Ухвала суду № 65162391, 01.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р.Справа № 820/3760/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. по справі № 820/3760/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський автогенний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач), в якій ,з урахуванням уточнень, просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.07.2016р. № НОМЕР_1 в повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.07.2016р. № НОМЕР_2 в повному обсязі; визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області в складанні податкового повідомлення-рішення від 01.07.2016р. № НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 01.07.2016р. № НОМЕР_2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.07.2016р. № НОМЕР_1 в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 01.07.2016р. № НОМЕР_2 в повному обсязі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 13.12.2016 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

ОСОБА_3 до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Харківський автогенний завод" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 00204783 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Харківській області.

Фахівцями Головного управління Державної фіскальної служби у Харківський області проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідно до 78.1.11 п.78.33 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України у звязку із надходженням Ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2016 по справі № 757/15579/16-к з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбаченим Податковим кодексом України податків, зборів (обовязкових платежів), що входять в систему оподаткування, дотримання валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2014 по 04.04.2016, в межах кримінального провадження № 12015220000000157 від 28.02.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 5 ст. 191, ч. 2, ст. 364 КК України.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт № 282/20-40-14-03-08/00204783 від 09.06.2016р. Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного Акціонерного Товариства Харківський автогенний завод (код ЄДРПОУ 00204783) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2014 по 04.04.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 04.04.2016 (далі - ОСОБА_4), в якому зафіксовано наступні порушення:

- п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI зі змінами та доповненнями, які викладено у п. 3.1.2 акту перевірки, встановлено зменшення збитків у сумі 1 827 861 грн.;

- п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), які виникли внаслідок порушень, що викладені в п. 3.2.1 акту перевірки, ПрАТ Харківський автогенний завод занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет, всього на 444 365 грн., у тому числі: січень 2014 року заниження у сумі 24 933грн.; лютий 2014 року заниження у сумі 13 497грн.; липень 2014 року заниження у сумі 953 грн.; серпень 2014 року заниження у сумі 613 грн.; вересень 2014 року заниження у сумі 18 968 грн.; жовтень 2014 року заниження у сумі 14 973 грн.; грудень 2015 року заниження у сумі 250 755 грн.; січень 2016 року заниження у сумі 76 600 грн.; лютий 2016 року заниження у сумі 23 110 грн.; березень 2016 року заниження у сумі 19 963грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями з 01.10.2015 року встановлено несвоєчасна реєстрація податкових накладних на суму ПДВ 4516,20 грн.

Позивачем на ОСОБА_4 перевірки було подано заперечення до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому позивач просив скасувати п.1 та п. 2 висновку ОСОБА_4.

Головним управлінням ДФС у Харківській області від 23.06.2016р. № 3625/10/20-40-14-03-17 висновки акту перевірки (п.1, п.2) залишено без змін (том 1, а.с. 89-92).

На підставі складеного акту перевірки відповідачем за встановленими порушеннями винесено податкові податкове повідомлення-рішення від 01.07.2016р. № НОМЕР_1 (том 1, а.с. 93-94), яким встановлено порушення пункту 141.2 статі 141 ПК України № 2755-6 від 02.12.2010р. та зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 827 861, 00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 01.07.2016р. № НОМЕР_2 (том 1, а.с. 95-96), яким встановлено порушення пункту 198.5 статі 198, пункту 189.1 статті 189 ПК України№ 2755-6 від 02.12.2010р. у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) 666 547, 50 грн. (сума податкового зобовязання 444 365,00 грн., сума штрафних (фінансових санкцій 222 182,5 грн.))

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки № 282/20-40-14-03-08/00204783 від 09.06.2016р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про порушення ПрАТ Харківський Автогенний завод вимог діючого податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать письмові докази, між ВАТ Харківський автогенний завод, м.Харків, Україна (Позичальник) та AS Elme Messer Gaas (Кредитор), м.Талін, Естонія укладений Договір позики № 01 / 07 25.09.2007. ОСОБА_3 до якого, Кредитор надав Позичальнику кредит в розмірі 1 000 000 EUR, терміном по 31.12.2010р., Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору відсотки за фактичний час користування кредитними ресурсами по процентній ставці 5% річних, включаючи податок на репатріацію в розмірі 10 відсотків від суми відсотків, що підлягає перерахуванню Кредитору. Розрахунок відсотків проводиться щомісячно протягом трьох днів після закінчення попереднього місяця.

Договір був зареєстрований Управлінням Національного Банку України в Харківській області (том 3, а.с. 240, 241).

Протягом дії Договору позики № 01/07 25.09.2007 укладалися Додаткові угоди, які в подальшому реєструвалися відповідно до вимог законодавства України (том 3, а.с. 216 -239).

