukraine”) визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки було втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувача в період виконавчого провадження порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном у світлі вимог статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.

З огляду на викладені приписи статей 536, 1212 та 1214 Цивільного кодексу України позивач має право на отримання процентів як плати за користування відповідачем його грошовими коштами до їх оплати (стягнення) на користь позивача.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, наявність судового рішення про стягнення боргу ніяким чином не звільняє боржника від обов’язку сплати на користь кредитора втрат від інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

З огляду на вищезазначене доводи відповідача стосовно не застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 Цивільного кодексу України не заслуговують на увагу.

З врахуванням викладеного позов про стягнення з другого відповідача на користь позивача втрат від інфляції в сумі 12 612 грн. 25 коп., та 3 % в сумі 1 617 грн. 79 коп. є обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

Позивачем не заявлені позовні вимоги до першого відповідача. Клопотання про покладення на нього судових витрат по справі не є позовною вимогою.

За таких обставин провадження у справі за позовом до першого відповідача –військової частини А-1402, м. Донецьк підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю спору відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на другого відповідача, а саме державне мито у сумі 142 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., оскільки спір виник в наслідок його неправомірної поведінки.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до другого відповідача - квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська задовольнити повністю.

2. Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 32, ідентифікаційний код 07652214, на користь відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м. Грлівка, пр. Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131469 на поточний рахунок Донецьких електричних мереж ВАТ «Донецькобленерго»№ 2600704418700 в АКІБ «Укрсиббанк»м. Харків МФО 351005 втрати від інфляції в сумі 12612 грн. 25 коп., 3 % в сумі 1617 грн. 79 коп., державне мито у сумі –142 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., наказ видати.

3. Провадження у справі за позовом до першого відповідача - військової частини А-1402 м. Донецьк припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько