Постанова № 65165128, 28.02.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 915/1324/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лавриненко Л.В.

суддів: Філінюка І.Г., Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р.

у справі № 915/1324/16

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ

до Комунального підприємства Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ

про стягнення 17 690 091,96 грн.

за участю представників сторін:

від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ: ОСОБА_1 за довір.

від Комунального підприємства Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ: ОСОБА_2 за довір.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах строку, вставленого частиною 1 ст. 102 ГПК України.

В грудні 2016 р. Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Комунального підприємства Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ про стягнення 17 690 091,96 грн., з яких:

- 13 808 932,66 грн. основний борг;

- 887 669,92 грн. інфляційні втрати;

- 234 383,03 грн. 3 % річних;

- 2 192 481,15 грн. пеня;

- 566 625,20 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Комунальним підприємством Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ зобовязань за договором про купівлю продаж теплової енергії від 29.12.2015 р. № 140.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р. позов Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго м. Миколаїв задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ на користь позивача:

- 13 808 932,66 грн. основного боргу;

- 887 669,92 грн. інфляційних втрат,

- 234 383,03 грн. 3 % річних,

- 400 000 грн. пені,

- 100 000 грн. штрафу,

- 206 700,00 грн. судового збору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, у звязку з чим нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних витрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, повязані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з Комунального підприємства Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ штрафу та пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р. в частині зменшення пені до 400 000 грн. та штрафу до 100 000 грн., Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ оскаржило його в цій частині до Одеського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим суд дійшов помилкового висновку щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Комунальне підприємство Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати повністю.

Крім того, відповідача зазначає, що у керівника відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ відсутні повноваження на підписання позовної заяви.

Також, Комунальне підприємство Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ посилається на те, що акти про обсяги теплової енергії зі сторони позивача підписані неповноважними особами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2015 р. між Комунальним підприємством Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ та Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ укладено договір купівлі продажу теплової енергії № 140.

Відповідно до п. 1.1 договору теплогенеруюча компанія бере на себе зобовязання у 2016 році постачати теплопостачальній компанії теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах для опалення, вентиляції та гарячого водопостачання споживачів, приєднаних до теплових мереж відповідача, а відповідач зобовязався оплачувати одержану ним теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором

Згідно з п. 4.1 договору (з урахуванням рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2016 року у справі № 915/156/16 про врегулювання розбіжностей до Договору) оплата за фактично спожиту теплову енергію здійснюється теплопостачальною компанією щомісячно на підставі предявлених теплогенеруючою компанією рахунків на оплату протягом 30 календарних днів з дня отримання рахунку.

Теплогенеруюча компанія направляє теплопостачальній компанії рахунок цінним листом з повідомленням про вручення.

Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та діє з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. включно в частині постачання теплової енергії, а в частині розрахунків - до повного розрахунку (п. 11.1).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з січня 2016 р. по червень 2016 р., включно, сторонами щомісячно складалися акти про обсяги теплової енергії, відпущеної відповідачу, а також акти купівлі-продажу теплової енергії.

На підставі зазначених актів про обсяги теплової енергії, відпущеної відповідачу, позивачем виписані та направлені цінним листом з повідомленням про вручення відповідачу рахунки за січень - червень 2016 р. на загальну суму 13 808 932,66 грн., які отримані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами ч. 5 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ оплату спожиті послуги за січень червень 2016 р. не здійснило.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії від 29.12.2015 р. № 140 за період з січня по червень 2016 р. включно в сумі 13 808 932,66 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.4 договору за порушення строків оплати теплової енергії по договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості спожитої теплової енергії за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення більше ніж 30 днів додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування Комунальному підприємству Теплопостачання та водо каналізаційне господарство м. Южноукраїнськ інфляційних витрат, 3% річних, пені та штрафу.

Разом з тим, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції щодо застосування приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення нарахованої пені до 400 000 грн. та штрафу до 100 000 грн., з огляду на наступне.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому повинно бути взято до уваги:

- ступінь виконання зобов'язання боржником;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;

- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 р. Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство за звітний період 2016 р. збиток відповідача становить 18 713 тис. грн., а за аналогічний період попереднього року збиток становить - 15 415 тис. грн.

