Постанова № 65164577, 27.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.02.2017 справа №913/1063/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Малашкевича С.А., Склярук О.І. Рудик Т.С.за участю представників сторін від позивача: від відповідача: не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк, Луганська областьна рішення господарського суду Луганської областівід23.11.2016 р.у справі№ 913/1063/16 (суддя: Зюбанова Н.М.)за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Сєвєродонецьк, Луганська областьдо Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк, Луганська областьпро визнання договору оренди землі частково недійснимВ С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, позивач) звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним п. 13 договору оренди землі № 4412900000070010046 від 08.04.2016 р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та Сєвєродонецькою міською радою.

В процесі розгляду місцевим господарським судом даної справи позивач надав пояснення до позову, відповідно до яких просив визнати недійсними ч. 1 та ч. 2 п. 13 договору оренди землі № 4412900000070010046 від 08.04.2016 р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та Сєвєродонецькою міською радою. Проте, враховуючи неможливість зменшення позовних вимог немайнового характеру, судом першої інстанції обґрунтовано розглянуто первісні позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.11.2016 р. позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано недійсною ч. 2 п. 13 договору оренди землі № 4412900000070010046 від 08.04.2016 р., укладеного між Сєвєродонецькою міською радою та ФОП ОСОБА_5; у задоволенні позову в частині визнання недійсними частин 1, 3 та 4 п. 13 договору відмовлено, стягнуто з відповідача на користь позивача 689 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 23.11.2016 р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач стверджує, що при укладанні договору оренди землі сторонами узгоджено всі положення договору, в т.ч. частину 2 пункту 13 договору. Крім того, на думку відповідача, на момент укладення спірного договору позивачу було відомо про чинність Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким, зокрема, не передбачено внесення змін до договорів оренди земельної ділянки.

Сєвєродонецька міська рада вважає, що положення ст.ст. 6, 7 вищевказаного Закону України, які звільняють суб'єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасовують орендну плату за користування державним та комунальним майном, суперечать основним засадам податкового законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2017 р. сформовано колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Склярук О.І., Ушенко Л.В.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 270 від 22.02.2017 р. у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею Ушенко Л.В. через перебування у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 913/1063/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.02.2017 р. визначено колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Малашкевич С.А., Склярук О.І.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

27.02.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, проте даний відзив не містить підпису представника позивача - ОСОБА_6, тому судовою колегією до уваги не приймається.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області № 268 від 08.04.2016 р. між Сєвєродонецькою міською радою, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_5, як орендарем, укладено договір № 4412900000070010046 оренди землі від 08.04.2016 р.

Відповідно до п.п. 1, 2 договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2230, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з 08.04.2016 р. становить 426130 грн. 70 коп. (п. 5 договору).

Згідно з п. 8 договору договір укладено на 25 років строком з 08.04.2016 р. по 07.04.2041 р. включно.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: з 08.04.2016 р. - 14914 грн. 57 коп. на рік, що складає 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У відповідності до умов п. 13 укладеного договору сторони визнали, що орендар користується земельною ділянкою під частку об'єкту - відкрита автостоянка майстерні по ремонту автомобілів з побутовими приміщеннями, бокси та підсобне приміщення з 27.06.2014 р. Орендна плата за землю донараховується за фактичний строк користування земельною ділянкою в розмірі: з 27.06.2014 р. по 30.09.2014 р. - 8333,40 гривень на рік; з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. - 39298,96 гривень на рік; з 01.01.2015 р. по 08.09.2015 р. - 49091,11 гривень на рік; з 09.09.2015 р. по 31.12.2015 р. - 10410,31 гривень на рік; з 01.01.2016 р. по 07.04.2016 р. - 14914,57 гривень на рік.

Договір підписано позивачем та повноважним представником відповідача, підпис якого скріплено печаткою установи, без будь-яких зауважень чи заперечень.

Сторонами також дотримано передбачену законодавством процедуру реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 62230916 від 27.06.2016 р. (а.с.33-34).

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються, насамперед, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір, який за своєю правовою природою є правочином.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства

Так, згідно з ч. 2 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1669-VII дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Розпорядженнями № 1053-р від 30.10.2014 р. та № 1275-р від 02.12.2015 р. Кабінетом Міністрів України затверджені переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (за № 13 - м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада)).

Оскільки земельні ділянки, які є предметом договору № 4412900000070010046 від 08.04.2016 р., знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, позивач, як орендар, є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України № 1669-VII.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 р. введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з ст. 1 Закону України № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указами Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13.04.2014 р., "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тому датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 р.

Законом України № 1365-VIII від 17.05.2016 р. "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування внесено зміни до ст. 6 Закону України № 1669-VII, внаслідок яких позивач втратив вказані пільги щодо звільнення від сплати орендної плати. Вказаний Закон набрав чинності 08.06.2016 р. після його опублікування у газеті "Голос України" 07.06.2016 р.

Таким чином, за період з 14.04.2014 р. по 07.06.2016 р. орендарі, земельні ділянки яких знаходяться на території Сєвєродонецької міської ради, звільнені від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Отже, оспорювані позивачем умови про донарахування орендної плати за період з 27.06.2014 р. по 07.04.2016 р. свідчать про їх невідповідність ст. 6 Закону України № 1669-VII.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким із моменту його вчинення.

З огляду на наведене, ч. 2 п. 13 договору № 4412900000070010046 оренди землі від 08.04.2016 р. є такою, що суперечить Закону України № 1669-VII, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме визнанню недійсною ч. 2 п. 13 даного договору на підставі ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, у задоволенні решти позовних вимог щодо визнання недійсними ч.ч. 1, 3, 4 п. 13 договору № 4412900000070010046 оренди землі від 08.04.2016 р. слід відмовити за необґрунтованістю.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією оцінюються критично, оскільки ч. 3 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1669-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, норми Закону України № 1669-VII є пріоритетними при застосуванні Податкового кодексу України щодо спеціального кола суб'єктів господарювання в частині їх звільнення від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 23.11.2016 р. у справі № 913/1063/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.11.2016 р. у справі № 913/1063/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: С.А. Малашкевич

О.І. Склярук