Постанова № 65162215, 28.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р. Справа № 818/854/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 818/854/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області , ОСОБА_2 комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Сумській області, ОСОБА_2 комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії Головного управління національної поліції в Сумській області щодо проведення атестації начальника ізолятора Путивльського відділення поліції (м. Путивль) Глухівського відділу поліції (м. Глухів) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 4 щодо невідповідності начальника ізолятора Путивльського відділення поліції (м. Путивль) Глухівського відділу поліції (м. Глухів) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом ОП № 15.00007353.0037483 від 07.07.2016 року;

- визнати незаконним, протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області № 210 о/с від 04 серпня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 (М-173745) на посаді начальника ізолятора Путивльського відділення поліції (м. Путивль) Глухівського відділу поліції (м. Глухів) Головного управління Національної поліції в Сумській області з 04 серпня 2016 року ;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 04 серпня 2016 року у розмірі 13603,80 грн..

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач - Головне управління Національної поліції в Сумській області надіслав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про те, що у спірних правовідносинах були відсутні підстави для проведення атестування позивача, оскільки така атестація проходила відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 28.02.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи позивач працював на публічній службі в органах внутрішніх справ з 2012 року.

Наказом Головного Управління Національної поліції в Сумській області від 07.11.2015 відповідно до п.п. 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію було призначено прибулого з МВС України ОСОБА_1 начальника ізолятора Путивльського відділення поліції (м. Путивль) Глухівського відділу поліції (м. Глухів) Головного управління Національної поліції в Сумській області, присвоївши йому спеціальне звання старший лейтенант поліції. Підставою для видання наказу стала заява позивача від 07.11.2015 про прийняття його на службу до поліції та призначення на посаду (а.с. 162-163).

11 лютого 2016 року ГУНП у Сумській області був виданий наказ № 160 Про організацію проведення атестування особового складу ГУНП у Сумській області (далі - Наказ № 160) (а.с. 75).

На підставі вказаних норм законодавства, позивач 23.06.2016 пройшов тестування, за результатами якого отримав за тестом на загальні навички - 18 балів з 60, та за професійним тестом - 20 балів з 60 (а.с. 16).

Після проведення тестування позивача на підставі п. 12 розділу IV Інструкції за рішенням атестаційної комісії його було запрошено на співбесіду, яка з ним була проведена 07.07.2016.

Результати проведеного з позивачем атестування ОСОБА_2 комісією № 4 Головного управління Національної поліції в Сумській області було оформлено протоколом ОП № 15.00007353.0037483 від 07.07.2016 (а.с. 13). Зі змісту даного протоколу судом встановлено, що атестаційною комісією прийняте рішення більшістю голосів (за - 4, проти - 1), що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

04.08.2016 Головним управлінням Національної поліції в Сумській області прийнято наказ № 210 о/с від 04.08.2016 року (а.с. 111), відповідно якого старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-173745), начальника ізолятора Путивльського відділення поліції (м. Путивль) Глухівського відділу поліції (м. Глухів) Головного управління Національної поліції в Сумській області - звільнено зі служби в поліції згідно з п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підставою звільнення є - висновок ОСОБА_2 комісії № 4 Головного управління Національної поліції в Сумській області від 07.07.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення не можуть вважатися законними, оскільки направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, а тому позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірного звільнення позивача, з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського.

При цьому зазначена норма не містить можливості проходження поліцейськими так званих планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

Вичерпний перелік підстав для проведення атестації визначено ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», а саме:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Вимоги до поліцейських визначені ч.1 ст.49 зазначеного Закону. Серед переліку визначених цією нормою вимог, відсутня обовязковість проходження атестування.

Судовим розглядом встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що позивача було прийнято на службу до поліції шляхом видання Головним управлінням Національної поліції в Сумській області наказу № 9о/с від 07.11.2015.

Враховуючи, що позивача було прийнято на службу до поліції, а тому відповідач визнав позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеним ст. 49 положень Закону України «Про Національну поліцію».

Зазначений наказ не містить застережень щодо прийняття позивача на службу або щодо призначення на посаду на визначений строк або до проходження атестації.

Зі змісту наказу ГУ Національної поліції в Сумській області від 11.02.2016 року №160 "Про організацію проведення атестування особового складу ГУНП у Сумській області" (далі - наказ № 160) вбачається, що атестуванню підлягали всі поліцейські апарату ГУНП у Сумській області та підпорядкованих підрозділів.

