Постанова № 65165090, 01.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 року Справа № 904/8985/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №14-127 від 13.05.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №41 від 27.12.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016р. у справі № 904/8985/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний

завод", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 238 800 грн 87 коп

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016р. у справі №904/8985/16 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 66194 грн 65 коп інфляційних нарахувань, 5608 грн 40 коп - річних, 56084 грн 01 коп - пені, 27414 грн 90 коп - штрафу та 3582 грн 01 коп - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено з огляду на наявність, на думку суду, правових підстав для застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України та зменшення розміру пені та штрафу до 50%.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині зменшення пені скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи, та ці вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом були неправильно застосовані ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки в оскаржуваному рішенні суд не обґрунтував своєї позиції щодо наявності виключних обставин для зменшення пені та штрафу, які не довів і відповідач. Зазначив, що закуповує імпортований природний газ, а внаслідок неналежного виконання зобов`язань своїх контрагентів (таких як Відповідач) змушений залучати комерційні кредити, погашення відсотків за якими можливе лише шляхом стягнення пені з боржників у розмірі, передбаченому договорами. Крім того, компанія перебуває у тяжкому фінансовому стані, збиток Позивача за звітній період складав 25096085 тис. грн, прибуток 0; дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги 33999240 тис. грн; станом на 31.12.2015р. довгострокова заборгованість перед банками 34824720 тис. грн, знецінені інвестиції ПАТ «Чорноморнафтогаз» - 899806 тис. грн, збитки через несанкціонований відбір природного газу на території проведення антитерористичної операції 1431624 тис. грн. Вважає, що суд прийняв рішення не враховуючи інтереси Позивача.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, повноважний представник в судовому засіданні 01.03.2017р. проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх доводів надав до матеріалів справи довідки про наявну дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 01.02.2017р., понесення адміністративних та інших операційних витрат у 2016 році.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 24.12.2014р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" продавець (надалі - Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Нікопольський ремонтний завод" покупець (надалі - Відповідач) був укладений договір №403/15-ПР купівлі-продажу природного газу (надалі Договір), відповідно до п.1. якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача у 2015 році ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за Договором використовується Відповідачем для власних потреб, Відповідач є кінцевим споживачем.

Відповідно до п.11.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.01.2015р. до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

У п.п. 2.1, 3.1, 5.2. з врахуванням додаткових угод від 27.02.2015р. №1, від 27.03.2015р. №2, від 10.04.2015р. №3, від 12.05.2015р. №4, від 08.06.2015р. №5, від 08.10.2015р. №6, від 22.10.2015р. №7, від 25.11.2015р. №10 до Договору сторонами було визначено обсяги газу, порядок приймання-передачі природного газу, його вартість. Спір зі вказаних обставин між сторонами відсутній.

На виконання умов Договору у період з лютого по грудень 2015 року Позивачем було здійснено постачання Відповідачу газу на загальну суму 2873145,48 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 28.02.2015р. за лютий 2015р. на суму 318 549,46 грн; від 31.03.2015р. за березень 2015р. на суму 464 733,43 грн; від 31.05.2015р. за травень 2015р. на суму 338 452,87 грн; від 30.06.2015р. за червень 2015р. на суму 336 799,89 грн; від 31.07.2015р. за липень 2015р. на суму 260 563,44 грн; від 31.08.2015р. за серпень 2015р. на суму 273 858,75 грн; від 31.10.2015р. за жовтень 2015р. на суму 353 630,61 грн; від 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 304 949,51 грн; від 31.12.2015р. за грудень 2015р. на суму 221 607,52 грн (а.с. 27-35).

Відповідно до пункту 6.1 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідач за поставлений газ розрахувався повністю, проте з порушенням строків, установлених Договором, у тому числі сплатив: 23.06.2015р. суму 318549,46 грн; 25.06.2015р. - суму 338 452,87 грн та - 464 733,43 грн; 15.07.2015р. - суму 336 799,89 грн; 23.07.2015р. - суму 440 826,00 грн; 24.07.2015р. - суму 132 247,80 грн; 12.08.2015р. - суму 128 315,64 грн; 20.08.2015р. - суму 119 023,02 грн; 24.09.2015р. - суму 154 835,72 грн; 23.10.2015р. - суму 352 660,82 грн; 30.11.2015р. - суму 150 000,00 грн.