ОСОБА_3 до Додаткової угоди №1 від 01.12.2008: кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 2000000 ЄВРО, а позичальник зобов'язується сплатити Кредитору відсотки за фактичний час користування кредитними ресурсами за процентною ставкою 6% річних, включаючи податок на репатріацію в розмірі 10 відсотків від суми відсотків, що підлягає перерахуванню кредитору.

ОСОБА_3 до Додаткової угоди №2 від 29.11.2010р. термін повного повернення Кредиту - 31 грудня 2012 року включно.

ОСОБА_3 до Додаткової угоди №3 від 06.05.2011 змінена Преамбула Договору Позики №01/07 від 25.09.2007 р. - позичальник з ВАТ Харківський автогенний завод на ПрАТ Харківський автогенний завод

ОСОБА_3 до Додаткової угоди №4 30.03.2012р. кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 4 000 000 EUR.

Термін повного повернення Кредиту 31 грудня 2015 року включно.

ОСОБА_3 до Додаткової угоди № 5 01.01.2014р. позичальник зобов'язується сплатити Кредитору відсотки за фактичний час користування кредитними ресурсами з 01.01.2014 р. за процентною ставкою 10% річних, включаючи податок на репатріацію в розмірі 10 відсотків від суми відсотків, що підлягає перерахуванню Кредитору.

ОСОБА_3 до п. 141.2. ст. 141 Податкового кодексу України, для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Отже, пункт 141.2 ст. 141 ПК України стосується нерезидента (нерезидентів), які мають у власності або управлінні 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) резидента (юридична або фізична особа).

Як вбачається з матеріалів справи, більше 50 відсотків акцій належить резиденту ТОВ ОСОБА_5 Україна, в управлінні нерезидента акції ПрАТ Харківський Автогенний завод (акції ТОВ ОСОБА_5 Україна та акції фізичних осіб) не знаходяться. Договір на управління майном ПрАТ Харківський Автогенний завод, позивач не укладав.

ОСОБА_3 до ст. 1030 ЦК України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно.

Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом.

Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

ОСОБА_3 до ст. 1035 ЦК України, істотні умови договору управління майном є: перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за управління майном..

ОСОБА_3 до Статуту ПрАТ Харківський Автогенний завод, який діяв в 2014р. том 2, а.с. 209-211), до реєстру власників іменних цінних паперів від 24.04.2014р. (том 2, а.с. 192-201) та переліку акціонерів, яким надсилатиметься письмове повідомлення загальних зборів від 16.03.2015р. (том 2, а.с. 202 - 208) - акціонерами є фізичні особи та юридична особа резидент ТОВ ОСОБА_5 Україна.

Договір Позики № 01/07 від 25.09.2007 м.Талін., укладений між AS Elme Messer Gaas та ВАТ Харківський автогенний завод, м.Харків, Україна.

Щодо посилання апелянта на приписи ст. 64-1 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 15.05.2003 N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_3 до статті 1 Закону України від 15.05.2003 N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - ОСОБА_3 про реєстрацію) термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Так, відповідно до статті 1 вищевказаного Закону кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Обсяг інформації, що має міститись в Єдиному державному реєстрі про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника (учасника), якщо засновник (власник) - юридична особа, встановлено частиною другою статті 17 Закону про реєстрацію.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів від 14.10.2014р. № 1701- VII (далі по тексту ОСОБА_3 № 1701- VII) внесені зміни до Господарського кодексу України (далі по тексту ГК), а саме ГК доповнено ст. 64-1 такого змісту:

Відповдно до статті 64-1 ГК України підприємства, крім державних та комунальних підприємств, зобовязані встановлювати свого кінцевого вигодоодержувача, регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.

Термін "кінцевий вигодоодержувач" розуміється у значенні, що вживається в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Згідно до прикінцевих та перехідних положення, ОСОБА_3 № 1701- VII набирає чинності через місяць з дня його опублікування. Дата опублікування в Голос України № 206 25.10.2014р. ОСОБА_3 № 1701- VII набрав чинність 25.11.2014р. ОСОБА_3 до п. 2 прикінцевих та перехідних положень, юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, зобовязані подати державному реєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів), у тому числі кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) їх засновника , якщо засновник - юридична особа упродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів від 21.05.2015р. № 475-19 (далі - ОСОБА_3 № 475-19) внесені зміни до Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів" в такій редакції: "2. Юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, зобов'язані подати державному реєстратору відомості про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) їх засновника (учасника), якщо засновник (учасник) - юридична особа, або про відсутність такого кінцевого бенефіціарного власника (контролера) упродовж десяти місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Стаття 64-1 ГК України вступила в дію 25.11.2014р. і юридичні особи були зобовязані до 25.05.2015р. подати до відділу державної реєстрації юридичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців за формою № 4 (далі по тексту Форма № 4), яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, в якій зазначається інформація, яка передбачена в ст. 17 ОСОБА_3 України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

21.05.2015р. термін подачі Форми № 4 був продовжений до 25.09.2015р.

Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII (далі - ОСОБА_3 № 1702-VII) набрав чинність 07.02.2015р., тобто не діяв у 2014 році.

Законом № 1701-7 було частину першу статті 1 Закону України від 15.05.2003 N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" доповнено абзацом - термін істотна участь та кінцевий вигодоодержувач вживається у значенні, наведеному в Законі України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Закон № 1701- VII набрав чинність 25.11.2014р.

ОСОБА_3 інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника (контролера) її засновника (учасника), якщо засновник (власник) юридична особа - юридичні особи могли внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань починаючи з 26.05.2015р. (абзац дев'ятий частини другої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.05.2015 р. N 475-VIII. Закон набрав чинності з дня його опублікування - 26.05.2015р.).

Судом було встановлено, що ПрАТ Харківський Автогенний завод 07.12.2015р. до відділу державної реєстрації юридичних осіб - підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції подало реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за формою № 4, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.11.2015р. № 2140/5 (інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ПрАТ Харківський Автогенний завод).

Підтвердженням цього є: витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 22007129 від 09.06.2016р. (том 2, а.с. 243); акт про надання юридичних послуг від 07.12.2015р. (том 2, а.с. 235), реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за формою № 4 (том 2, а.с 229-234).

Апелянт посилається на правові норми, які діють на момент проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача (2016р.), а не в момент виконання Договору Позики № 01 / 07 25.09.2007 (2014р.).

В ППР від 01.07.2016р. № НОМЕР_1 (том 1, а.с. 93-94) відповідач зазначив виявлено порушення пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р.

Відповідач в ОСОБА_4 зазначав, що 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій) Позивача перебуває у власності нерезидента, а в подальшому змінив позицію та зазначив, що 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій) Позивача перебуває в управлінні нерезидента.

Проте, відповідач протягом розгляду справи не надав належних доказів, які би підтверджували, що 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій) Позивача перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), а отже жодних підстав для висновку, що 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій) Позивача перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів) не має.

Колегія суддів також зауважує, що відповідачем не зазначено у ППР підпункт пункту 54.3. ст.. 54 ПК України, який є підставою для зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідач в ОСОБА_4 зазначив, що встановлено заниження задекларованих ПрАТ Харківський автогенний завод показників: у рядку 1.1 Декларацій операції, що оподатковуються за основною ставкою, у сумі 377952,00 грн., що сталося внаслідок не включення до складу обсягів для визначення податкових зобовязань - суми втрат від списання кріопродуктів при транспортуванні та зливі покупцям у межах затверджених підприємством норм природнього убутку, оскільки зазначені втрати не є виробничим використанням; у рядку 4.1 Декларацій Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за: основною ставкою, у сумі 66 413,00 грн.

ОСОБА_3 до п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ з урахуванням змін та доповнень, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, списання природного убутку відбувається на підставі затверджених норм в.о. директора ОСОБА_6 Наказом від 07.09.2009 року, згідно яких: загальні максимальні втрати придбаних у виробників жидкого кислорода, жидкого азоту, жидкого двоокису вуглецю при транспортуванні та зливі споживачам складає 6,7 %.

Величина природного убутку визначається окремо для кожного найменування кріогенного продукту/

Відповідач визнав убутки при транспортуванні та зливу кріогенних продуктів (Кисень рідкий технічний, ОСОБА_4 рідкий підвищеної чистоти сорт 1, Аргон рідкий вищий сорт, Діоксид вуглецю скраплений) природними убутками.

Судом було встановлено, що рідкий кисень, рідкий азот, рідкий двоокису вуглецю це товар, так як позивач не виробляє, а купує у виробника (постачальника) та в подальшому транспортує і зливає покупцям.

Природний убуток - це гранично допустима величина безповоротних втрат майна, які утворюються внаслідок фізичних, хімічних та механічних процесів (усушка, розпилення, вивітрювання, витікання, випаровування тощо).

Відповідач визнав, що у бухгалтерському обліку списання втрат відбувалося на підставі первинних документів, а саме ОСОБА_4 про списання товарів (том 3, а.с. 103-215). В ОСОБА_4 про списання товарів зазначена підстава складання - Додаток до акту про списання товарів.

