Рішення № 65164977, 28.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/24402/16За позовом Публічного акціонерного товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест"

до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича

2) Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Державна організація (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантік"

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна

третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Національний банк України

третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Запорізький втормет"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Науменко А.В. (довіреність)

від відповідача 1: Модлінський Н.О. (довіреність)

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: Голік О.А.

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: ОСОБА_7 (довіреність)

від третьої особи 4: не з'явився

від третьої особи 5: Шматко В.О

від третьої особи 6: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною та зареєстрованого в реєстрі за № 10183.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач визнав договір відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», однак, спірний правочин не містив ознак нікчемності, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 порушено провадження у справі № 910/24402/16, залучено до участі у справі Державну організацію (установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантік" , як третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2, як третю особу 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну, як третю особу 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та призначено її до розгляду на 31.01.2017.

27.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

27.01.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 3 надійшли пояснення по справі.

31.01.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Національного банку України; клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу; відзив на позовну заяву.

Відповідно до п. 7 ст. 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи те, що від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, при подальшому розгляді справи № 910/24402/16 буде здійснюватись фіксування судового процесу.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що внаслідок п. 2.1.3 договору відступлення від 22.12.2014 банк відмовився від свого права щомісячно отримувати проценти в розмірі 18% річних за користування ТОВ «Атлантик» кредитними коштами, що безумовного погіршило фінансове становище банку. Укладенням договору ТОВ «ФК «ДОМІНОН» отримало можливість протягом року не здійснювати оплату банку процентів за користування ТОВ «Атлантик» кредитними коштами.

31.01.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли: клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України; клопотання про залучення до участі у справі Прокуратури міста Києва; документи по справі.

31.01.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 4 надійшли пояснення і документи по справі.

В судове засідання 31.01.2017 з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи 3, третьої особи 4 та надали суду пояснення щодо обставин справи. Представники третіх осіб 1,2 не з'явились.

За результатами розгляду справи № 910/24402/16 в судовому засіданні 31.01.2017 судом винесено ухвалу, якою залучено до участі у справі як третю особу 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України та відкладено її розгляд на 16.02.2017.

13.02.2017 та 16.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

16.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: клопотання про залучення ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору; клопотання про призначення колегіального розгляду; пояснення по справі.

16.02.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли: письмові пояснення по справі; клопотання про неможливість явки представника.

В судове засідання 16.02.2017 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи 3. Представники третіх осіб 1,2,4,5 не з'явились.

У судовому засіданні 16.02.2017 представник позивача надав письмові пояснення, у яких зазначив, що п. 2 прохальної частини позовної заяви є не позовною вимогою, а клопотанням про витребування.

Крім того, представник позивача надав суду пояснення щодо поданих 16.02.2017 письмових пояснень, які позивач просив суд прийняти до розгляду як уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач вносить зміни до прохальної частини позову і викладає їх в наступній редакції:

визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк" посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною та зареєстрованого в реєстрі за № 10183 та скасувати протиправне рішення в формі повідомлення про нікчемність № 1140 від 23.05.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові пояснення від 16.02.2017 суд встановив, що вказані пояснення по своїй суті є заявою про зміну предмету позову та враховуючи те, що розгляд справи № 910/24402/16 по суті ще не було розпочато, суд прийняв до розгляду вказану заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 залучено до участі у справі № 910/24402/16 відповідача 2 - Публічне акціонерне товариство "Златобанк", третю особу 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Запорізький втормет", розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

Крім того, ухвалою суду від 16.02.2017 судом відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Домініон" є припиненим.

23.02.2017 від третьої особи 6 надійшли письмові пояснення по справі.

24.02.2017 від відповідача 1 надійшли доповнення до відзиву, у яких зазначається про те, що ТОВ «ФК «ДОМІНОН» було кредитором банку; НБУ не надав згоди на укладення спірного договору відступлення.

Від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.02.2017 від третьої особи 5 надійшли пояснення, у яких НБУ заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що спірний правочин є нікчемним в силу приписів Закону України «Про заставу».

У судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав клопотання про здійснення колегіального розгляду справи, просив суд його задовольнити.

Розглянувши заявлене клопотання про колегіальний розгляд справи, суд відхилив їх, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Однак, суд зазначає, що питання про необхідність та доцільність призначення колегіального розгляду конкретної справи вирішується судом із урахуванням категорії спору та обґрунтованості клопотання про призначення колегіального розгляду справи, а також з огляду на конкретні обставини, що свідчать про складність кожної конкретної справи.