У звязку з неналежним виконанням умов Договору Відповідачем та здійснення оплати отриманого газу з простроченням, Позивач звернувся із даним позовом про стягнення пені за загальний період прострочення з 15.03.2015р. по 24.06.2015р. в сумі 112168,02 грн, штрафу за період прострочення з 15.03.2015р. по 22.06.2015р. та з 15.04.2015р. по 24.06.2015р. в загальній сумі 54829,80 грн, 3% річних за загальний період з 15.03.2015р. по 24.06.2015р. у сумі 5608,40 грн та інфляційних нарахувань за період з квітня 2015 року по червень 2015 року в сумі 66194,65 грн.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу, ст.193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою - штрафом, пенею (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Отже, судом першої інстанції перевірено розрахунок Позивача інфляційних втрат та 3% річних та визнано правомірним стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань за період з квітня 2015р. по червень 2015р. у сумі 66194 грн 65 коп, 3% річних за загальний період з 15.03.2015р. по 24.06.2015р. у сумі 5608 грн 40 коп. Рішення в цій частині позивачем не оскаржується, а доводи відповідача щодо невірного нарахування інфляційних втрат спростовуються вище наведеними положеннями закону та правової позиції Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання Відповідачем пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судом перевірений розрахунок Позивача пені та штрафу та визнано правомірним нарахування пені у сумі 112 168 грн 02 коп за загальний період прострочення з 15.03.2015р. по 24.06.2015р. та штрафу у загальній сумі 54 829 грн 80 коп по періодах просточення з 15.03.2015р. по 22.06.2015р. та з 15.04.2015р. по 24.06.2015р.

У додатку до відзиву на позовну заяву від 06.12.2016р. Відповідачем було заявлено про зменшення розміру штрафу та пені до 1 гривні. Клопотання обґрунтовано скрутним матеріальним станом підприємства у звязку з нестабільною та складною політичною та економічною ситуацією, зниженням попиту в замовленнях трубної промисловості, непомірно великим розміром заявленої до стягнення неустойки, незначним періодом прострочення та не підтвердженням збитків, що зазнав Позивач. Доказів в обґрунтування зазначеного клопотання Відповідачем в суді першої інстанції не надано. В апеляційній інстанції матеріальний стан підприємства підтверджений довідками Відповідача про наявну кредиторську, дебіторську заборгованість, витрати, здійснені у 2016 році.

Згідно поданого уточнення до відзиву від 07.12.2016р. Відповідач просив не розглядати подане раніше клопотання про розстрочення виконання рішення суду (а.с.70).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як розяснено у підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18, вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

З огляду на те, що належних доказів, які підтверджують майновий стан Відповідача останнім до матеріалів справи не надано (звіт про фінансову діяльність підприємства, тощо), а довідка від 28.02.2017р. №398 підтверджує перевищення розміру дебіторської заборгованості над кредиторською, апеляційний суд не знаходить підстав для застосування норм статті 233 Господарського кодексу України та зменшення розміру пені та штрафу.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що згідно наданих Позивачем звітів про фінансовий стан підприємства на 31.12.2015р. збиток Позивача складає 25096085 тис. грн, прибуток 0.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, жоден доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку щодо відсутності винятковості обставин у цій справі для зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), тому рішення суду як прийняте при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи (п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України) підлягає зміні в частині суми стягненої пені та штрафу із прийняттям нового рішення про повне задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016р. у справі №904/8985/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2015р. у справі №904/8985/16 змінити в частині суми стягненої пені та штрафу, в цій частині прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" (53201, м. Нікополь Дніпропетровської області, пр. Трубників, 56; ідентифікаційний код 31167067) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) пеню 112168,02 грн (сто дванадцять тисяч сто шістдесят вісім грн 02 коп), штраф 54829,80 грн (пятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять девять грн 80 коп).

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" (53201, м. Нікополь Дніпропетровської області, пр. Трубників, 56; ідентифікаційний код 31167067) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги 3940,21 грн (три тисячі девятсот сорок грн 21 коп).

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 06.03.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.Г. Іванов