Ухвала суду № 65163057, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 березня 2017 року К/800/164/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Голубєва Г.К., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р. у справі № 815/7171/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р., в позові відмовлено.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, слід погодитись із наступними висновками судів.

Згідно пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно положень пп. 162.1.1 п.162.1 та п. 163.1. ст.163 Податкового кодексу України платниками податку на доходи зокрема є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп.164.1.3. п. 164.1 ст.164 загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України закріплений перелік доходів, що включені до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.

Відповідно до пп. 164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку відносяться, зокрема, "інші доходи, крім зазначених у ст.165 цього Кодексу".

Згідно п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлено, що відповідно до постанови старшого слідчого 2 ВКР слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Дегтяр О.М. від 14.07.2015 року перевірка позивач була призначена у зв'язку із тим, що згідно матеріалів досудового слідства позивач здійснював продаж дитячих товарів, попередньо куплених у фізичних та юридичних осіб-резидентів та імпортованих з інших країн, не відображаючи зазначені операції в документах бухгалтерського та податкового обліків.

Відповідно до аналізу виписки по рахунку підтверджується отримання позивачем за перевірений період грошових коштів у розмірі 7119305,00 грн. шляхом перерахування від інших осіб.

Зазначені грошові кошти не були включені позивачем до загального оподаткованого доходу та не були відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи.

Як зазначено судами, позивач підтвердив те, що це його рахунок відкритий в АТ"ОТП Банк", а отримання зазначених грошових коштів пояснив тим, що він зазначеним у банківській виписці особам надавав позики, а вони йому повернули вказані кошти на зазначений картковий рахунок.

Однак, докази існування договорів позики із вказаними у банківській виписці особами відсутні.

Крім того, судами зазначено про наявність клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, з якого вбачається, що, приймаючи до уваги той факт, що з дня вчинення позивачем інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, за кваліфікуючими ознаками - ухилення від сплати податків, тобто, умисне ухилення від сплати податків на загальну суму 1087518,00 грн., вчинене у період 2010-2012 років, минуло більше, ніж 2 роки, а також те, що позивач вперше вчинив дане кримінальне правопорушення, останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.

Таким чином, факт вчинення злочину позивачем було встановлено слідчими органами, а не притягнуто до відповідальності винну особу було у зв'язку зі спливом строку, встановленого законом. При цьому, сам позивач не заперечував щодо такої підстави звільнення його від відповідальності, погоджуючись з наявністю у його діях складу кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" зазначено, що повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок.

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи з урахуванням специфіки спірних правовідносин та повноти встановлення судами фактичних обставин справи. Заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 р.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.К. Голубєва