З огляду на обставини справи, спірні матеріально-правові відносини, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що категорія даного спору, а також його обставини, не зумовлюють істотної складності справи, у зв'язку із чим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про призначення колегіального розгляду справи.

Також, розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача 2 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника одного із учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

За висновками суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання).

У судовому засіданні 28.02.2017 представник відповідача 1 заявив усне клопотання про витребування в Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" інформацію щодо залишків коштів на кореспондентських рахунках, відкритих в НБУ, станом на 25.12.2014.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Відповідачем 1 не наведено жодних обставин на підтвердження неможливості самостійно надати інформацію, яку останній просить витребувати в НБУ та ПАТ «Златобанк».

Більше того, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" має можливість самостійно подати інформацію щодо залишків коштів на кореспондентських рахунках, відкритих в НБУ, станом на 25.12.2014 або звернутися до НБУ з проханням про надання інформації.

Враховуючи викладене, судом відмовлено у задоволенні усного клопотання відповідача 1 про витребування доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2017 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив.

Представники третіх осіб надали пояснення по справі.

Представники відповідача 2, третіх осіб 2, 4, 6 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 28.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (далі - банк, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантік" (далі - позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 33/1/13-KLMV (далі - кредитний договір), зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 8 000 000,00 дол. США.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 4 від 27.08.2014) кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 14 серпня 2015 року включно.

Пунктом 1.5. кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах: 14% річних за користування кредитними коштами у доларах США та 14 % річних за користування кредитними коштами у ЄВРО.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 15.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іптекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С., зареєстрований в реєстрі 15.02.2013 року за № 701, відповідно до п. 1.1 якого, цей договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з укладеного між позичальником та іпотекодержателем кредитного договору № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

22.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДОМІНОН» (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований за реєстровим № 10183 (далі - Договір відступлення № 1), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за: кредитним договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК».

У зв'язку з відступленням прав за кредитним договором на підставі цього договору здійснюється відступлення прав за договорами забезпечення, а саме за: Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С., зареєстрованим в реєстрі 15.02.2013 року за № 701(зі змінами); Договором поруки № 33/1/13-KLMV/Р-1 від 13.02.2013, Договором поруки № 33/1/13-KLMV/Р-3 від 28.07.2014.

Відповідно до п 1.3 Договору відступлення № 1, за дим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання частини наступних обов'язків за кредитним договором, а саме: повернення боржником суми кредитних коштів в розмірі 8 000 000,00 доларів США, отриманих боржником» згідно з кредитним договором»; повернення нарахованих процентів за користування кредитом згідно з кредитним договором в сумі 65 333,34 дол. США.

Загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором, яку новий кредитор зобов'язаний перерахувати первісному кредитору, складає 127 870 988,64 грн. (п. 1.8 Договору відступлення № 1).

Положеннями п. 2.1 Договору відступлення № 1 встановлено, що новий кредитор зобов'язаний перерахувати первісному кредитору на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ЗЛАТОБАНК» код банку 380612, отримувач: АТ «ЗЛАТОБАНК», код ЄДРПОУ 35894495, частину відшкодування відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 85 077 000,00 без ПДВ, не пізніше 26 (двадцять шостого) грудня 2014.

Залишок суми відшкодування за відступлення прав вимоги за кредитним договором в сумі, що складає 42 793 988,64 грн., підлягає сплаті новим кредитором первісному кредитору не пізніше 30 грудня 2015 року на рахунок № НОМЕР_1 в AT «ЗЛАТОБАНК», код банку 380612, отримувач АТ «ЗЛАТОБАНК», код ЄДРПОУ 35894495 (п.2.1.2 Договору відступлення № 1).

Оскільки відступлення прав вимоги за цим Договором здійснюється з частковим відстроченням платежу, сторони домовились, що новий кредитор зобов'язаний в день оплати ним частини відшкодування згідно з п.2.1,2. Договору, сплатити також первісному кредитору проценти в розмірі 18% річних (п. 2.1.3 Договору відступлення № 1).

В подальшому 25.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДОМІНОН» відступило право вимогами за кредитним договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 разом із змінами до нього та відступило право за договорами забезпечення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Консалтс», що підтверджується Договором відступлення права вимоги від 25.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого за реєстровим № 10293 (далі - Договір відступлення № 2).

25.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Консалтс» та Публічним акціонерним товариством "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" укладено Договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований за реєстровим № 3527 (далі - Договір відступлення № 3), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Фактор Консалтс» відступає новому кредитору (позивачу) належне первісному кредитору право вимоги за: кредитним договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 зі змінами до нього, а також право вимоги за договорами забезпечення.

