Постанова № 65162147, 28.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р. Справа № 818/863/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 818/863/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області , Ямпільського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області , ОСОБА_2 комісії №3 Головного управління Національної поліції в Сумській області третя особа Національна поліція України

про визнання незаконним рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Сумській області, Ямпільського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області, ОСОБА_2 комісії № 3 Головного управління національної поліції в Сумській області, третя особа: Національна поліція України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Сумській області про проведення атестування ОСОБА_1;

- скасувати рішення ОСОБА_2 комісії № 3 Головного управління Національної поліції в Сумській області, прийняте відносно ОСОБА_1 та оформлене протоколом ОП № 15.00006089.0037547 від 07 червня 2016 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 162 о/с від 16 червня 2016 року про звільнення з 16 червня 2016 року ОСОБА_1 зі служби з посади начальника Ямпільського відділення поліції (с.Ямпіль) Головного управління Національної поліції в Сумській області;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Сумській області в посаді начальника Ямпільського відділення поліції (с.Ямпіль) Головного управління Національної поліції в Сумській області з 16 червня 2016 року і в цій частині звернути судове рішення до негайного виконання;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 16 червня 2016 року і по день фактичного поновлення на роботі і в частині виплат один місяць звернути судове рішення до негайного виконання;

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач - Головне управління Національної поліції в Сумській області надіслав апеляційну скаргу , в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про те, що у спірних правовідносинах були відсутні підстави для проведення атестування позивача, оскільки така атестація проходила відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 28.02.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено під час апеляційного розгляду справи позивач з 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного Управління Національної поліції в Сумській області від 07.11.2015 № 7 о/с відповідно до п.п. 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію було призначено прибулого з МВС України ОСОБА_1 начальником Ямпільського відділення поліції (с. Ямпіль) Головного управління Національної поліції в Сумській області, присвоївши йому спеціальне звання підполковник поліції. Підставою для видання наказу стала заява позивача від 07.11.2015 про прийняття його на службу до поліції та призначення на посаду (а.с.107).

11 лютого 2016 року ГУНП у Сумській області був виданий наказ № 160 Про організацію проведення атестування особового складу ГУНП у Сумській області (далі - Наказ № 160) (а.с. 59).

02.06.2016 позивач пройшов тестування, за результатами якого отримав за тестом на загальні навички - 18 балів з 60, та за професійним тестом - 22 бали з 60 (а.с.51).

Після проведення тестування позивача на підставі п. 12 розділу IV Інструкції за рішенням атестаційної комісії його було запрошено на співбесіду, яка з ним була проведена 07.06.2016.

Результати проведеного з позивачем атестування ОСОБА_2 комісією № 3 Головного управління Національної поліції в Сумській області було оформлено протоколом ОП № 15.00006089.0037547 від 07.06.2016 (а.с. 53). Відповідно до протоколу атестаційною комісією прийняте рішення більшістю голосів (за - 8, проти - 0), що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

16.06.2016 року Головним управлінням Національної поліції в Сумській області прийнято наказ № 162 о/с (а.с. 15), відповідно якого підполковника поліції ОСОБА_1 (М-093190), начальника Ямпільського відділення поліції (с. Ямпіль) Головного управління Національної поліції в Сумській області - звільнено зі служби в поліції згідно з п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію. Підставою звільнення є - висновок атестаційної комісії від 07.06.2016 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення не можуть вважатися законними, оскільки направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, а тому позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірного звільнення позивача, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.57 Закону України Про Національну поліцію атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського.

Вичерпний перелік підстав для проведення атестації визначено ч.2 ст.57 Закону України Про Національну поліцію, а саме:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Вимоги до поліцейських визначені ч.1 ст.49 зазначеного Закону. Серед переліку визначених цією нормою вимог, відсутня обовязковість проходження атестування.

Судовим розглядом встановлено, що позивача було прийнято на службу до поліції, шляхом прийняття Головним управлінням Національної поліції в Сумській області наказу № 7 о/с від 07.11.2015 року.

