Ухвала суду № 65162298, 02.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р.Справа № 816/1913/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 816/1913/16

за позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА

24 жовтня 2016 року Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - Миргородська ОДПІ, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення податкового боргу: по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 56 976,58 грн. та податку з доходів фізичних осіб, в розмірі 15,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 р. по справі № 816/1913/16 у задоволенні адміністративного позову Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 р. по справі № 816/1913/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 56991,58 грн., а саме по орендній платі з фізичних осіб 56976,58 грн. (основний платіж 54735,12 грн., штрафні (фінансові) санкції 2241,46 грн.), по податку на доходи фізичних осіб (далі по тексту - ПДФО) 15,00 грн. (за основним платежем). Миргородською ОДПІ з метою погашення боргу направлялась на адресу відповідача податкова вимога № 143 від 09.04.2012 року, яка отримана особисто ОСОБА_1, однак, виконана не була. Вважає помилковими твердження суду першої інстанції про те, що податкова вимога виносилась лише на суму податкового боргу по орендній платі в розмірі 2444,19 грн., який виник 30.03.2012 року, і станом на 28.10.2014 року заборгованість відповідачем погашена в повному обсязі, а податковий борг з ПДФО утворився лише 19.02.2016 року. Зазначив, що відповідно до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 2444,19 грн. виник 30.03.2012 року та дійсно був погашений 27.10.2014 року, але у свою чергу у відповідача 31.07.2014 року виникла заборгованість з ПДФО в розмірі 7326,45 грн., яка станом на дату звернення з позовом до суду є непогашеною. Отже, у відповідача наявний безперервний податковий борг і направлення нової податкової вимоги суперечить абз.2 пп.59.5 ст.59 ПК України. Податковий борг відповідача не був погашений повністю з моменту вручення йому податкової вимоги. Також є помилковим застосування судом п. 102.4 ст.102 ПК України до вимоги, винесеної у 2012 році. Стверджує, що у відповідності до цієї норми строк для стягнення податкового боргу, що виник у звязку з відмовою у самостійному погашенні платником грошового зобовязання, нарахованого контролюючим органом до закінчення строку давності, зазначеного у п.102.4 ст.102 ПК України (1095 днів), встановлюється до повного погашення такого боргу. Мирогородська ОДПІ 24.02.2015 року зверталась до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з ПДФО в розмірі 7326,45 грн. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 року по справі № 816/639/15-а позовні вимоги Миргородської ОДПІ задоволено, 26.05.2015 року видано виконавчий лист по справі, який був переданий на виконання до виконавчої служби, 09.06.2015 року за ним відкрито виконавче провадження. Отже, платіж на день звернення до суду є непогашеним, про що свідчать витяги з інтегрованих карток за період з 2012 року по 2016 рік, а тому застосування строків давності до вимоги від 09.04.2012 року є неможливим.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.10.2001 р. (а.с.9).

Відповідач перебуває на податковому обліку в Миргородській ОДПІ з 30.10.2001 р. за № 5374-С (а.с.10).

Як зазначено у наданому позивачем розрахунку боргу, заборгованість відповідача з податку по орендній платі з фізичних осіб виникла внаслідок часткової несплати самостійно визначених у податковій декларації з плати за землю № НОМЕР_2 від 29.12.2015 р. грошових зобов'язань терміном сплати до 30.01.2016 р. в розмірі 968,24 грн.

Також, відповідачем своєчасно не сплачено грошові зобов'язання, самостійно визначені у податковій декларації з плати за землю № НОМЕР_3 від 18.02.2016 р.:

- терміном сплати до 01.03.2016 р. в розмірі 6 720,86 грн.;

- терміном сплати до 30.03.2016 р. в розмірі 6 720,86 грн.;

- терміном сплати до 30.04.2016 р. в розмірі 6 720,86 грн.;

- терміном сплати до 30.05.2016 р. в розмірі 6 720,86 грн.;

- терміном сплати до 30.06.2016 р. в розмірі 6 720,86 грн.;

- терміном сплати до 30.07.2016 р. в розмірі 6 720,86 грн.;

- терміном сплати до 30.08.2016 р. в розмірі 6 720,86 грн.;

- терміном сплати до 30.09.2016 р. в розмірі 6 720,86 грн. (а.с.8).

06.04.2016 р. Миргородською ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю ОСОБА_1С, результати якої оформлено актом № 16-20-17-05/2284106097/438 (а.с. 18).

