Постанова № 65165123, 28.02.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 11/Б-921/1448/2013

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

секретар судового засідання Швець О.В.

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13 жовтня 2016 року у справі №11/Б-921/1448/2013 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф»

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі №11/Б-921/1448/2013 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» (ідентифікаційний код 35068869) порушене 14 січня 2013 року за заявою публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на загальних підставах.

Господарський суд Тернопільської області постановою від 13 жовтня 2015 року визнав банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф", ввів ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого ОСОБА_4.

28 вересня 2016 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий ОСОБА_4 подав суду першої інстанції клопотання № 02-08/86, у якому просив надати згоду на продаж майна банкрута, яке перебуває в заставі публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк". Підставою такого клопотання назвав відсутність згоди заставного кредитора ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на проведення повторного, та другого повторного аукціону.

Господарський суд Тернопільської області (суддя Сидорук А.М.) 13 жовтня 2016 року у справі №11/Б-921/1448/2013 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» ухвалив задовольнити клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4 про надання згоди на продаж майна товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф"; надати згоду на реалізацію заставного майна банкрута товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яке перебуває у заставі ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" у порядку, передбаченому законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 13 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання. Вважає що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, неповно зясував обставини, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що листом від 15 квітня 2016 року погодив продаж у ліквідаційній процедурі майна ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" за сукупною сумою реєстру вимог кредиторів. Цим листом банк також попередив ліквідатора, що у разі необхідності, за повторним погодженням ціни заставного майна необхідно звертатись до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_5. 30 серпня 2016 року ліквідатор повідомив, що перший аукціон з продажу майна ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" не відбувся, і просив дати згоду на проведення повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", що перебуває у заставі ПАТ «ВіЕйБі Банк». Листом від 30 вересня 2016 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» повідомив ліквідатора, що звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду виконавчою дирекцією фонду питання про надання згоди на продаж майна ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", офіційна відповідь ліквідатору буде надана після отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тому ліквідатор передчасно звернувся до суду, а суд першої інстанції надаючи згоду на продаж майна ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" не визначив, яке конкретно заставне майно буде реалізовуватись. Крім того, суд незаконно відмовив у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відкладення розгляду справи і тим самим не забезпечив процесуальних прав ПАТ «ВіЕйБі Банк» на участь у судовому засіданні, позбавив можливості надати заперечення та докази.

Арбітражний керуючий надав відзив на апеляційну скаргу, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Про розгляд справи в режимі відеоконференції учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не приймає і не розглядає клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» призначити незалежну оцінку майна ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", заборонити ліквідатору вчиняти будь-які дії з продажу майна банкрута, укладати договори, підписувати передавальні акти, зобовязати ліквідатора банкрута скликати комітет кредиторів, оскільки ці вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції 13 жовтня 2016 року.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк», матеріали справи №11/Б-921/1448/2013, заслухав пояснення представників і вважає, що ухвалу господарського суду Тернопільської області 13 жовтня 2016 року слід залишити без змін виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У силу пункту 1-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-УІ від 22 грудня 2011 року, чинній з 19 січня 2013 року), положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З урахуванням дати визнання банкрутом закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» і уведення ліквідаційної процедури (20 лютого 2014 року) застосуванню підлягають положення закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-УІ від 22 грудня 2011 року).

З урахуванням дати винесення постанови про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Калганоф» і уведення ліквідаційної процедури (13 жовтня 2015 року) застосуванню підлягають положення закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 4212-УІ від 22 грудня 2011 року).

Відповідно до вимог частини 4 статті 42 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Згідно з частинами 2, 3 статті 43 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

За приписами статті 44 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною (ч.1 ст.44).

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника (ч.2 ст.44).

Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами (ч.5 ст.44).

Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство (ч.8 ст.44).

Предметом розгляду є ухвала Господарського суду Тернопільської області від 13 жовтня 2016 року, якою Господарський суд Тернопільської області надав згоду на реалізацію заставного майна товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яке перебуває у заставі публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" у порядку, передбаченому законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З матеріалів справи слідує, що 28 вересня 2016 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий ОСОБА_4 подав суду першої інстанції клопотання № 02-08/86, у якому з посиланням на статті 42-44 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» просив надати згоду на продаж майна банкрута, яке перебуває в заставі публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк". Підставою такого клопотання назвав відсутність згоди заставного кредитора ПАТ «ВіЕйБі Банк» на проведення повторного, та другого повторного аукціону .

Попередньо, на неодноразові звернення ліквідатора, забезпечений кредитор ПАТ «ВіЕйБі Банк» листом за №11/1-21923 від 15 квітня 2016 року погодив продаж майна ТзОВ "Лікеро- горілчаний завод Калганоф" за сукупною сумую вимог кредиторів, затверджених судом. У цьому ж листі банк вказав, що у разі відсутності покупця на заставне майно ПАТ «ВіЕйБі Банк» та при повторній спробі здійснити його продаж, необхідно звернутися до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк ОСОБА_5 для отримання згоди на продаж та подальшого погодження ціни заставного майна.