На виконання умов Договору відступлення № 3 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Консалтс» та Публічним акціонерним товариством "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" 25.06.2015 підписано акт приймання-передачі документів.

Платіжними дорученнями №4445 від 25.06.2015, № 4446 від 25.06.2015, № 4448 від 25.06.2015, № 4456 від 26.06.2015 позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Консалтс» грошові кошти за відступлене право вимоги.

Таким чином, позивач набув право вимоги за кредитним договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 зі змінами до нього, а також за договорами забезпечення.

Позивач зазначає, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено повідомлення про нікчемність на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Договору відступлення права вимоги від 22.12.2014, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та АТ «ЗЛАТОБАНК», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого за реєстровим № 10183.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач, визнаючи нікчемним Договір відступлення № 1 на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначив, що укладенням договору ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» отримало переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а саме, ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» отримало можливість протягом року (з грудня 2014 по кінець грудня 2015) не здійснювати оплату банку процентів за користування ТОВ «АТЛАНТІК» кредитними коштами.

Однак, позивач зазначає, що внаслідок укладення Договору відступлення № 1 жодних пільг ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» не отримувало, а спірний договір не передбачав відмову банку від отримання процентів за кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк" посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною та зареєстрованого в реєстрі за № 10183 та скасування протиправного рішення в формі повідомлення про нікчемність № 1140 від 23.05.2016.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як зазначено судом вище, між ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та відповідачем 2 укладено договір відступлення права вимоги від 22.12.2014, відповідно до умов якого відповідач 1 відступив, а ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» набув права вимоги за кредитним договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 зі змінами до нього, а також за договорами забезпечення.

На виконання умов Договору відступлення № 1 відповідач 2 за Актом прийому - передачі від 24.12.2014 передав, а ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» отримав вищевказані договори з усіма додатками та додатковими угодами до них.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "ЗЛАТОБАНК", згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Згідно з даним рішенням, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ЗЛАТОБАНК" призначено Славінського Валерія Івановича, тимчасову адміністрацію в АТ "ЗЛАТОБАНК" запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 р. № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗЛАТОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015 р. № 99, «Про початок процедури ліквідації АБ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АБ «ЗЛАТОБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АБ «ЗЛАТОБАНК» Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 18 год. 00 хв. 13 травня 2015 р. до 12 травня 2016 р. включно.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

В той же час, як це випливає зі змісту вказаного, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким.

Таким чином, за обставин відсутності у рішенні про визнання нікчемним правочину посилань на передбачені законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення є необґрунтованим.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича № 36 від 23.05.2016 віднесено до переліку нікчемних правочинів Договір відступлення права вимоги від 22.12.2014, який укладений між АТ "Златобанк" та ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 10183.

23.05.2016 відповідач 1 направив ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та ТОВ "Атлантік" повідомлення вих. № 1140 від 23.05.2016 про нікчемність Договору відступлення права вимоги від 22.12.2014, який укладений між АТ "Златобанк" та ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 10183.

Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, відповідно до п. 2.1.3 договору відступлення ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» зобов'язався в день оплати ним другої (останньої) частини відшкодування, сплатити також банку проценти в розмірі 18% річних. Внаслідок положень договору, а саме вищезазначеного підпункту 2.1.3 договору, банк відмовився від свого права щомісячно отримувати проценти в розмірі 18% річних за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами, що, безумовно, погіршило фінансове становище банку. Укладенням договору відступлення ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» отримало переваги (пільги), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а саме ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» отримало можливість протягом року (з грудня 2014 по кінець грудня 2015) не здійснювати оплату банку процентів за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами. Таким чином, у випадку не укладення договору відступлення між ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та банком, останній щомісячно отримував від ТОВ "Атлантік" проценти в розмірі 18% річних за користування ним кредитними коштами.

З огляду на наведене, відповідач повідомив про нікчемність згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Договору відступлення права вимоги від 22.12.2014, який укладений між АТ "Златобанк" та ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 10183.