Зазначені звіти про фінансові результати Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство свідчать про те, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість.

Отже, приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу, суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ не понесено збитків (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, що також не призвело до погіршення господарської діяльності позивача, у звязку з чим стягнення з Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, повязані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені та штрафу у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання.

Посилання Комунального підприємства Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство на те, що акти про обсяги теплової енергії зі сторони позивача підписані неповноважними особами не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки зі сторони відповідача зазначені акти підписані без зауважень.

Крім того, акти купівлі-продажу теплової енергії за спірний період підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками, отже є належними доказами у справі в частині кількості та вартості купленої теплової енергії.Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання відповідача, що у керівника відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ відсутні повноваження на підписання позовної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким предявлено позовну вимогу.

Згідно ч. 4 ст. 28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 (зі змінами та доповненнями), юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Крім того, відповідно до п. 3.11 статуту Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 08.04.2013 р. № 156, підприємство може створювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи і діють на основі положень про них, затверджених підприємством.

Згідно з п. 1.1 Положення про відокремлений підрозділ Южно-Українська АЕС підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, затвердженого президентом ДП НАЕК Енергоатом 18.11.2015 р., Южно-Українська атомна електрична станція є відокремленим підрозділом (далі - відокремлений підрозділ або ВП ЮУАЕС) Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі ДП НАЕК Енергоатом або Компанія).

За приписами п. 2.1 цього положення відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Компанії на підставі чинного законодавства України, виконує частину функцій Компанії та користується правами, які надані йому Статутом ДП НАЕК Енергоатом, цим Положенням та іншими організаційно-розпорядчими документами Компанії.

Відповідно до п. 2.4 наведеного положення компанія делегує керівнику відокремленого підрозділу право представляти її інтереси в органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах, судах, у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-якої форми власності, самозайнятими особами, з іншими юридичними і фізичними особами, в межах діяльності відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 2.5 Положення представництво здійснюється генеральним директором відокремленого підрозділу на підставі довіреності, виданої Компанією в особі президента, та іншими посадовими особами відокремленого підрозділу в межах повноважень, визначених відповідними довіреностями, в яких визначаються обсяг повноважень щодо здійснення юридичних дій (правочинів) від імені Компанії та межі управління майном, яким наділений відокремлений підрозділ.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. № 124-р президентом ДП НАЕК Енергоатом призначено ОСОБА_3.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 22.03.2016 р., виданої президентом ДП НАЕК Енергоатом ОСОБА_3, останній уповноважує генерального директора відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС ОСОБА_4 здійснювати від імені ДП НАЕК Енергоатом повноваження, передбачені положенням про відокремлений підрозділ Южно-Українська АЕС, в тому числі:

-представляти інтереси ДП НАЕК Енергоатом у державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах та дозвільних органах на підприємствах, в установах, організаціях, судах, у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами з питань, що повязані з діяльністю ВП Южно-Українська АЕС та структурних підрозділів, які входять до сфери його управлінні, в тому числі в центральному органі виконавчої влади, що утворений для реалізації державної політики у сфері митної справи при митному оформлення вантажів (п. 3 довіреності).

-здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП НАЕК Енергоатом у судах загальної юрисдикції, зокрема у господарських судах, з повним обсягом прав сторін по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі відповідним процесуальним законодавством, регламентом відповідних судів, у тому числі з правом подання позовної заяви (п. 9 довіреності).

Таким чином, з урахуванням вище викладених приписів, керівник відокремленого підрозділу Южно-Українська АЕС ОСОБА_4 має право здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП НАЕК Енергоатом в межах діяльності відокремленого підрозділу, з наданням повного обсягу прав сторони по справі, наданих законному представнику, позивачу, відповідачу та третій особі, в тому числі і підписувати позовні заяви.

Доводи, викладені Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, у звязку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р. по справі № 915/1324/16, у суду апеляційної інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 93, 101-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р. по справі № 915/1324/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Южно Українська АЕС м. Южноукраїнськ без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 06.03.2017 р.

Головуючий суддя Л.В. Лавриненко

Судді І.Г. Філінюк

ОСОБА_5