Ухвала суду № 65165365, 27.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/469/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Ластовка Н.Д.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

з участю:

прокурорів Сергєєва А.С., Літвінова В.В.

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу директора ТОВ «Елеватор Агро» ОСОБА_3на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Мурачова Р.В., погоджене прокурором відділу прокуратури міста Києва Жилою О.Б. та накладено арешт на корпоративні права частки номінальною вартістю 66 000 000.00 грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905, місцезнаходження: 17580, Чернігівська область, Прилуцький район, село Івківці, вул. Прилуцька, буд. 19, яка належить ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Експерт» (код ЄДРПОУ 38744602, адреса засновника: 010013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Будіндустрії, буд. 6), із забороною державному реєстратору здійснювати державну реєстрацію змін до установчих документів, а також змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо зміни учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905;

нерухоме майно, що на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905, із забороною розпоряджатися таким майном, а саме на наступні об'єкти нерухомого майна та на все рухоме майно, що використовується для обслуговування вказаних об'єктів (меблі, техніку тощо) та знаходиться безпосередньо всередині об'єктів, зазначених в ухвалі слідчого судді;

земельні ділянки, що на праві приватної власності належать ТОВ «Елеватор Агро» ідентифікаційний код 38744602, які зазначені в ухвалі слідчого судді;

рухоме майно (транспортні засоби), що на праві приватної власності належать ТОВ «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905 із забороною розпорядження ними, якізазначені в ухвалі слідчого судді;

транспортні засоби, які на праві приватної власності належать ТОВ «Елеватор Агро», ідентифікаційний код 36459905 із забороною розпорядження ними,які зазначені в ухвалі слідчого судді.

Цією ж ухвалою постановлено передати арештоване майно на відповідальне зберігання потерпілому - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платників податку НОМЕР_1, та/або її представникам, та зобов'язати таких осіб забезпечити належне зберігання майна.

Приймаючи рішення про задоволення даного клопотання, слідчий суддя врахувавши правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді директор ТОВ «Елеватор Агро» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в рамках даного кримінального провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення при розгляді даного клопотання територіальної підслідності, оскільки орган досудового розслідування, а саме прокуратура м. Києва, територіально відноситься до Печерського району м. Києва.

Далі апелянт зазначає, що корпоративні права не можуть бути речовим доказом за своєю правовою природою, та вказує, що слідчим суддею не перевірено обґрунтованість віднесення вказаного майна до категорії речових доказів.

Крім цього апелянт зазначає про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Експерт» є добросовісними набувачами корпоративних прав ТОВ «Елеватор Агро», що виключає можливість накладення арешту на майно.

Також, автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що слідчим суддею не перевірено достатність доказів вчинення кримінального правопорушення, оскільки не досліджено питання, у який спосіб, від кого і до кого було відчужено частки корпоративних прав та не зазначено при яких обставинах було фактично незаконно вилучено належне саме ОСОБА_6 майно і отримано реальну можливість ним розпорядитися та у який саме спосіб; слідчим не конкретизовано, використання яких саме організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій дозволило ОСОБА_7 заволодіти належним ОСОБА_6 майном, не зазначено у чому полягали дії щодо незаконно вилучення її майна, перелік цього майна, даних про осіб, які вчинили протиправні дії та способу їх вчинення.

Разом з цим, апелянт зазначає, що слідчим суддею залишилося не з'ясованим питання про розмір шкоди, завданої злочином та наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, як того вимагає п. 4 ч. 2 ст. 173 КПК України.

У підсумку апелянт вказує, що у даному кримінальному провадженні жодній із посадових осіб ТОВ «Елеватор Агро» про підозру не повідомлено.

Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування строку зазначає, що представники товариства у судове засідання не викликались, а про оскаржувану ухвалу дізналися лише 26.12.2016 року.

