Ухвала суду № 65165358, 07.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа761/22509/16 Головуючий у 1-ій інстанції - МалинниковО.Ф.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1282/2017 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі:головуючого - судді: Музичко С.Г.,

суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М

при секретарі: Чумаченко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 03.10.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато-Актив», третя особа без самостійних вимог Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ТОВ «Злато-Актив», третя особа без самостійних вимог Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» про визнання свідоцтва про право власності недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Зазначає, що в результаті внесення до статутного капіталу ТОВ «Злато-Актив» його учасником ОСОБА_8 машино-місць загальною площею лише 504,6 кв.м., ТОВ «Злато-Актив» неправомірно зареєструвало за собою право власності на нежитлове приміщення 1109,1 кв.м. На думку апелянта, господарські приміщення, електрощитові, коридор та інші приміщення, площею 173,1 кв. м., є місцями загального користування тому не можуть належати на праві власності відповідачу.

В судовому засіданні апеляційного суду представники позивачів підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній доводів. Представник відповідача та представник третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що правовий режим 29 машино-місць в будинку АДРЕСА_1 відносились до допоміжних приміщень цього багатоквартирного будинку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено судом, що в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_8 набула у власність всі побудовані 29 машино-місць.

15.08.2014 р. відповідно до протоколу №01/14 Загальних зборів учасників ТОВ "Злато-Актив" було вирішено: прийняти до складу учасників ТОВ "Злато-Актив"; погодитись зі зверненням ОСОБА_9 про вихід зі складу учасників та передачу належної йому частки в статутному капіталі ТОВ "Злато-Актив" розміром 90% ОСОБА_8; збільшити розмір статутного капіталу ТОВ "Злато-Актив" за рахунок майнових внесків учасника ОСОБА_8 на суму 3 933 300 грн. 00 коп. у вигляді 29 машино-місць в будинку АДРЕСА_1; перерозподілити статутний капітал ТОВ "Злато-Актив" наступним чином: частка ОСОБА_8 становить 99,99974577%, що складає 393390 грн.00 коп.; частка ОСОБА_10 становить 0,00025423 %, що складає 10 грн. 00 коп.; затвердити та підписати нову редакцію Статуту ТОВ "Злато-Актив". Статут ТОВ "Злато-Актив" у новій редакції, затверджений протоколом №01/14 Загальних зборів учасників ТОВ "Злато-Актив", був зареєстрований Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією 29.08.2014 р., номер запису 10661050001010190.

ТОВ "Злато-Актив" внаслідок реконструкції 29 машино-місць паркінгу в будинку АДРЕСА_1 була створена група нежитлових приміщень 1-8 (літ. "А"), площею 1109,10 кв. м.

Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" визначено, що реконструкцією є перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри). Згідно з приміткою до Додатку Б ДБН А.2.2-3-2004 в поняття "існуюче" входить наявність конструктивної схеми з несучими і огороджувальними конструкціями та фундаментами.

01 вересня 2015 року Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві було видано ТОВ "Злато-Актив" свідоцтво про право власності від 01 вересня 2015 року №43081345 та зареєстроване право власності на групу нежитлових приміщень 1-8 (літ. "А") в будинку АДРЕСА_1 площею 1109,10 кв. м. за ТОВ "Злато-Актив".

Згідно з висновком експерта №16146 від 03.10.2016 року ОСОБА_11, який має кваліфікацію судового експерта з спеціальностей: 10.6 «Дослідження об'єктів нерухомості будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, 10.7. "Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками", 10.10. "Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд" ( безстрокове свідоцтво від 24 лютого 2006 року № 965, видане Міністерством юстиції України), стаж експертної роботи з 2002 року, нежитлові приміщення площею 1109,10 кв. м, які було створено внаслідок реконструкції машино-місць паркінгу, розташованого за адресою: будинок АДРЕСА_1 відповідає вимогам нормативної документації в галузі будівництва.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо невстановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на застосування вимог статей 215, 203 Цивільного кодексу України, яким врегульовано підстави визнання правочинів недійсними, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зазначені вимоги законодавства не підлягають застосуванню у даному спорі, оскільки, Свідоцтво не є правочином в розумінні вимог статті 202 Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції яка діяла на момент отримання Свідоцтва Відповідачем, свідоцтво про право власності на нерухоме майно - це документ, який підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Визнання недійсним документу, який підтверджує виникнення права власності на нерухоме майно не передбачений вимогами ст. 16 Цивільного кодексу України, також, між сторонами спору відсутні будь-які договірні відносини.

Свідоцтво є документом, який лише підтверджує на паперовому носії факт наявності у власності відповідача нежитлового приміщення, розташованого у будинку АДРЕСА_1, а не дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції при ухваленні рішення правомірно відмовив у застосуванні вимог ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, порушенням яких позивачі обґрунтовували свої вимоги.

