Рішення № 65163529, 07.03.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 березня 2017 р. Справа № 903/979/16

за позовом: Луцького національного технічного університету, м. Луцьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

про стягнення 13314,97 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: Андрейчук Н.В. - довіреність №75-03-33 від 20.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - підприємець

Суть спору: позивач - Луцький національний технічний університет звернувся до суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 13307,10грн. заборгованості в т.ч.: основного боргу - 11319,96 грн. та пені - 1987,14грн.

В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору №1060-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 13.11.2009р. та додаткового договору №1/71-ПЕВ від 13.11.2009р. щодо повного та своєчасного розрахунку.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав наступні документи:

1.) заяву за вх. №01-54/2500/17 від 06.03.2017р., в якій зазначив, що Луцький НТУ не має наміру укладати мирову угоду з підприємцем ОСОБА_2 в межах даного спору;

2.) довідки про місячне споживання фізичними та юридичними особами, що орендують приміщення ЛНТУ за період грудень 2015р. - червень 2016р.; рахунки ДКП «Луцьктепло» за період грудень 2015р. - квітень 2016р.; рахунки ПАТ «Волиньобленерго» за період грудень 2015р. - червень 2016р., зареєстровані за клопотанням за вх. №01-54/2501/17 від 06.03.2017р.;

3.) розрахунок пені за вх. №01-54/2499/17 від 06.03.017р.;

4.) клопотання про доручення документів за вх. №01-54/2498/17 від 06.03.2017р.;

5.) заяву про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог) за вх. №01-65/48/17 від 06.03.2017р., в якій просить стягнути з відповідача 13294,60грн., в т.ч.: 11313,72грн. - основного боргу та 1980,88грн. - пені.

6.) клопотання про доручення акта заміни лічильника від 17.03.2015р. за вх. №01-54/2602/17 від 07.03.2017р.;

Заява про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнята судом.

Згідно п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача 13294,60грн., в т.ч.: 11313,72грн. - основного боргу та 1980,88грн. - пені підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та в запереченнях за вх. №01-54/2604/17 від 07.03.2017р. вважає, що висновки позивача не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, є необгрунтованими та не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути взяті за основу для задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до п.1.2. договору про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг № 1060-ПЕВ від 13.11.2009 року Орендар зобов'язується оплачувати балансоутримувачу витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг згідно виставлених рахунків.

Вказаний договір не містить детальної інформації щодо вартості послуг, які підлягають щомісячній компенсації, а тому вартість розраховується орендодавцем та після узгодження оплачується орендарем на підставі виставленого рахунку. Факт отримання щомісячних послуг за договором згідно звичаїв ділового обороту оформляється актом .

Зазначає, що протягом терміну, зазначеного в позовній заяві, позивач не надавав відповідачеві рахунків для оплати, а також актів по звірці та фіксації фактичних показників споживання.

Відповідно до чинного законодавства єдиною підставою юридичної відповідальності є вчинення особою правопорушення за умови наявності правової (договірно-правової) норми, що встановлює міру відповідальності за нього.

Доводить, що долучені позивачем додатки до позовної заяви не можуть бути використані в якості доказів, оскільки не відповідають вимогам щодо порядку оформлення копій документів. Зокрема: відсутня помітка вгорі праворуч «копія», завірення їх підписом уповноваженої структурою особи із зазначенням її посади, печаткою, оскільки законодавством встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. При вивченні додатків до справи встановлено, що надані розрахунки містять інформацію що не відповідає рахункам установ, які надають ці послуги позивачеві. Містять розбіжності, що унеможливлює перевірку правильності проведення розрахунку.

Відсутність обгрунтованого розрахунку сум, що стягуються, доказів фіксації фактично спожитих послуг, вини відповідача у виникненні боргу та пені, яка є наслідком неналежного виконання зобов'язань саме з боку позивача, а не відповідача є підставою для відмови позовних вимог.

Вважає, що позивачем не обгрунтовано свої позовні вимоги, не доведено підстав, які б давали йому право на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

13.11.2009 року між РВ Фонду державного майна України по Волинській області та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №507 (а.с. 13-18).

Згідно п.п. 1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: частину нежитлового приміщення учбово-лабораторного корпусу №2 Луцького національного технічного університету загальною площею 98,55 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.07.2009 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП "ТСА Захід" і становить 133056,00грн. без врахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні у навчальному закладі, без права продажу товарів підакцизної групи.

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно в термін не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50% до Державного бюджету, а 50% - на рахунок балансоутримувача.

Орендар зобов'язаний, зокрема, здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.5.11 договору).

14.12.2012 року, 26.06.2013 року, 20.04.2015 року, 30.06.2015року між сторонами укладено додаткові договори №2, №3, №4, №5 до договору оренди №507 від 13.11.2009 року, якими продовжено строк дії договору оренди №507 від 15.12.2009 року до 30.06.2016 року включно (а.с. 20-27).

На виконання п. 5.11 договору оренди №507 від 13.11.2009 року 15.12.2009 року між Луцьким технічним університетом та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №1060-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна (а.с. 10-11).

