Рішення № 6516444, 26.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.09 Справа № 13/293

За позовом закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод Луга-Нова», м. Луганськ

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 6174 грн. 36 коп.,

Суддя Яресько Б.В.

Представники: Від позивача Не прибув

Від відповідача Не прибув

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Чорна І.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ : позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на свою користь коштів в сумі 6174 грн. 36 коп. У судовому засіданні 12 жовтня 2009 року позивач позов підтримав зазначивши, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 331 від 01.01.2007 р. позивач поставив відповідачу товар, а саме за накладною № ЛН-0010522 від 23.04.2009 р. № ЛН-0010526 від 23.04.2009 р., № ЛН-011500 від 05.05.2009 р., ЛН-0011891 від 07.05.2009 р. який відповідач не оплатив в повному обсязі в звязку з чим позивач просить суд стягнути борг та нараховану неустойку.

У судове засідання 12.10.2009 р. відповідач не прибув.

В звязку з неприбуттям відповідача розгляд справи було відкладено на 26.10.2009 р., суд запропонував позивачу надати письмові пояснення стосовно повноважень осіб, які одержали товар за спірними накладними.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач у друге судове засідання не прибув, витребуваних судом пояснень не надав.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ , що між сторонами по справі 01 січня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу № 331, за яким позивач зобовязався передати у власність відповідача лікеро-горілчані вироби та іншу продукцію, а відповідач прийняти та оплатити її.

В п. 3.1. договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється безготівковим або готівковим розрахунком на умовах попередньої оплати або з відстрочкою платежу 21 день з дня одержання товару.

Згідно п. 6.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми боргу, та штраф 5 % від простроченої суми боргу.

Позивач зазначає, що він відповідно до договору, передав відповідачу товар за наступними видатковими накладними, який був оплачений відповідачем частково:

№ п/п № видаткової накладної Дата Сума, грн. Борг за накладною

1 ЛН-0010526 23.04.2009 2055,30 1155,30

2 ЛН-0010522 23.04.2009 2096,49 1183,79

3 ЛН-0011500 05.05.2009 547,20 547,20

4 ЛН-0011891 07.05.2009 2675,82 2175,82

Всього 7374,81 5062,11

Як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних, накладні ЛН-0010526 підписана в графі «Матеріальні цінності одержав»- відповідачем Деркач, в той час як видаткова накладна ЛН-0010522 підписана ОСОБА_3, ЛН-0011500 підписана ОСОБА_2, ЛН-0011891 підписана ОСОБА_4.

З наданих позивачем чеків (а.с. 14) вбачається, що відповідачу відомо про факт оформлення видаткової накладної № ЛН-0010522 оскільки в чеках зазначено, що підставою оплати є накл. № ЛН-0010522.

Відповідно зазначена накладна є належним доказом одержання товару відповідачем.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за товар в сумі 5462 грн. 11 коп., пеню в сумі 439грн. 15 коп., та штраф в сумі 273 грн. 10 коп.

Відповідач заперечень проти позову або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Як вбачається товар за видатковою накладною ЛН-0011500 від 05 травня 2009 р. на суму 547 грн. 20 коп. одержав не відповідач, а інша особа - ОСОБА_2, за накладною ЛН-0011891 від 07 травня 2009 р. на суму 2672 грн. 82 коп., також товар одержав не відповідач, в інша особа - ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.4 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином підпис уповноваженої особи з боку одержувача є обовязковим реквізитом видаткової накладної. При його відсутності зазначена видаткова накладна не може оцінюватися як доказ, що підтверджує факт одержання товару відповідачем.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Позивач не довів суду, що особи, чиї підписи стоять в зазначених накладних діяли як уповноважені представники відповідача.

За таких обставин, позивач не довів суду факт одержання відповідачем товару за видатковими накладними ЛН-0011500 від 05 травня 2009 р. на суму 547 грн. 20 коп. та ЛН-0011891 від 07 травня 2009 р. на суму 2672 грн. 82 коп. і відповідно його вимоги щодо стягнення оплати за зазначений товар, та неустойки за прострочення зазначеної оплати не підлягають задоволенню.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем зобовязання по оплаті товару одержаного за видатковими накладними:

ЛН-0010526 від 23.04.09 на суму 2055,30 грн., борг 1155,30

ЛН-0010522 від 23.04.09 на суму 2096,49 грн., борг 1183,79

Таким чином, відповідач допустив прострочення оплати на суму 2339 грн. 09 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 2339 грн. 09 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені та штрафу за прострочення оплати товару.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України и передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення пені та штрафу за прострочення оплати в сумі 2339 грн. 09 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі пені 241 грн. 58 коп., та штрафу 116 грн. 95 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 44 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 103 грн. 13 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь закритого акціонерного товариства «Луганський лікеро-горілчаний завод ЛУГА-НОВА»м. Луганськ, пров. Красногорский б. 1 ідентифікаційний код 30996128 борг в сумі 2339 грн. 09 коп., пеню в сумі 241 грн. 58 коп., штраф 116 грн. 95 коп., державне мито у сумі 44 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 103 грн. 13 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Б.В. Яресько