На виконання вимог частини 12 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва ПАТ «ХК "КИЇВМІСЬКБУД» передав експлуатуючій організації (ТОВ «ЗЛАТО-АКТИВ») за актом прийому-передачі від 04.07.2014 року підземний паркінг об'єкту «Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі обмеженому АДРЕСА_2 (2 квартал)» площею 1109,20 кв.м.

Відповідно до наказу Голови правління ПАТ «ХК "Київміськбуд» Кушніра І.М. «Про передачу на баланс, обслуговування і експлуатацію підземних паркінгів» на виконання п. 14 протоколу № 28 засідання правління ПАТ «ХК "Київміськбуд» від 04.07.2014 року ТОВ «Злато-Актив» визначено експлуатуючою організацією підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1» від 04.08.2014 року.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів V-VI категорії складності здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Сертифікатом серія № ІУ № 165133591252 від 24.12.2013 року засвідчено відповідність закінченого будівництва об'єкта (введення його в експлуатацію) житлових будинків з підземними гаражами та об'єктами соціально- побутової сфери у кварталі обмеженому АДРЕСА_2 у Шевченківському районі міста Києва (2 квартал)» I, II та III черги будівництва, відповідно до зазначеного Сертифікату загальна площа паркінгу на 29 машиномісць становить -1109,2 кв.м.

Також, Відповідно до Довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди, складеної 24.12.2013 року ТОВ «Київський регіональний інвентаризаційний центр» загальна площа паркінгу Ж/Б у кварталі обмеженому АДРЕСА_2 становить 1109,2 кв.м.

В подальшому, учасник ТОВ «ЗЛАТО-АКТИВ» ОСОБА_8.передала належні їй на праві приватної власності 29 (двадцять дев'ять) машино-місць у власність ТОВ «ЗЛАТО-АКТИВ», як вклад до статутного капіталу цього господарського товариства в розмірі 3 933 400,00 грн., який відповідає вартості цього майна при його купівлі-продажу, що зокрема підтверджено відомостями зазначеними в п. 7.2. Статуту ТОВ «ЗЛАТО-АКТИВ», затвердженого загальними зборами учасників товариства.

У пункті 4 рішення Конституційного суду України від 09.11.2011 року у справі N 1- 22/2011 надано тлумачення частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України (посилаючись на приписи якої, Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги), отже, Конституційний суд України дійшов висновку, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.

Функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Також, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає, що спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

До суду першої інстанції не надано доказів, що у приміщені паркінгу знаходилося обладнання для обслуговування будинку.

Отже, відповідно до вимог спеціального закону, який регулює правовідносини співвласників багатоквартирного будинку, такі приміщення, як паркінг, внаслідок реконструкції, якого було створене приміщення відповідача, не є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, тому не може належати до спільної сумісної власності його мешканців.

Згідно з правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 N 76, а саме: допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Заїзд у паркінг, внутрішньопаркінговий проїзд, розташовані на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 не виконують функцій по забезпеченню експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, оскільки, відповідно до вимог ДБН В.2.3-15:2007, «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» цільовим призначенням паркінгу є тимчасове зберігання легкових автомобілів.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, то державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку (ч. 2 ст. 5 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідачем реконструйовано та введено в експлуатацію нежитлове приміщення, розташоване на цокольному поверсі будинку № АДРЕСА_1 у Шевченківському районі міста Києва, що підтверджено реєстрацією 20.03.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві за номером КВ 143150790082 декларації про готовність об'єкта, що відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є доказом введення об'єкта в експлуатацію.

Після проведення реконструкції, відповідач звернувся до Державної реєстраційної служби з приводу реєстрації права власності на нежитлове приміщення. На підставі наданих відповідачем документів державний реєстратор видав Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.09.2015 року та одночасно вніс запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на групу нежитлових приміщень, розташованих на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1, загальною площею 1109,10 кв.м. (реєстраційний номер запису про право власності № 109924580).

На підставі пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-1V, в редакції, яка діяла на момент проведення Реєстрації (надалі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог статті 6 Закону № 1952-1V систему органів державної реєстрації прав становили: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закон № 1952-1V державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Державним реєстратором при проведенні реєстрації права власності відповідача на спірне приміщення не було виявлено невідповідності поданих документів вимогам законодавства.

Позивачів відсутні підстави заявляти вимоги про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення, яке належить Відповідачу, тим більш, що станом на момент подання позовної заяви згідно з вимогами п. 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 № 1127 внаслідок проведеної реконструкції, було відкрито новий розділ у Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна (нежитлового приміщення та сформовано реєстраційну нову справу відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. З ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 Цивільний кодекс України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачами не доведено факт порушення права внаслідок реєстрації відповідачем права власності на нежитлове приміщення, розташоване на цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1, також враховуючи, що позивачі проживають за іншою адресою, машино-місце у власність не придбавали.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 03.10.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді