Ухвала суду № 65165373, 02.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

02 березня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва Левенець Б.Б., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, визначено місце проживання дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю - ОСОБА_4.(т.4 а.с.72, 74-75)

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року було скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_3, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. (т.5 а.с.124-130, 226-229)

Постановою Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 29 квітня 2006 року, залишено в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року. (т.6 а.с.91-94)

23 лютого 2017 року судом отримано апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року. (т.6 а.с.103-117)

З матеріалів справи вбачається, що апелянт не брала участь у справі під час її розгляду районним судом, в апеляційній скарзі зазначає, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року вирішено питання про її права та обов'язки, оскільки є бабусею малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно має право спілкуватись та брати участь у вихованні своїх онуків.

Вивчивши апеляційну скаргу, перевіривши доводи, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, вважаю, що подана скарга підлягає поверненню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» №12 від 24 жовтня 2008 року.

Предметом позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 у даній справі було визначення місця проживання дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визначивши місце проживання дітей з матір'ю - ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і Верховний Суд України, виходив з інтересів дітей та встановлених у справі обставин, зокрема, що саме мати в найбільшій мірі може сприяти більш гармонійному розвитку неповнолітніх дітей. (т.4 а.с.72, 74-75)

Рішенням у справі "Желтяков проти України" (Заява N 4994/04) від 9 червня 2011 року (остаточне09 вересня 2011 року) Європейський Суд з прав людини зокрема зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії" [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).(п. 42 Рішення)

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі "Рябих проти Росії", N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення)

Постановою Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року остаточно вирішено цю справу. (т.6 а.с.91-94)

Обставин суттєвого та неспростовного характеру, які б могли бути визнані підставою для перегляду набравшого законної сили судового рішення районного суду апелянтом не наведено.

Так, оспорюване рішення не містить будь-яких висновків щодо ОСОБА_2, а також сторонами по справі не заявлялись вимоги і відповідно судом не вирішувались питання щодо участі апелянта у вихованні чи визначення порядку спілкування з дітьми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року вирішувались питання про права та обов'язки ОСОБА_2

При цьому, ОСОБА_2 має право звернутись до суду з позовом із самостійними вимогами щодо її участі у вихованні чи визначення порядку спілкування з онуками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оскільки наразі спеціальної норми, яка би врегульовувала таку правову ситуацію немає, а ч. 4 ст. 297 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав відмови у відкритті апеляційного провадження, прихожу до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути апелянту на підставі прямої норми процесуального права - ст. 13, ч. 1 ст. 292 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суму сплаченого судового збору за квитанцією №1702310034 від 23 лютого 2017 року в розмірі 704 грн. 00 коп. слід повернути платнику ОСОБА_2 (т.6 а.с.102)

Керуючись ст. ст. 292, 297 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути ОСОБА_2 - 704(сімсот чотири) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, сплаченого за квитанцією №1702310034 від 23 лютого 2017 року через ПАТ «Діамантбанк», отримувач УДКСУ у Солом'янському районі міста Києва, код 38050812, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, розрахунковий рахунок № 31210206780010.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь в справі.

Ухвала набирає законної сили негайно з часу її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя _______ Б.Б. Левенець

Справа № 22-ц/796/4308/2017

Унікальний номер 757/11568/15-ц

Головуючий у першій інстанції - ОстапчукТ.В.

Доповідач Левенець Б.Б.