Постанова № 65162362, 01.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р. Справа № 643/6689/16-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2016р. по справі № 643/6689/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Харківській області , Інспектора патрульної поліції роти № 5 ОСОБА_2

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить суд визнати дії інспектора патрульної поліції роти №5 батальйону №1 ОСОБА_2 по складанню протоколу незаконними; визнати незаконним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення серія АП2 №404333 від 20.05.2016 року.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 01.03.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте вважає за необхідне змінити мотиви і підстави прийнятого рішення з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно із копією протоколу серії АП2 №404333 від 20.05.2016 року ОСОБА_1 20.05.2016 року об 11:25 годині керував автомобілем з ознаками алкогольного спяніння, а також після зупинки на вимогу поліцейського до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного спяніння водій почав вживати алкоголь, а саме пиво, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 4 КУпАП та порушив вимоги п.2.9 г. ПДР України (а.с.3).

Позивач не погодився із вказаним протоколом та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що стосовно оскаржуваних обставин наявне рішення суду, що набрало законної сили, яким ОСОБА_1 визнано винним за ч. 4 ст. 130 КУпАП щодо подій 20.05.2016 року.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, проте не погоджується із мотивами та підставами, якими керувався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з таких підстав.

Так, відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадянина, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженим на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 255 КУпАП передбачено вичерпний перелік осіб та органів, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Приписи ч. 1 ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначають, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є лише документом, в якому зафіксовані певні обставини, відтак сам по собі протокол не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, він не створює юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, безпосередньо не впливає на права та обов'язки суб'єкта та не є обов'язковим для виконання, отже не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії.

Аналогічна позиція підтримується Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 24.03.2015 року у справі №К/9991/78634/12.

Відтак, посилання позивача на те, що оскаржуваний протокол підлягає скасуванню, оскільки він є підставою для притягнення позивача до відповідальності, є необґрунтованими, оскільки, по-перше, такий документ є виключно способом фіксування певних обставин, а не актом індивідуальної дії, по - друге, перевірка правильності його складення повинна поряд з іншим здійснюватися уповноваженим органом при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не має правового значення у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а тому позовні вимоги про скасування протоколу про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2016р. по справі № 643/6689/16-а змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.

В іншій частині постанову Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2016 року по справі №643/6689/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 06.03.2017 р.