Перший аукціон з продажу майна банкрута, призначений на 12 вересня 2016 року, визнано таким, що не відбувся. Так, організатор аукціону Південно-Західна універсальна товарна біржа розмістив на офіційних веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України оголошення про проведення аукціону з продажу майна ТОВ Лікеро - горілчаний завод Калганоф 12 вересня 2016р. о 14:00. Місце проведення - 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Д, оф. 4-1. Кінцевий термін подання заяв на участь в аукціоні - до 18 серпня 2016 р. 18:00 год. Оскільки, станом на 19 серпня 2016 року не надійшли заяви на участь в аукціоні організатор торгів відповідно до вимог статті 55 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» прийняв рішення визнати аукціон таким, що не відбувся, про що повідомив ліквідатора банкрута.

Ліквідатор банкрута листом №02-08/79 від 19 серпня 2016 року звернувся до забезпеченого кредитора ПАТ «ВіЕйБі Банк» з проханням надати згоду на проведення повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу цілісного майнового комплексу - майна ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яке перебуває у заставі ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно до договорів застави: від 03 квітня 2008 року, від 21 вересня 2009 року, від 22 січня 2008 року, від 01 серпня 2008 року, від 09 вересня 2008 року, від 18 вересня 2008 року. ПАТ «ВіЕйБі Банк» отримало лист 30 серпня 2016 року.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» листом № 11/2-48625 від 30 вересня 2016 року повідомив ліквідатору банкрута, що не може надати згоду на проведення повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яке перебуває у заставі ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно до договорів застави: від 03 квітня 2008 року, від 21 вересня 2009 року, від 22 січня 2008 року, від 01 серпня 2008 року, від 09 вересня 2008 року, від 18 вересня 2008 року і продається як цілісний майновий комплекс. Причиною цьому є відсутність відповідного рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У разі отримання позитивного рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ліквідатору буде надано офіційну відповідь щодо надання або відмови у наданні згоди на проведення повторного аукціону та другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яке перебуває в заставі ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Лист підписала уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_5.

Така позиція ПАТ «ВіЕйБі Банк» не ґрунтується на законі.

За змістом частини першої статті 1 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За визначенням пункту 17 частини першої статті 2 названого закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Статтею 37 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено повноваження уповноваженої особи Фонду. Зокрема визначено, що уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

У згаданому листі від 30 вересня 2016 року №11/2-48625 ПАТ «ВіЕйБі Банк» покликаючись на статтю 37 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначає, що уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку. Поряд з цим повідомляє про звернення уповноваженої особи Фонду до виконавчої дирекції Фонду для вирішення запитуваної ліквідатором згоди. І при цьому не зазначає про наявність обмежень уповноваженої особи щодо вирішення цього питання.

Таким чином, ПАТ «ВіЕйБі Банк» безпідставно ухилився від вирішення питання щодо надання чи ненадання згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення.

Тому місцевий господарський суд за клопотанням ліквідатора банкрута товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" арбітражного керуючого ОСОБА_4 надав згоду на реалізацію майна товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яке перебуває в заставі публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" у порядку, передбаченому законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Необхідно зазначити й те, що апелянту відомо яке саме майно банкрута підлягає реалізації - майно ТзОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яке підлягає продажу як цілісний майновий комплекс, перебуває у заставі ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно до договорів застави: від 03 квітня 2008 року, від 21 вересня 2009 року, від 22 січня 2008 року, від 01 серпня 2008 року, від 09 вересня 2008 року, від 18 вересня 2008 року. Про цю обставину ПАТ «ВіЕйБі Банк» вказує у своєму листі від 30 вересня 2016 року.

Щодо доводів ПАТ «ВіЕйБі Банк» про те, що суд незаконно відмовив у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відкладення розгляду справи і тим самим не забезпечив процесуальних прав ПАТ «ВіЕйБі Банк» на участь у судовому засіданні, позбавив можливості надати заперечення та докази.

Відповідно до вимог статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 05 жовтня 2016 року призначив на 13 жовтня 2016 року судове засідання для розгляду клопотання ліквідатора про надання згоди на реалізацію майна, про що 05 жовтня 2016 року повідомив ліквідатору банкрута, ПАТ «ВіЕйБі Банк».

13 жовтня 2016 року на електронну адресу Господарського суду Тернопільської області надійшло клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відкладення розгляду справи, яке суд відхилив з тих підстав, що цей документ не містить електронного цифрового підпису, а отже не має юридичної сили і статусу офіційного документа.

В апеляційній скарзі ПАТ «ВіЕйБі Банк» стверджує, що ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05 жовтня 2016 року отримав 06 жовтня 2016 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Отже, ПАТ «ВіЕйБі Банк» був належним чином повідомлений про призначення на 13 жовтня 2016 року судового засідання для розгляду клопотання ліквідатора банкрута й міг вчасно подати клопотання, заперечення і докази.

Крім того, в апеляційній скарзі та упродовж тривалого її розгляду судом апеляційної інстанції ПАТ «ВіЕйБі Банк» не назвав і не надав жодного доказу, якого не міг надати суду першої інстанції при розгляді клопотання ліквідатора банкрута. Також, ПАТ «ВіЕйБі Банк» не надав доказів звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не повідомив про стан чи результати розгляду.

Беручи до уваги викладені обставини справи Господарський суд Тернопільської області не мав законних підстав для відмови у задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4 про надання згоди на реалізацію заставного майна банкрута товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод Калганоф", яке перебуває у заставі публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" у порядку, передбаченому законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13 жовтня 2016 року у справі №11/Б-921/1448/2013 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 13 жовтня 2016 року у справі №11/Б-921/1448/2013 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л. Давид

суддяГ.Т. Кордюк

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2017 року.