Рішення № 65163585, 01.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2017 Справа № 904/12553/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпро

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

про визнання недійсним рішення

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 221юр. від 30.12.2016 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов № 9 від 17.02.2016 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОГАЗ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі-відповідач/Комітет) про визнання недійсним рішення № 45/01-14/06-16 у справі № 42/06-03-5/16 від 20.12.2016. Позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Комітету № № 45/01-14/06-16 є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою господарського суду від 03.01.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.01.2017 за участю представників сторін.

У судовому засіданні 23.01.2017 представник відповідача подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки у позивача був у наявності Акт №714 від 22.04.2016 станом на дату підготовку листів від 05.09.2016 №7773/17 та від 21.09.2016 № 8302/17-3, що підтверджується та відображено в журналі реєстрації актів про порушення ПАТ "Дніпрогаз". Таким чином, на момент надання відповіді на Вимогу 1 та Вимогу 2 зазначений акт був у позивача у наявності (а.с. 66-68).

У судового засіданні 23.01.2017 оголошувалась перерва до 06.02.2017 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

06.02.2017 до канцелярії суду представник Позивача подав письмові пояснення №225/17/1-02 від 06.02.2017 на поданий відзив відповідача, в яких останній зазначає, що позивачем після встановлення в наявності в структурному підрозділі додаткового документу, який раніше не надавався Відповідачу - Акт про порушення №714 від 22.04.2016 відносно споживача, був надісланий з відповідними додатковими поясненнями від 11.11.2016 №9960/17-1, тобто інформація була надана за власною ініціативою ПАТ "Дніпрогаз" до прийняття рішення Комітетом (а.с. 87-89).

У судового засіданні 06.02.2017 оголошувалась перерва до 14.02.2017 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

У судового засіданні 14.02.2017 оголошувалась перерва до 27.02.2017 відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

22.02.2017 до канцелярії суду представник Відповідача подав додаткові письмові пояснення по справі № б/н від 22.02.2017.

У судовому засіданні 27.02.2017 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.02.2017року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відповідач/Комітет) від №45/01-14/06-16 по справі №42/06-03-1/16 (далі - Рішення) визнано дії ПАТ «Дніпрогаз» щодо надання на вимогу про надання інформації від 09.08.2016 року №2003/21/06-16 до Територіального відділення інформації в неповному обсязі порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації в неповному обсязі Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, на підставі даного рішення на ПАТ "Дніпрогаз" (далі - Позивач) накладено штраф у розмірі 54 000,00 грн. Також, визнано дії ПАТ "Дніпрогаз" щодо надання на вимогу про надання інформації від 05.09.2016 року №2243/21/06-16 до Територіального відділення недостовірної інформації, порушенням передбаченим пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання недостовірної інформації Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України та накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.1 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2016 №45/01-14/06-16 по справі №42/06-03-1/16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2016 Адміністративної колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №42/06-03-5/16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз", прийняв рішення №45/01-14/06-16, яке оскаржується позивачем.

Відповідно до пункту 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

При розгляді даної справи судом з'ясовано наступне.

08.08.2016 на розгляд до територіального відділення надійшла заява гр. ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: вул. Ужгородська, 7, м. Дніпро, щодо дій публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» стосовно встановлення відмінного від визначеного законодавством порядку відновлення газопостачання та здійснення донарахування об'ємів природного газу та його вартості без доведення порушення (самовільного відновлення) з боку споживача (заява міститься а матеріалах справи).

Відповідач відповідно до ст. 3, 7, 17, 22 і 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку розподілу природного газу, у зв'язку з розглядом вищевказаної заяви побутового споживача ОСОБА_3, на адресу ПАТ «Дніпрогаз» направлено вимогу про надання інформації від 09.08.2016 № 2003/21/06-16 (далі - вимога 1, а.с. 18) та вимогу про надання інформації від 05.09.2016 № 2243/21/06-16 (далі - вимога 2, а.с. 39).

Одночасно у Вимозі 1 та у Вимозі 2 зазначалось, що відповідно до пунктів 13-15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену абзацом четвертим частини другої статтею 52 цього Закону.

Листом від 05.09.2016 № 7773/17-3 Позивач надав Відповідачу відповідь на вимогу від 09.08.2016 №2003/21/06-16 та надіслав документи, що запитувались у встановлений Комітетом строк (а.с.19).

Листом від 21.09.2016 № 8302/17-3 Позивач надав Відповідачу відповідь на вимогу від 05.09.2016 №2243/21/06-16 у встановлений Комітетом строк (а.с.40).

Що стосується відповіді на вимогу 1, то на думку суду запитувальна інформація була надана в повному обсязі, що стосується затребуваних документів, то слід зазначити, що їх перелік не був конкретизований, а вимагалось надати усі документи складені ПАТ "Дніпрогаз" із Споживачем за певний період. Таке формування вимоги не дозволяє визначити точне коло затребуваних документів.

Крім того, Позивачем на адресу Відповідача за власною ініціативою надіслано Акт про порушення №714 від 22.04.2016 відносно Споживача, який раніше не надавався з відповідними додатковими поясненнями № 9960/17-1 від 11.11.2016р. до прийняття рішення Комітетом., тобто Відповідач отримав інформацію у повному обсязі до початку розгляду справи та прийняття рішення.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, судом встановлено, що Комітетом неправомірно визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Дніпровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у листі №7773/17-3 від 05.09.2016.

В той же час вимога 2 на думку суду містила конкретне запитання щодо причини не складання акту про порушення у відповідності до вимог розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем. Позивач відповів листом №8302/17-3 від 21.09.2016: в якому на поставлене запитання відповів, що акт щодо припинення газопостачання не було складено, оскільки контролер не володів інформацією щодо припинення газопостачання. Таким чином, позивач справді надав недостовірну інформацію відповідачу , чим допустив порушення пункту 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"

Отже, оспорюване рішення відповідача підлягає визнанню недійсним в частині визнання дій ПАТ "Дніпрогаз" щодо надання на вимогу про надання інформації від 09.08.2016 року №2003/21/06-16 до територіального відділення інформації в неповному обсязі, порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункт 2 цього рішення щодо накладення на ПАТ "Дніпрогаз" штрафу у розмірі 54000,00 грн., в іншій частині слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2016 №45/01-14/06-16 по справі №42/06-03-1/16 в частині подання інформації в неповному обсязі Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України, що є порушенням передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (49004, м. Дніпро, пр. О.Поля, 2, код ЄДРПОУ 20306037) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5, код ЄДРПОУ 20262860) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 06.03.2017

Суддя ОСОБА_4