Однак, суд вважає посилання відповідача 1 на нікчемність спірного Договору відступлення від 22.12.2014 з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту спірного договору відступлення, новий кредитор зобов'язаний перерахувати первісному кредитору частину відшкодування відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 85 077 000,00 без ПДВ, не пізніше 26 (двадцять шостого) грудня 2014. Залишок суми відшкодування за відступлення прав вимоги за кредитним договором в сумі, що складає 42 793 988,64 грн., підлягає сплаті новим кредитором первісному кредитору не пізніше 30 грудня 2015 року. Оскільки відступлення прав вимоги за цим Договором здійснюється з частковим відстроченням платежу, сторони домовились, що новий кредитор зобов'язаний в день оплати ним частини відшкодування згідно з п.2.1,2. Договору, сплатити також первісному кредитору проценти в розмірі 18% річних (п. 2.1.3 Договору відступлення № 1).

Таким чином, сторони погодили та передбачили обов'язок ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» сплатити банку відсотки у розмірі 18% річних за відступлення прав вимоги, за період з грудня 2014 по грудень 2015, у зв'язку з відстроченням платежу по спірному договору.

Матеріали справи не містять доказів відмови банку від отримання від ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» зазначених відсотків за спірним договором відступлення.

Посилання відповідача 1 в повідомленні на те, що банк відмовився від свого права щомісячно отримувати проценти в розмірі 18% річних за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами, що, безумовно, погіршило фінансове становище банку є безпідставними, оскільки, по-перше, у банку взагалі не було права отримувати проценти у розмірі 18% за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами, оскільки умови кредитного договору № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 передбачали сплату процентів у розмірі 14% річних за користування кредитними коштами, а не у розмірі 18% річних, по-друге, відповідачем не надано доказів, що саме внаслідок укладення спірного договору відступлення відбулось прогрішення фінансового становища банку.

Також суд зазначає, що твердження відповідача 1 про те, що укладенням договору відступлення ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» отримало переваги (пільги), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а саме ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» отримало можливість протягом року (з грудня 2014 по кінець грудня 2015) не здійснювати оплату банку процентів за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами, є хибним, оскільки ні на дату укладення спірного договору (22.12.2014), ні на дату встановлення нікчемності правочину у ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» не було обов'язку сплачувати банку проценти за користування ТОВ "Атлантік" кредитними коштами, оскільки такий обов'язок покладається на позичальника за кредитним договором.

За період з грудня 2014 по кінець грудня 2015 у ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» був обов'язок в день оплати другої частини відшкодування за відступлене право вимоги, сплатити 18% річних за договором відступлення права вимоги.

При цьому, суд зазначає, що з дати укладення спірного договору відступлення, у банку взагалі не було правових підстав вимагати сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки таке право відступлено ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН».

Твердження відповідача 1 про те, у випадку не укладення договору відступлення між ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та банком, останній щомісячно отримував від ТОВ "Атлантік" проценти в розмірі 18% річних за користування ним кредитними коштами також є безпідставним та помилковим, оскільки навіть у випадку не укладення спірного договору, банк не отримав би 18% річних за користування ним кредитними коштами, оскільки кредитним договором не передбачено таку відсоткову ставку.

Крім того, суд зазначає, що з укладенням спірного договору не здійснювались платежі та не передавалось будь-яке майно банку на користь ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН», банком не було прийнято на себе жодних зобов'язань.

Більше того, відповідачами не надано жодного доказу та не підтверджено того, що станом на 22.12.2014, тобто на дату укладення договору відступлення, ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» було кредитором банку. Навпаки, за спірним договором відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» виступало боржником, а не кредитором банку.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством "Златобанк" внаслідок укладення з ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» договору відступлення права вимоги від 22.12.2014 не було надано жодних переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» не перерахувало банку залишок суми відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором у розмірі 42 793 988,64 грн. та нараховані відсотки за відступлення права вимоги. Проте, суд зазначає, що доводи відповідача 1 про невиконання ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» умов договору відступлення права вимоги від 22.12.2014 не може свідчити про нікчемність такого правочину, оскільки нікчемний правочин є нікчемним з моменту його виявлення; за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Тобто виконання/невиконання ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» зобов'язань щодо повної оплати грошових коштів за відступлене право вимоги ніяк не впливає на нікчемність правочину.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що постановою Правління НБУ № 506БТ від 19.08.2014 було встановлено обов'язок для АТ «Златобанк» проводити усі розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ, однак, за спірним договором відступлення права вимоги розрахунки було проведене через рахунок в АТ «Златобанк».

Постановою Правління Національного банку України № 5063/БТ від 19.08.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Златобанк» шляхом призначення куратора», банку було заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки, всі розрахунки мали бути здійснені виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Проте, суд зазначає, що вказана постанова не є нормативно-правовим актом, а є актом індивідуальної дії, чинність якого була направлена індивідуально тільки на відповідача 2. Наслідком порушення акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до відповідача 2 заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Постанови Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу», а не визнання правочину нікчемним.