Заслухавши доповідь судді, думку апелянта та представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Експерт», які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи наведене, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні прокуратури міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 42015000000001716, відомості про яке 12.08.2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури м. Києва Мурачов Р.В., за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва Жилою О.Б., звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту, яке ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Вивчивши апеляційну скаргу директора ТОВ «Елеватор Агро», колегія суддів вважає, що вимоги в частині порушення територіальної підслідності даного кримінального провадження не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до постанови про створення слідчої групи від 25.11.2016 року визначено місце проведення досудового розслідування даного кримінального провадження - третій слідчий відділ управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, який розташований за адресою м. Київ, вул. Каунаська, 3, що знаходиться у Дніпровському районі міста Києва.

Посилання апелянта на те, що слідчим суддею не перевірена обґрунтованість приналежності вказаного у клопотанні слідчого майна до категорії речових доказів, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами доданими до клопотання слідчого, а саме постановою про визнання речовими доказами від 13.12.2016 року майно, на яке слідчий просить накласти арешт, в тому числі і корпоративні права, визнано речовими доказами, оскільки у ході досудового розслідування встановлено, що майно, про яке йдеться, було об'єктом кримінально протиправних дій.

Посилання директора на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Експерт» є добросовісними набувачами корпоративних прав ТОВ «Елеватор Агро», колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце.

Крім того, посилання апелянта на те, що слідчим суддею не перевірено достатність доказів вчинення кримінального правопорушення, не досліджено питання, у який спосіб, від кого і до кого було відчужено частки корпоративних прав та не зазначено при яких обставинах було фактично незаконно вилучено належне саме ОСОБА_6 майно і отримано реальну можливість ним розпорядитися та у який саме спосіб, не конкретизовано, використання яких саме організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій дозволило ОСОБА_7 заволодіти належним ОСОБА_6 майном, не зазначено у чому полягали дії щодо незаконно вилучення її майна, даних про осіб, які вчинили протиправні дії та способу їх вчинення, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду під час вирішення питання про накладення арешту на майно, проте оцінка даним обставинам буде дана судом при розгляді справи по суті.

Що стосується тверджень апелянта про те, що слідчим суддею залишилося не з'ясованим питання про розмір шкоди, завданої злочином та наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням мети арешту, а саме забезпечення збереження речових доказів, з цих же підстав не може бути підставою і твердження автора апеляційної скарги про те, що у даному кримінальному провадженні жодній особі із посадових осіб ТОВ «Елеватор Агро» не повідомлено про підозру.

Разом з тим, вивчивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність ухвали слідчого судді вимогам ст. 173 КПК України, в частині накладення арешту на все рухоме майно (меблі, техніку тощо), що використовується для обслуговування об'єктів нерухомого майна і знаходиться безпосередньо всередині та передачі арештованого майна на відповідальне зберігання потерпілому - ОСОБА_6

Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом з тим, як вбачається з клопотання, слідчий, серед іншого, просить накласти арешт на нерухоме майно, що на праві приватної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Елеватор Агро», а саме на об'єкти нерухомого майна та на все рухоме майно, що використовується для обслуговування вказаних об'єктів (меблі, техніку тощо) та знаходиться безпосередньо всередині об'єктів, зазначених в ухвалі слідчого судді, не зазначаючи при цьому ні кількість майна, ні його родові ознаки, ні найменування, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону України, а накладення арешту на тощо, взагалі не передбачено законом.

Крім того, посилання слідчого судді в ухвалі про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6, не ґрунтується на вимогах закону, з урахуванням відсутності у матеріалах провадження правовстановлюючих документів про те, що ОСОБА_6 володіє корпоративними правами на майно, зазначене у клопотанні слідчого.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України та з урахуванням положень ч. 2 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на все рухоме майно (меблі, техніку тощо), що використовується для обслуговування об'єктів нерухомого майна і знаходиться безпосередньо всередині та в частині передачі арештованого майна на відповідальне зберігання потерпілому - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з мотивів викладених апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Елеватор Агро» ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року, скасувати в частині накладення арешту на все рухоме майно (меблі, техніку тощо), що використовується для обслуговування об'єктів нерухомого майна і знаходиться безпосередньо всередині та в частині передачі арештованого майна на відповідальне зберігання потерпілому - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платників податку НОМЕР_1, та/або її представникам, із зобов'язанням таких осіб забезпечити належне зберігання майна.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року, залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.