Враховуючи, що позивача було прийнято на службу до поліції, то відповідач визнав позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеним ст. 49 положень Закону України Про Національну поліцію.

Зазначений наказ не містить застережень щодо прийняття позивача на службу або щодо призначення на посаду на визначений строк або до проходження атестації.

Зі змісту наказу ГУНП у Сумській області від 11 лютого 2016 року № 160 Про організацію проведення атестування особового складу ГУНП у Сумській області (далі - Наказ № 160) вбачається, що атестуванню підлягали всі поліцейські ГУНП у Сумській області та підпорядкованих підрозділів.

При цьому зазначений наказ не містить підстав для її проведення, що визначені ч.2 ст.57 Закону України Про Національну поліцію.

Також, посилання на зазначену норму Закону відсутні і в атестаційному листі позивача від 06.07.2016 року.

Навпаки, в цьому атестаційному листі зазначено, що позивач проходить службу в органах поліції з 07.11.2015 року та на займаній посаді атестується вперше.

Таким чином, виходячи з наведених обставин, індивідуальні підстави, визначені ч.2 ст.57 Закону України Про Національну поліцію, для призначення відповідачем атестації позивача також були відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність призначення для проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ Про міліцію, Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII Про державну податкову службу, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення у ЄДРСР - 42946756).

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України Про Національну поліцію не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України Про професійний розвиток працівників.

Так, статтею 12 цього Закону визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які не відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Матеріалами справи встановлено, що позивача було призначено на теперішню посаду наказом Головного Управління Національної поліції в Сумській області від 07.11.2015 року № 7 о/с вперше, а тому він не міг бути призначений до проходження атестації за цією посадою до 07.11.2016 року.

За таких обставин, у Головного управління Національної поліції в Сумській області були відсутні підстави для включення посади, яку обіймав позивач до переліку осіб, які повинні пройти атестацію за наказом ГУНП у Сумській області від 11 лютого 2016 року № 160 Про організацію проведення атестування особового складу ГУНП у Сумській області. Отже, виходячи з наведених обставин суд дійшов висновку, що призначення та проведення атестування позивача є неправомірним.

Доводи відповідача щодо обґрунтованості проведення атестації позивача з огляду на те, що він самостійно прийняв рішення про її проходження шляхом реєстрації в телекомунікаційній мережі для проходження атестації є безпідставними, оскільки виконання ОСОБА_1 як поліцейським наказу ГУНП в Сумській області від 11 лютого 2016 року № 160 не є свідченням правомірності дій ГУНП в Сумській області щодо віднесення позивача до поліцейських, які підлягають атестуванню та проведення її атестування при відсутності на це встановлених Законом підстав.

Отже колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції щодо протиправності дій ГУНП в Сумській області з призначення та проведення атестації ОСОБА_1

Відповідно до ст. 57 Закону України Про Національну поліцію атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Отже, зазначена норма Закону містить вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських та зобовязує керівника поліції або керівника органів (закладів, установ) прийняти рішення про таке атестування стосовно конкретної особи, що підлягає атестуванню.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, було затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, якою і визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування поліцейських та визначені повноваження атестаційних комісії.

Підстави проведення атестації, визначені п. 3 Інструкції відповідають приписам ст. 57 зазначеного Закону.

Між тим, відповідачем не наведено та не надано доказів існування підстав для проведення атестації, визначених ч. 2 ст. 57 Закону України Про Національну поліцію та п. 3 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, якою і визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування поліцейських.

За приписами пунктів 10-12 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. ОСОБА_2 комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

За наслідками проведення атестування позивача ОСОБА_2 комісією № 3 прийнято висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Зазначений висновок викладено в протоколі № 15.00006089.0037547 від 07.06.2016.