Заборона відповідачу 2 використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов'язання відповідача 2 здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок в НБУ стосувались міжбанківських переказів позивача і не поширюються на його внутрішньобанківські операції, окрім того існування такої заборони не свідчить про фактичну неможливість проведення таких розрахунків.

Також відповідач 1 зазначає, що спірний договір відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 є недійсним, оскільки на момент його укладення права вимоги кредитним договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 перебували у заставі Національного банку Украни. Оскільки на момент укладення спірного договору відступлення Національний банк України не надавав згоду на відчуження майнових прав кредитним договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013, то договір відступлення права вимоги від 22.12.2014 є нікчемним, оскільки суперечить Закону України «Про заставу».

Суд звертає увагу учасників процесу, що предметом спору у даній справі є не визнання нікчемного правочину недійсним, а правомірність дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 саме з підстав, зазначених у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та викладених відповідачем 1 у повідомленні про нікчемність правочину.

Суд зазначає, що рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк", оформлене повідомленням вих. № 1140 від 23.05.2016, не містить жодних інших підстав для визнання правочину нікчемним, крім п. 7 ч. 3 ст. Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

А тому, враховуючи предмет позову у даній справі, посилання відповідача 1 на інші підстави для визнання правочину нікчемним, не зазначені у спірному повідомленні про нікчемність вих. № 1140 від 23.05.2016, є безпідставними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції на момент введення тимчасової адміністрації, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 1.18 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 (в редакції чинній на момент введення у відповідача 2 тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана: забезпечити збереження активів та документації банку;протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Згідно з пунктом 1.19 розділу III Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за договорами, визначеними у пункті 1.18 цієї глави, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності.

Отже, як Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так і Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 (в редакціях, які були чинними в період введення та дії тимчасової адміністрації) передбачено, що Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (правочинів) на нікчемність протягом тимчасової адміністрації.

У матеріалах справи відсутні докази проведення перевірки на нікчемність Договору про відступлення права вимоги в період дії тимчасової адміністрації, в той час як відповідне повідомлення про нікчемність спірного договору (вих. № 1140 від 23.05.2016) було направлено лише 23.05.2016, тобто під час ліквідації ПАТ "Златобанк".

Виходячи з приписів чинного законодавства, а саме з положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", можна зробити висновок, що для віднесення правочинів до нікчемних з підстав, визначених ст. 38 вказаного закону, є необхідним як віднесення банку до категорії неплатоспроможних, так і виявлення таких правочинів Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і направлення цією особою відповідного повідомлення сторонам такого правочину, тобто без вчинення таких дій у встановлені цим законом строки неможливо віднесення відповідного правочину до нікчемних в той час як суд, при вирішенні спорів з таких правовідносин, перевіряє, чи правомірно Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднесла відповідний правочини до нікчемних.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2015 у справі № 910/14439/14.

Суд звертає увагу, що відповідач 1 та Національний банк України не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визнання спірного правочину недійсним з інших підстав, передбачених законом.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що роблячи висновок про нікчемність договору відступлення права вимоги від 22.12.2014, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» Славінським В.І. не вказано обставин, які б свідчили про наявність підстав, передбачених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» для визнання вказаного договору нікчемним.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича про визнання нікчемним Договору відступлення прав вимоги від 22.12.2014 року, укладеного між АТ "Златобанк" та ТОВ «Фінансова компанія «ДОМІНОН» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 10183, є протиправними.

Відповідачем не доведено наявність правових підстав для визнання Договору відступлення прав вимоги від 22.12.2014 року, нікчемним, а тому такі дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі права позивача є порушеними, оскільки останній є кінцевим набувачем прав вимоги за кредитним договором № 33/1/13-KLMV від 13.02.2013 зі змінами до нього, а також прав вимоги за договорами забезпечення, відповідно до договору відступлення № 3, а спірне рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського Валерія Івановича та застосування наслідків нікчемності правочину, безпосередньо порушує права позивача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє вимоги Публічного акціонерного товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славінського В.І. щодо визнання нікчемним договору відступлення права вимоги б/н від 22 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Домініон" та ПАТ "Златобанк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 10183 та скасувати протиправне рішення в формі повідомлення про нікчемність № 1140 від 23.05.2016.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 17/52; ідентифікаційний код 35894495) на користьПублічного акціонерного товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, будинок 11, ідентифікаційний код 32589576) 2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2017.

Суддя С.О. Турчин