Рішення № 65164069, 27.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 911/238/17

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Мета», м. Суми,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп», м. Ірпінь

простягнення 78 603,87 грн.

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 10.11.2016;

від відповідача:ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 27.12.2016;

СУТЬ СПОРУ:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Мета», м. Ірпінь звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 20.01.2017 до товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп», м. Ірпінь Київської області, в якому просить стягнути з відповідача 78 603,87 грн. заборгованості за договором №11033607 від 25.04.2016, в тому числі 75 286,12 грн. основного боргу, 2785,59 грн. інфляційних втрат та 532,16 грн. процентів річних (3%), розрахованих станом на 20.01.2017, та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався належним чином за отриманий за договором товар, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилася прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням процентів річних (за період з 27.10.2016 по 20.01.2017) та інфляційних втрат (за листопад-грудень 2016) в порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2017 порушено провадження у справі № 911/238/17 та призначено її до розгляду на 13.02.2017.

13.02.2017 позивачем подана заява від 13.02.2017 про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 75 286,12 грн. основного боргу, 680,67 грн. процентів річних (за період з 27.10.2016 по 13.02.2017) та 3 613,74 грн. інфляційних втрат (за листопад 2016 січень 2017).

Крім того, від позивача надійшли витребувані ухвалою суду документи із супровідним листом від 13.02.2017.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на можливість врегулювання спору між сторонами в добровільному порядку.

Ухвалою від 13.02.2017 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, зазначив, що справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви від 13.02.2017 товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Мета про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Астерс Груп 79 580,53 грн. заборгованості, яка складається з: 75 286,12 грн. основної заборгованості, 680,67 грн. 3 % річних, 3 613,74 грн. інфляційних втрат та відклав розгляд справи на 27.02.2017.

27.02.2017 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що позивачем до позову не додано первинних документів видаткових накладних, які б мали всі необхідні реквізити первинного документу. Крім того, відповідач твердить, що сума вартості отриманого товару в порядку пункту 14.1 має бути зменшена зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму вартості логістичних послуг, які надані відповідачем позивачу за договором №11033607 про надання логістичних послуг від 25.04.2016, а саме на суму 2328,44 грн. згідно підписаного сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2016. Крім того, відповідач наводить власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Мета», м. Суми (далі по тексту ТОВ «Гранд Мета»), до товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп», м. Ірпінь Київської області (далі по тексту - ТОВ «Астерс Груп»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

25.04.2016 між ТОВ «Гранд Мета» (постачальник) та ТОВ «Астерс Груп» (покупець) було укладено договір №11033607 (далі Договір), відповідно до якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, у відповідності до замовлень покупця поставити товар, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, які не можуть перевищувати цін, погоджених сторонами у специфікації (пункт 1.1).

Пунктом поставки є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні, поставка здійснюється транспортом постачальника, витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця (пункт 3.4).

Оплата за товар здійснюється щосереди шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 120 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. Якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплата здійснюється найближчої середи, яка є робочим днем (пункт 7.9).

Покупець має право зменшити суму, що належить до сплати постачальнику за товар на суму штрафних санкцій, які зобовязаний сплатити постачальник, вартості товарів, повернутих постачальникові, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена постачальником згідно із цим договором або по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться покупцем без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку зустрічних вимог, протоколів заліку тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою покупця (пункт 14.1).

Також сторонами підписано специфікацію до договору, якою було визначено асортимент, вагу, ціну товару до постачання (копі залучена до матеріалів справи).

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною №144 від 22.06.2016 на суму 77 614,56 грн. Всупереч твердженням відповідача, копія належним чином оформленої накладної залучена до матеріалів справи, а оригінал наданий для огляду в судовому засіданні.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інший строк оплати поставленого товару визначений умовами пункту 7.9 договору, відповідно до якого товар за вказаною накладною мав бути оплачений 26.10.2016 в середу.

Позивач твердить, що коштів за товар, поставлений за вказаною накладною, від відповідача не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частина 2 ст. 614 ЦК України обовязок доведення відсутності вини у порушення зобовязання покладає на сторону, яка порушила зобовязання.

Суд ухвалами від 25.01.2017 та від 13.02.2017, зобовязував відповідача подати документи, що підтверджують сплату відповідачем коштів згідно договору від 25.04.2016 №11033607. Відповідач доказів оплати товару не представив, доводів позивача не спростував.

Разом із тим, сторонами складено, підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3900009601 від 30.06.2016 згідно договору №Л11033607 від 25.04.2016 (копії акту та договору про надання логістичних послуг додані до матеріалів справи), згідно якого позивач прийняв надані відповідачем в червні 2016 послуги на суму 2328,44 грн. В Акті зазначено, що він є підставою для проведення розрахунку між сторонами, який проводиться шляхом заліку однорідних зустрічних вимог без укладання додаткового протоколу.

За таких обставин, сума, яка підлягала сплаті 26.10.2016 за товар, отриманий за накладною від 22.06.2016 №144, становить 77 614,56 грн. 2328,44 грн. = 75 286,12 грн., у звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи та фактичними обставинами підтверджується та належить до задоволення повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 613,74 грн. інфляційних втрат за період листопад 2016 - січень 2017 а також 680,67 грн. 3 % річних за період з 27.10.2016 по 13.02.2017 включно.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Відтак, проценти річних мають нараховуватися з наступного дня, коли зобовязання мало бути виконано та до переддня фактичної сплати (пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14), однак, в межах періоду, заявленого позивачем до стягнення.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, за заявлений позивачем період, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 3% річних в сумі 679,55 грн. та інфляційні втрати в сумі 2895,56 грн., у зв'язку з чим зазначені вимоги належать до задоволення частково.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані сторонами розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 75 286,12 грн. основного боргу, 679,55 грн. процентів річних та 2895,56 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі, відповідно до частини другої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача повністю як на сторону, в результаті неправильних дій якої виник спір.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Мета» задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кімната 6, ідентифікаційний код 35995595)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Мета» (40021, Сумська обл., м. Суми, Зарічний район, вул. Герасима Кондратьєва, буд 168, ідентифікаційний код 37970724)

75 286,12 грн. (сімдесят пять тисяч двісті вісімдесят шість гривень дванадцять копійок) основного боргу,

2895,56 грн. (дві тисячі вісімсот девяносто пять гривень пятдесят шість копійок) інфляційних втрат,

679,55 грн. (шістсот сімдесят девять гривень пятдесят пять копійок) процентів річних;

1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 07.03.2017.

Суддя О.В. Конюх