Зокрема, у висновку зазначено, що під час проведення атестування було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи, послужний список (Форма 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України Про очищення влади, інформацію з відкритих джерел.

Згідно п. 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Тобто Інструкцією передбачено, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформаційної довідки та довідки про персональні результати службової діяльності позивача, керівником позивача, негативних висновків щодо не відповідності позивачем займаної посади не надано (а.с. 55-56).

Зокрема в довідках, також, зазначено, що під керівництвом позивача протягом 4 місяців 2016 року в ЄРДР зареєстровано 71 кримінальне правопорушення без урахування закритих на підставі ст.284 КПК України, з них стосовно особи порушено 46 кримінальних правопорушень, по 42 - особам повідомлено про підозру. Всього зареєстровано 25 тяжких кримінальних правопорушень, із них: 14 кримінальних проваджень порушено стосовно особи, та 14 особам повідомлено про підозру. Зареєстровано 47 крадіжок, із них: 26 - відносно особи та 17 особам повідомлено про підозру. Встановлено місцезнаходження 4-ох розшукуваних осіб та затримано 3-ох розшукуваних злочинців.".

Проте, за результатами тестування на загальні навички позивач отримав - 18 балів з 60, та за професійним тестом - 20 балів з 60.

Разом з тим, за результатами проведеної з ОСОБА_1 співбесіди комісією зазначено, що кандидат неналежно виконує функціональні обовязки, про що свідчить висновок службового розслідування від 02.06.2016, має низький рівень теоретичних знань та професійних якостей, низькі результати тестування.

Проте в протоколі засідання ОСОБА_2 комісії № 3 від 07.06.2016 року не відображені встановлені законом підстави для прийняття вказаного рішення комісією.

Відсутність в протоколі вказаних обставин свідчить про необґрунтованість та не відповідність прийнятого рішення атестаційному листу та наданим комісії матеріалам, зміст яких в протоколах не спростований.

Відповідач не довів, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач проявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ОСОБА_2 комісії № 3 Головного управління Національної поліції у Сумській області від 07.06.2016, викладене в протоколі № 15.00006089.0037547 про невідповідність займаній посаді ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, висновки атестаційної комісії, які сформовані в результаті незаконно призначеної атестації, не можуть породжувати жодних правових наслідків.

З наведених підстав, наказ ГУНП в Сумській області від 16.06.2016 року №162 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Протиправність наказу Головного Управління Національної поліції в Сумській області від 16.06.2016 р. № 162 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за пп. 5 ч. 1 ст. 77 Закону прямо вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді начальника Ямпільського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

ОСОБА_3 адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що Законом України Про Національну поліцію не врегульовано питання поновлення на службі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.

Щодо стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 розділу II Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 р. № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Проте, вирішуючи спір в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не з'ясував, чи отримував дохід в період вимушеного прогулу позивач.

Абзацом 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до наявної у справі довідки Головного управління Національної поліції в Сумській області від 21.09.2016рн № 29/1743, заробітна плата позивача нарахована, за (червень -вересень 2016р.) складає: 15240.00 грн. Середньоденне грошове забезпечення складає 249,84 грн. ( а.с. 81)

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після звільнення позивач перебував на обліку в Шосткинському міському районному центрі зайнятості та отримав за період з 30.08.2016 року по 03.11.2016 року додатковий дохід в сумі 11020,00., що підтверджується позивачем та претензією центру зайнятості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.06.2016р. по 25.10.2016р., за виключенням отриманої допомоги по безробіттю, а саме в розмірі 11465,60 грн. (22485,60 грн. 11020,00 грн.)

З огляду на зазначене постанова суду першої інстанції в частині стягнення суми грошового забезпечення підлягає скасуванню з прийняттям нової.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є не повне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 818/863/16 скасувати в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 22 485, 60 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (40030, м. Суми, вул. Соборна, 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 11465,60 грн. ( одинадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок) з урахуванням виплачених сум, податків та зборів.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 818/863/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 06.03.2017 р.