При цьому зазначений наказ не містить підстав для її проведення, що визначені ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію».

Також посилання на зазначену норму Закону відсутні і в атестаційному листі позивача від 23.06.2016 року.

Навпаки, в цьому атестаційному листі зазначено, що позивач проходить службу в органах поліції з 07.11.2015 року та на займаній посаді атестується вперше.

Таким чином, виходячи з наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність індивідуальних підстав, визначених ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» для призначення Головою Національною поліції України атестації позивача.

Крім того, призначення для проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду є незаконним виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України «Про Національну поліцію» не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Так, статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягає атестації. Зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які не відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Як свідчать матеріали справи, позивача було призначено на посаду наказом Головного Управління Національної поліції в Сумській області від 07.11.2015 № 9о/с вперше, а тому він не міг бути призначений до проходження атестації за цією посадою до 07.11.2016 року.

За таких обставин, у Головного управління Національної поліції в Сумській області були відсутні підстави для включення посади, яку обіймав позивач до переліку осіб, які повинні пройти атестацію за наказом ГУНП в Сумській області від 20.11.2015 № 160 "Про організацію проведення атестування особового складу ГУНП у Сумській області".

Виходячи з наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що призначення та проведення атестування позивача є неправомірним.

Доводи відповідача щодо обґрунтованості проведення атестації позивача з огляду на те, що він самостійно прийняв рішення про її проходження шляхом реєстрації в телекомунікаційній мережі для проходження атестації є безпідставними, оскільки виконання ОСОБА_1 як поліцейським наказу Національної поліції України від 20.11.2015 року № 210 о/с не є свідченням правомірності дій ГУНП в Сумській області щодо віднесення позивача до поліцейських, які підлягають атестуванню та проведення її атестування при відсутності на це встановлених Законом підстав.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо протиправності дій ГУНП в Сумській області з призначення та проведення атестації ОСОБА_1

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Отже, зазначена норма Закону містить вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських та зобовязує керівника поліції або керівника органів (закладів, установ) прийняти рішення про таке атестування стосовно конкретної особи, що підлягає атестуванню.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, було затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, якою і визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування поліцейських та визначені повноваження атестаційних комісії.

Підстави проведення атестації, визначені п. 3 Інструкції відповідають приписам ст. 57 зазначеного Закону.

Між тим, відповідачем не наведено та не надано доказів існування підстав для проведення атестації, визначених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 3 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, якою і визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування поліцейських.

За приписами пунктів 10-12 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. ОСОБА_2 комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

За наслідками проведення атестування позивача ОСОБА_2 комісією № 4 прийнято висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Зазначений висновок викладено в протоколі № 15.00007353.0037483 від 07.07.2016.

Зокрема, у висновку зазначено, що під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи, послужний список (Форма 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел.

Згідно п. 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Тобто Інструкцією передбачено, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

З матеріалів справи вбачається, що згідно атестаційного листа, керівником позивача, заступником начальника ГУНП в Сумській області, полковником поліції ОСОБА_3, зроблений висновок, що ОСОБА_1 відповідає займаній посаді (а.с. 16).

В зазначеному атестаційному листі начальником Путивльського ВП (м. Путивль) ГУНП в Сумській області, підполковником поліції ОСОБА_4 надано позитивну характеристику особистим та професійним якостям позивача. Зокрема, в атестаційному листі зазначено наступне: "За період служби в органах внутрішніх справ України, Національній поліції України та в займаній посаді ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони, як дисциплінований, принциповий у вирішенні службових питань, вміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатний працювати над усуненням особистих недоліків, має авторитет у колективі та серед населення, прагне до вдосконалення службової діяльності.

На належному рівні організовує охорону затриманих і взятих під варту осіб, забезпечує передбачений законом порядок їх тримання, готує наряди для несення служби. Контролює виконання підлеглими поставлених завдань, уживає невідкладних заходів до припинення небезпечних дій осіб, що охороняються. Щоденно оглядає камери й здійснює обшук осіб, які в них тримаються.

У поточному році особисто ним організовано та проведено 65 конвоїв, з них: 39 до суду, 13 в СІЗО та 13 до ізолятора тимчасового тримання. Відконвойовано 79 осіб, з них до суду - 39 осіб, до СІЗО - 21 осіб та до ізолятора тимчасового тримання - 19 осіб. Під час керування ізолятором порушень прав людини не допущено. До поміщених в ізолятор відноситься з повагою, не принижуючи гідність людини.