На підставі вказаного акта Миргородською ОДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 р. № НОМЕР_4, яким застосовано до відповідача штрафну санкцію в розмірі 1714,14 грн. (а.с. 17) та податкове повідомлення-рішення від 06.04.2016 р. № НОМЕР_5, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 527,32 грн. (а.с. 16).

Дані податкові повідомлення рішення були отримані відповідачем 06.04.2016 р., доказів оскарження податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ні в адміністративному, ні в судовому порядку суду не надано, а тому визначені ними грошові зобов'язання вважаються узгодженими.

Таким чином, за відповідачем утворилася недоїмка з податку по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 56976,58 грн.

Заборгованість відповідача з податку на доходи фізичних осіб виникла внаслідок своєчасної несплати самостійно задекларованих зобовязань згідно податкової декларації про майновий стан і доходи № НОМЕР_6 від 02.02.2016 р. в розмірі 15,00 грн.

Враховуючи той факт, що відповідачем вищезазначені податкові зобовязання з податку по орендній платі з фізичних осіб та податку на доходи фізичних осіб, що обраховані відповідачем самостійно, так і ті, що нараховані контролюючим органом, у встановлений законом строк сплачені не були, на момент звернення Миргородської ОДПІ до суду з даним позовом у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість із вказаних видів податку в загальному розмірі 56 991,86 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано встановленої Податковим кодексом України процедури стягнення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За вимогами пункту 59.4 статті 59 цього ж Кодексу податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

За приписами пункту 95.2 статті 95 цього ж Кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В якості доказу виконання вищевказаних вимог ПК України Миргородською ОДПІ надано до матеріалів справи копію сформованої податкової вимоги від 09.04.2012 р. № 143 на суму 2 444,19 грн., яка отримана відповідачем в день її винесення (а.с. 10).

Пунктом 59.5 статті 59 ПКУ визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з витягом з інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що податкова вимога виносилася на суму податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 2 444,19 грн., який виник 30.03.2012 р., однак станом на 28.10.2014 р. заборгованість відповідача погашена в повному обсязі та навіть утворилася переплата (а.с.59-60).

Податковий борг відповідача з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 15,00 грн. утворився лише 19.02.2016 р. (а.с. 79).

Відповідно до підпункту 60.1. пункту 60.1 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Враховуючи викладене, податкова вимога від 09.04.2012 р. № 143 на суму 2 444,19 грн. вважається відкликаною в силу пп.60.1. п. 60.1 ст. 60 ПК України.

За змістом п.59.1, п.59.5 ст.59 ПК України у разі появи нового податкового боргу, на нього надсилається інша податкова вимога.

Однак, Миргородською ОДПІ не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів направлення іншої податкової вимоги ФОП ОСОБА_1, крім вимоги № 143 від 09.04.2012 року.

Крім того, вимога, на яку позивач посилається як на підставу звернення до суду, винесена в 2012 році, і щодо неї, з огляду на пункт 102.4 статті 102 ПК України, минув строк давності застосування.

Так, відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Приймаючи до уваги, що на суму нового податкового боргу позивачем податкова вимога не направлялася, то у вказаного податкового органу не виникло права на звернення до суду про стягнення заявленої суми.

Посилання позивача на те, що сума податкового боргу в розмірі 7326,45 грн. була стягнута за рішенням суду по справі № 816/639/15-а , а тому строк для стягнення цієї суми встановлено до повного погашення такого платежу, колегія суддів відхиляє, оскільки ця сума не входить до суми стягнення за даним позовом.

Так, вищезазначена сума заборгованості виникла внаслідок несплати самостійно задекларованої суми ПДФО за декларацією про майновий стан і доходи № НОМЕР_7 від 29.04.2014 р. терміном сплати 31.07.2014 року, в той час як у позові Миргородська ОДПІ просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб лише в сумі 15,00 грн.

Крім того, факт винесення у 2015 році судового рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми податкового боргу з ПДФО в розмірі 7326,45 грн. не спростовує обов'язку позивача сформувати та направити нову податкову вимогу на цю суму, оскільки станом на час винесення судом рішення по справі № 816/639/15-а та набрання ним законної сили, податковий борг ФОП ОСОБА_1 було погашено.

З огляду на зазначене, Миргородською ОДПІ не дотримано вимог ПК України щодо визначеного порядку стягнення податкового боргу, а тому позовні вимоги позивача є передчасними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 816/1913/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 07.03.2017 р.