Ухвала суду № 65163027, 27.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 лютого 2017 року К/800/36602/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Голубєва Г.К., розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 р. у справі № 808/2229/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метресурс" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метресурс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 р., позов задоволено.

Головне управління ДФС у Запорізькій області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України вказану касаційну скаргу залишено без руху з підстав порушення скаржником вимог ч. 5 ст. 213 КАС України та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги у спосіб, визначений в ухвалі.

Скаржник звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням, в якому просить продовжити зазначений строк з підстав неможливості сплатити у визначений термін судовий збір за подання касаційної скарги.

За приписом ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Крім того, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, слід погодитись із наступними висновками судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок для вищезазначених платників нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відносини, які виникають між власником приміщення (наймодавцем) та юридичною особою, яка винаймає таке приміщення (наймачем) регулюються договором найму (оренди), (стаття 759 глави 58 Цивільного кодексу України), та не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи положення вищезазначених правових норм, суди вірно зазначили, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при сплаті на користь фізичної особи орендної плати згідно договору найму (оренди) приміщення не нараховується, в зв'язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов'язання позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 26857,05 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того позивачем у квітні 2014 року під час виплати заробітної плати за першу половину квітня 2014 року перераховано кошти в сумі 1650,00 грн. на рахунок ОСОБА_1

В той же час, зазначені кошти були перераховані помилково та в подальшому ОСОБА_1 повернуті позивачу, оскільки ОСОБА_1 звільнений з посади 28.03.2014 року.

28.03.2014 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення, наказом від 28.03.2014 року № 22 ОСОБА_1 був звільнений з посади з 28.03.2014 року відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (за згодою сторін).

Відповідно до прибуткового касового ордера від 29.05.2014 року, ОСОБА_1 повернув ТОВ "Метресурс" зайво виплачену суму за квітень 2014 року в розмірі 1650,00 грн.

Заробітна плата, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці", - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Враховуючи зазначені обставини справи, суди дійшли до вірних висновків, що підстав для виплати позивачем ОСОБА_1 заробітної плати за квітень 2014 року не було. Помилково перерахована заробітна плата була повернута підприємству, в зв'язку чим вимога відповідача про сплату єдиного внеску із зазначеної суми є протиправною.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

При цьому, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 3 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" зазначено, що повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок.

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи з урахуванням специфіки спірних правовідносин та повноти встановлення судами фактичних обставин справи. Заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 р.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.К. Голубєва