Постанова № 65164737, 01.03.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р.Справа № 916/1300/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Морщагіної Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Джімула Т.Ю. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А3571

на рішення господарського суду Одеської області

від 28.07.2016

у справі №916/1300/16

за позовом: Військової частини А3571

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення 15 681, 59 грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Військова частина А3571 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором складування № 8/91 від 08.01.2014 в сумі 15681,59 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2016 у задоволенні позову відмовлено; договір складування № 8/91 від 08.01.2014 визнано недійсним. За висновком місцевого господарського суду укладений між сторонами правочин є удаваним та фактично являє собою договір оренди. При цьому, судом зазначено, що запроваджений Законом України «Про господарську діяльність у Збройних силах України» порядок укладання договорів оренди військового майна дотриманий не був, що й стало підставою визнання його недійсним та відмови в позові.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Військовою частиною А3571 подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2016 у справі № 916/1300/16 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що стало наслідком прийняття незаконного судового акту.

Зокрема, скаржник зазначає, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору (у тому числі щодо оплати); платіжні доручення є доказами визнання договору та виконання його умов, а тому підстави для визнання договору складування удаваним правочином - відсутні.

В судове засідання представник апелянта з'явився, доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направлені на адресу відповідача поштові відправлення повернуті з позначкою підприємства поштового зв'язку «адресат не проживає за вказаною адресою», «адресат помер».

В порядку, передбаченому п. 2 Наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2015 № 466/15 «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» колегією суддів зроблено запит на отримання витягу з веб-сайту Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua) стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Згідно отриманого витягу підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено з 08.10.2014. Крім того, місцем реєстрації відповідача згідно вказаного витягу визначено: АДРЕСА_1.

За наведених обставин, розгляд апеляційної скарги відкладено, копію ухвали направлено за місцем реєстрації відповідача, додатково зобов'язано Другий Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції надати відомості про внесення змін до актових записів цивільного стану ОСОБА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 та належним чином засвідчену копію актового запису цивільного стану.

21.02.2017 до канцелярії суду від Другого Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції надійшло повідомлення про наявність зареєстрованого запису про смерть № 9131 від 08.09.2014 року відносно громадянина ОСОБА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, надано належним чином засвідчену копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Сторонами в судовому процесі згідно положень ст. 21 ГПК України є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно зі ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, а також, віднесено до суб'єктів господарювання, зокрема, юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

участь у спорі суб'єкта господарювання (чи є сторони суб'єктами підприємницької діяльності та чи у встановленому порядку набули такого статусу);

наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.2016 порушено провадження у справі № 916/1300/16 за позовом Військової частини А 3571 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, код ОКПО НОМЕР_2, МФО 380388).

Водночас, з отриманого в порядку п. 2 Наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2015 № 466/15 «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» витягу з веб-сайту Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua//) стосовно фізичної особи - підприємця з ідентифікаційним кодом НОМЕР_1, код ОКПО НОМЕР_2, МФО 380388, колегією суддів встановлено, що 08.10.2014 до Реєстру внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі нотаріально засвідченої копії свідоцтва про смерть фізичної особи (а.с. 126,130).

Згідно ст. 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (тут і надалі Закон в редакції станом на момент проведення реєстраційної дії) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, смерті фізичної особи - підприємця. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Згідно з абзацом 2 п. 4.7. Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю є підставою для припинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 80 ГПК України. У разі якщо з якихось причин таку реєстрацію не здійснено в порядку, установленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», то смерть фізичної особи, яка була стороною у справі, може підтверджуватися нотаріально засвідченою копією свідоцтва про смерть фізичної особи або нотаріально засвідченою копією довідки органу реєстрації актів цивільного стану про смерть фізичної особи, а оголошення фізичної особи померлою - належним чином засвідченою копією судового рішення про оголошення фізичної особи померлою, яке набрало законної сили, або нотаріально засвідченою копією відповідної довідки органу реєстрації актів цивільного стану.

На запит суду Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції надано письмове підтвердження щодо наявності зареєстрованого запису про смерть №9131 від 08.09.2014 відносно громадянина ОСОБА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 та належним чином засвідчену копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Пунктом шостим частини першої статті 80 ГПК України встановлено господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За змістом п. 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли судовий захист особи у господарському суді є неможливим. Суд за наявності викладених у ГПК підстав зобов'язаний припинити провадження у справі незалежно від того, чи подали сторони відповідне клопотання.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Таким чином, вирішення спору є змагальними процедурами, які неможливо провести в разі повного припинення відповідача у справі.

Крім того, відповідно до статті 4-5 ГПК України основною властивістю судового рішення є його здатність до виконання. В цій частині колегія суддів зазначає, що в силу положень статті 4-5 ГПК України не може існувати судового рішення щодо суб'єкта, існування якого припинено, оскільки таке рішення не має здатності до виконання.

Дана позиція узгоджується, також, із висновками, викладеними Вищим господарським судом України в постанові від 08.09.2015 у справі №917/429/13-г.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскільки відповідач, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але у зв'язку зі смертю (08.09.2014) на дату подання позову (20.05.2016) та на дату прийняття рішення по справі (28.07.2016), втратив такий статус (08.10.2014), він не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, а тому наявні підстави для застосування положень п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевий господарський суд наведених обставин не з'ясував, у зв'язку з чим помилково порушив провадження за позовом Військової частини А3571 та здійснив розгляд спору по суті.

За наведених обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню відповідно до вимог ст. 80 ГПК України.

Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 80 , ст. ст. 86, 99 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини А3571 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2016 у справі №916/1300/16 - скасувати.

Провадження у справі № 916/1300/16 за позовом Військової частини А3571 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 15681,59 грн. - припинити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Н.С. Морщагіна

судді Г.І. Діброва

Г.П. Разюк