Згідно п. п. 1.1, 1.2 договору балансоутримувач зобов'язався протягом дії договору надавати орендарю комунальні послуги (електроенергію, тепло, воду), а орендар - оплатити балансоутримувачу витрати на утримання орендованого майна (частина приміщень учбово-лабораторного корпусу №2 Луцького національного технічного університету), загальною площею 98,55 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та витрати за надані комунальні послуги (згідно рахунків).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3. надані комунальні послуги сплачуються орендарем по фактичних витратах, згідно розрахунку балансоутримувача по діючих тарифах. Орендар проводить оплату витрат на утримання орендованого майна та витрати за надані комунальні послуги не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, незалежно від того чи здійснюється орендарем господарська діяльність, а також незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендар щомісячно сплачує балансоутримувачу податок на землю в термін, передбачений п. 2.3, в розмірі згідно розрахунків (ЗУ "Про плату на землю").

Згідно п.5.2. договору у разі неналежного виконання грошового зобов'язання орендар сплачує балансоутримувачу пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної у розрахунку за кожен день прострочення.

30.12.2013 року між сторонами укладено додатковий договір №1/71-ПЕВ до договору №1060-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (а.с. 12), яким п.п. 1.1, 2 викладено у наступній редакції: балансоутримувач зобов'язується протягом дії цього договору надавати орендарю комунальні послуги згідно додатку №1 до цього додаткового договору. Цей договір є невід'ємною частиною договору №1060-ПЕВ від 13.11.2009 року, набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом строку дії договору №1060-ПЕВ від 13.11.2009 року.

В додатку №1 до договору визначено критерій розподілу і оплати спожитих послуг орендарем. (а.с.12 зворотна сторона) за електроенергію - згідно приладу обліку №733083 та з врахування сумарної потужності електроприладів, які не обліковуються лічильником (подання головного енергетика щомісяця); за воду холодну та водовідведення - згідно приладу обліку №629879; теплопостачання - згідно показника лічильника на корпусі з врахуванням орендованої площі, вивіз сміття - 1 контейнер (0,75 м3 ТПВ (твердих побутових відходів)). Також зазначено про те, що послугою користуються в навчальний період (з вересня по червень); розрахунок зазначених витрат у вартісних показниках здійснюється відповідно до тарифів згідно рахунків ДКП «Луцьктепло», ПАТ «Волиньобленерго», КП «Луцькводоканал», СКАТП «Луцькспецкомунтранс»; додаток №1 підписаний Балансоутримувачем (Луцьким НТУ) та підприємцем ОСОБА_2 та скріплений їх печатками.

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди №507 від 13.11.2009 року відповідач повернула балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі орендованого майна від 30.06.2016 року (а.с. 40).

Тобто, даним додатком сторони погодили порядок відшкодування витрат у натуральних показниках, в місяць.

Відповідно до рахунків позивача №786 від 26.12.2015 року, №2 від 26.01.2016 року, №40 від 26.02.2016 року, №84 від 26.03.2016 року, №127 від 26.04.2016 року, №169 від 26.05.2016 року, №211 від 29.06.2016 року, які виписувались одночасно з рахунками на орендну плату, витрати по утриманню орендованого майна та надані комунальні послуги підприємця ОСОБА_2 по договору №1060-ПЕВ від 13.11.2009 року складають 11319,96грн.(а.с.31-37).

Як слідує з рахунків на оплату розрахунок даних витрат проводився Луцьким НТУ з врахуванням орендованої підприємцем ОСОБА_2 площі 98,55 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та отриманих на оплату рахунків від ДКП «Луцьктепло», КП «Луцькводоканал», ПАТ «Волиньобленерго» (а.с.44-50, 52-56, 59-65).

Матеріалами справи підтверджено, що аналогічні рахунки на оплату витрат по договору від 13.11.2009 року №1060-ПЕВ виписувались до грудня 2015 року, які підприємцем було оплачено.

Дослідивши подані позивачем докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позивачем належними доказами підтверджено надані відповідачу послуги по витратах на отримання орендованого майна за період з грудня 2015 року по 29.06.2016 року, а тому вимога про стягнення з відповідача 11319,96 грн. заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про відсутність підстав для оплати з неї витрат за понесені витрати по утриманню орендованого об'єкта та спожиті комунальні послуги не взято до уваги суду, оскільки не спростовані належними та допустимими доказами, ті документи, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення оплати послуг з жовтня 2014р. по жовтень 2016р.

Нарахована позивачем пеня на підставі п.5.2. договору №1060-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 1980,88грн. підставна та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором поставки №1060-ПЕВ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг підлягають задоволенню в сумі 13294,60грн. заборгованості, в т.ч.: 11313,72 грн. - основного боргу та 1980,88грн. пені.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.193,231 Господарського кодексу України, ст. ст. 525,526,549,629,901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Луцького національного технічного університету (43018, м.Луцьк, вул. Львівська, 75, код ЄДРПОУ 05477296) 13294,60грн. заборгованості, в т.ч.: 11313,72 грн. - основного боргу, 1980,88грн. пені та 1 378,00грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

07.03.2017р.

Суддя В. М. Дем`як