Сміливий, рішучий, організований, здатний контролювати власні емоції.

Фізично розвинений добре, уміє володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі служби.

В травні 2014 року приймав участь у проведенні антитерористичної операції виконував службові завдання на території Луганської та Донецької областей забезпечуючи охорону громадського порядку та публічної безпеки".

За результатами тестування на загальні навички позивач отримав - 18 балів з 60, та за професійним тестом - 20 балів з 60.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за період служби мав 2 дисциплінарних стягнення, на час проведення атестування діючих дисциплінарних стягнень не мав.

Згідно довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" за підписом начальника УМВС полковника міліції ОСОБА_5 (а.с.113), у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру ОСОБА_1 за 2014 рік указано достовірні відомості щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на публічній службі. Встановлено також, що вартість майна (майнових прав), указаних ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел. Також в наведеній довідці зазначено, що заборони, передбачені Законом України "Про очищення влади", на ОСОБА_1 не поширюються.

Разом з тим, за результатами проведеної з ОСОБА_1 співбесіди комісією зазначено, що кандидат показав низькі результати тестування, що підтвердилися під час співбесіди, невмотивований, не готовий до змін. Зокрема, не зміг пояснити завдання поліції, принципи діяльності поліції, підрозділи поліції, превентивні поліцейські заходи, дав неповні відповіді на питання що таке поліція, коли можна застосовувати вогнепальну зброю, які поліцейські заходи примусу.

Проте, в протоколі засідання ОСОБА_2 комісії № 4 від 07.07.2016 року не відображені встановлені законом підстави для прийняття вказаного рішення комісією.

Відсутність в протоколі вказаних обставин свідчить про необґрунтованість та не відповідність прийнятого рішення атестаційному листу та наданим комісії матеріалам, зміст яких в протоколах не спростований.

Отже, відповідач не довів, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач проявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час судового розгляду справи фактів та обставин, враховуючи, що мотиви та докази, наведені ГУ НП в Сумській області під час розгляду адміністративної справи, не дають підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що рішення атестаційної комісії відносно позивача є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на п. 3 ч.3 ст. 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, колегія суддів перевіряє обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх обєктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Обєднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Обєднаного Королівства" (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області № 210 о/с в частині звільнення позивача зі служби у поліції, згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію, через службову невідповідність, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступного.

Згідно пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465, керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію (через службову невідповідність).

Таким чином, враховуючи те, що підставою прийняття оскаржуваного наказу є рішення ОСОБА_2 комісії № 5 НП України, оформлене протоколом від 07.07.2016р. яке, як встановлено вище, прийнято протиправно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування вищезазначеного наказу в частині звільнення позивача зі служби у поліції, згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію, через службову невідповідність.

Відповідно до ч. 1 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 з 04.08.2016р. на посаді на посаді начальника ізолятора Путивльського відділення поліції (м. Путивль) Глухівського відділу поліції (м. Глухів) Головного управління Національної поліції в Сумській області, у звязку з чим, постанова в цій частині є законною та обґрунтованою.

Щодо стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 розділу II Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Проте, вирішуючи спір в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не з'ясував, чи отримував дохід в період вимушеного прогулу позивач.

Абзацом 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до наявної у справі довідки Головного управління Національної поліції в Сумській області від 19.10.2016рн № 29/1852 середньоденне грошове забезпечення складає 165,90 грн. ( а.с. 160)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після звільнення позивач перебував на обліку в Путивльському районному центрі зайнятості та отримав за період з 12.08.2016р. по 10.11.2016р. додатковий дохід в сумі 7494,36 грн., що підтверджується претензією центру зайнятості (а.с.217).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 04.08.2016р. по 25.10.2016р., за виключенням отриманої допомоги по безробіттю, а саме в розмірі 6109, 44 грн. (13603,80 грн. -7494,36 грн.)

З огляду на зазначене постанова суду першої інстанції в частині стягнення суми грошового забезпечення підлягає скасуванню з прийняттям нової.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є не повне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 818/854/16 скасувати в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 13603,80 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (41500, Сумська область, Путивльський район, с. Волинцеве, вул. Першотравнева, 11, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 6109,44 грн.( шість тисяч сто дев'ять гривень сорок чотири копійки) з урахуванням виплачених сум, податків та зборів.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 818/854/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови виготовлений 06.03.2017 р.