Згдно частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ОСОБА_3 до статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; - розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій; - затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

ОСОБА_3 до пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Також, належить враховувати вимоги Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно абзацу 1 підпункту 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

ОСОБА_3 до підпункту 2.2, підпункту 2.7 пункту 2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з приписами п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція, розуміється як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань одержання фінансових результатів. При цьому, окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Водночас, саме сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Контролюючий орган визнав (сторінка 4 ОСОБА_4), що реалізація (транспортування та злив) рідкого кисню, рідкого азоту, рідкого двоокису вуглецю є господарська операція.

ОСОБА_3 до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, реалізація товару відноситься до господарської діяльності ПрАТ Харківський Автогенний завод.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

ОСОБА_3 до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

ОСОБА_3 до пункту 140.3. ст.. 140 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Відповідач не ставить під сумнів той факт, що кріопродукти при транспортуванні та зливі покупцям випаровуються та визнав факт втрати кріопродуктів в межах норм природного убутку, які затвердженні Наказом в.о. директора ОСОБА_6 07.09.2009р.

З висновку ОСОБА_4 та ППР випливає, що природний убуток підпадає під 4 операції:

- що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196 ПК України (операції по придбанню товару (Кисень рідкий технічний, ОСОБА_4 рідкий підвищеної чистоти сорт 1, Аргон рідкий вищий сорт, Діоксид вуглецю скраплений) не використовувались в операціях, що не є об'єктом оподаткування);

- що звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 ПК України (операції по придбанню товару (Кисень рідкий технічний, ОСОБА_4 рідкий підвищеної чистоти сорт 1, Аргон рідкий вищий сорт, Діоксид вуглецю скраплений) не використовувались в операціях які звільнені від оподаткування).

- в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

- в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (Відповідач зазначає, що убуток від випаровування рікого криопродукту (Кисень рідкий технічний, ОСОБА_4 рідкий підвищеної чистоти сорт 1, Аргон рідкий вищий сорт, Діоксид вуглецю скраплений) це використання в цілях, що не є господарською діяльністю платника податку. Але при цьому відповідач в частині перевірки правильності нарахування податку на прибуток у 2014 році визнає, що убуток від випаровування рікого криопродукту (Кисень рідкий технічний, ОСОБА_4 рідкий підвищеної чистоти сорт 1, Аргон рідкий вищий сорт, Діоксид вуглецю скраплений) це витрати, повязані з господарською діяльністю ПрАТ Харківский Автогенний завод, адже відповідно до ст. 139 Податкового кодексу України, діючого у 2014 році, не включаються до складу витрат видатки або втрати, що не повязані з господарською діяльністю платника податку, при цьому контролюючий орган у 2014 році не виключає вказані втрати зі складу витрат щодо обліку податку на прибуток.

Відповідач не зазначив ані в ОСОБА_4 ані в ППР, який саме абзац (а, б, в, г) пункту 198.5. ст. 198 ПК України був порушений позивачем.

ОСОБА_3 до розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2016р., факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших субєктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, відповідачем при складанні ОСОБА_4 не було дотриманні вимоги оформлення результатів документальних перевірок.

Списання ТМЦ у межах норм природного убутку не супроводжується нарахуванням податкових зобовязань, адже такі втрати вважаються господарськими.

ОСОБА_3 до ст. 22.1. ПК Україна (у редакціях, що діяли на час здійснення господарських операцій), об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно ст. 22.1.ПК України, природний убуток кріогенних продуктів не підпадає під обєкт оподаткування.

ОСОБА_3 до підпункту 185.1. ст.. 185.ПК України (у редакціях, що діяли на час здійснення господарських операцій), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

ОСОБА_3 до підпункту 185.1. ст. 185.ПК України, природний убуток кріогенних продуктів не є обєктом оподаткування.

Згідно до пункту 56.21. ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачем були наданні всі необхідні документи для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Водночас, в акті перевірки № 282/20-40-14-03-08/00204783 від 09.06.2016р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про порушення ПрАТ Харківський Автогенний завод вимог діючого податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичні обставини справи та надані докази об'єктивно спростовують викладені в акті перевірки № 282/20-40-14-03-08/00204783 від 09.06.2016р. порушення позивачем вимог ПК України.

ОСОБА_3 до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень належним чином у суді апеляційної інстанції не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.07.2016р. № НОМЕР_1 та НОМЕР_2, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області є необґрунтованими та неправомірними, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

16 січня 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року до ухвалення рішення по справі (т.91, а.с.143).

Оскільки на час постановлення даної ухвали відповідачем не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року, наявні підстави для стягнення з Головного управління ДФС у Харківській області судового збору у розмірі 41157 (сорок одна тисяча сто п'ятдесят сім) гривень 74 копійки на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. по справі № 820/3760/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі 41157 (сорок одна тисяча сто п'ятдесят сім) гривень 74 копійки на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2017 р.