Постанова № 65164611, 01.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 року Справа № 904/10750/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Вечірко І.О., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

за участю представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №14-127 від 13.05.2014 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 06.01.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетрвоської області від 11.01.2017 року у справі № 904/10750/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м.Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 29642352, 33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2017р. справу № 904/10750/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Вечірко І.О., Березкіна О.В.

Ухвалою суду від 02.02.2017р. даною колегією суддів справа № 904/10750/16 прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2017 року (суддя Манько Г.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства „Павлоградтеплоенерго на користь Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" заборгованість у сумі 14 837 270 грн.29 коп., пені 3 856 778 грн. 96 коп., 3% річних 693 177 грн. 10 коп., інфляційних втрат 2 228 654 грн. 82 коп.., судовий збір 204 324 грн. 31 коп.

Провадження у справі в частині 3 829 000 грн. припинено.

В решті суми позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем зобовязання щодо своєчасної оплати за отриманий газ. Зменшуючи розмір пені, суд прийняв до уваги майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача.

Не погодившись з рішенням суду Позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що відповідно до ст.. 233 ГК України, зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд, як зазначає позивач, в оскаржуваному рішенні не надав обґрунтування щодо наявності збитків. При розгляді даної справи, суд не дослідив ступінь виконання зобовязання божником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобовязанні, ті інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвели до порушення ст..551 ЦК України та ст..233 ГК України. Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обстави. Вважає рішення суду від 11.01.2017р. таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення пені на 50%.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є безпідставною. Відповідачем вживаються дії для покращення його фінансового стану. З 2014р. по 07.12.2016р. подано до судів України 2043 заяви на видачу судових наказів на суму 9 658 300 грн. та 553 пози на суму 2 592 500 грн. ОСОБА_2 стягнення яке проводить виконавча служба складає 7,9%. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

26.11.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1061/15-ТЕ-3.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору продавець зобовязався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору ; газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно п.п. 2.1, 2.1.2 Договору, Продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 32487,189 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Відповідно до п.п.3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю три примірники ОСОБА_2 приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом (пункт 5.1. договору).

Ціна за 1000,0 куб. м. газу ( вредакції додаткової угоди №3 від 20.10.2015 року) становить 1770,74 грн. (до змін 1 091,00 грн.) без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф транспортування природного газу магістральними та розподільними газопроводами - 615,10 грн., крім того ПДВ - 20% - 123,02 грн., всього з ПДВ 738,12 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2 495, 25 грн., крім того ПДВ 20% -499, 05 грн., всього з ПДВ 2 994, 30 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Крім того, до договору № 1061/15-ТЕ-3 укладено додаткову угоду № 5, якою п.6.1 договору додано абзац ( а.с. 28).

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Протягом договірного періоду сторони вносили зміни до Договору в частині ціни газу, про що укладали додаткові угоди № 1 від 23.03.2014р., №2 від 26.11.2014р.,№ 3 від 26.11.2014р.

Згідно розділу 11, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивач за період січень - квітень, жовтень - грудень 2015 року поставив відповідачу природний газ на загальну 44920806,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за визначений період ( а.с. 30- 37).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 29 642 352 грн. 33 коп., з яких: 19 006 962,49 грн. основний борг; 7 713 557 грн. 92 коп. - пеня, 693 177 грн. 10 коп. - 3% річних, 2 228 654 грн. 82 коп. - інфляційні втрати.

Відповідачем сплачено заборгованість в сумі 340 692 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3072 від 16.11.2016р ( а.с 66).

Крім того, сплачено заборгованість в сумі 3 829 000 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями ( а.с. 74-89). Отже господарським судом правильно припиненню на підставі ч. 1 п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження в цій частині.. Таким чином, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем - 14 837 270,29 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт несвоєчасної оплати відповідачем за спожитий газ підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом вірно здійснено перерахунок розрахунку позивачем 3% річних та інфляційних втрат та обґрунтовано визнано, що до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 693 177, 10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 228 654, 82 грн. .

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 9.3 Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання щодо зменшення суми штрафних санкцій, господарським судом прийнято до уваги, що поставлений газ відповідачем використано виключно на вироблення теплової енергії, яка споживається населенням.

Господарським судом прийнято до уваги й інтереси позивача, який так само як і відповідач є економічно важливим підприємством, потребує фінансового оздоровлення та має передбачене договором і законом право на стягнення неустойки.

Однак при цьому позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження розміру збитків, понесених ним від неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань саме за укладеним з ним договором.

Крім того слід прийняти до уваги те, що відповідачем, відповідно до «Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. № 217 відкриті поточні рахунки із спеціальним режимом використання, на які надходять кошти за спожиту теплову енергію від зазначеної категорії споживачів. Дані кошти, відповідно до нормативу, розрахованого згідно п.14 Порядку розподіляються і перераховуються в частині вартості природного газу на спеціальний рахунок постачальника, а в частині вартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води без врахування вартості природного газу на поточний рахунок теплопостачальної організації.

У звязку з цим у відповідача відсутня реальна можливість впливати на розподіл коштів, оскільки розподіл коштів здійснює Банк відповідно до затверджених Комісією реєстрів нормативів перерахування кошті, що надійшли як плата за теплову енергію.

Слід прийняти до уваги й те, що відповідач використовує отриманий газ виключно для виготовлення теплової енергії, яка споживається населенням. Несвоєчасна оплата є наслідком несвоєчасної оплати спожитого газу населенням.

Враховуючи наведене, а також те, відповідачем приймаються заходи для стягнення заборгованості зі споживачів, порушення відповідачем зобовязань за договором не потягло за собою значні збитки для позивача, як компенсація за несвоєчасну оплату стягнено з відповідача інфляційні та 3% річних, колегія суддів погоджується з рішенням суду про зменшення пені на 50%.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетрвоської області від 11.01.2017 року у справі № 904/10750/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.03.2017р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ І.О.Вечірко

___ ОСОБА_3