Ухвала суду № 65162058, 02.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р. Справа № 876/9073/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Онишкевича Т. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання Мацьків М. С.;

представника позивача ОСОБА_1;

представника відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2016 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 17 травня 2016 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що дії Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області щодо нарахування пені за 47 календарних днів прострочення поставки товару з 23 лютого 2016 року по 09 квітня 2016 року включно, включивши у період нарахування пені і день поставки товару 09 квітня 2016 року є неправомірними та не відповідають приписам чинного законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 17 травня 2016 року №0000361400 на суму 77,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить відмовити в задоволенні такої.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримала та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ТзОВ «Негабарит-Сервіс» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в Ковельській ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 26 травня 2016 року.

В період з 26 квітня 2016 року по 4 травня 2016 року Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку, з питань своєчасності розрахунків при здійсненні операцій зовнішньоекономічної діяльності по контракту від 19 листопада 2015 року № 0045-2015 ТзОВ «Негабарит-Сервіс» за період з 19 листопада 2015 року по 15 квітня 2016 року, за результатами якої складено акт від 06 травня 2016 року № 609/03-06-14-37707423.

Перевіркою встановлено порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями).

За наслідками перевірки Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2016 року № НОМЕР_1, яким ТзОВ «Негабарит-Сервіс» визначено суму грошового зобовязання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 3664 грн. 30 коп.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 17 травня 2016 року № НОМЕР_1, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, рішенням ГУ ДФС України у Волинській області від 16 червня 2016 року № 3042/10/03-20-10-03-06 про результати розгляду первинної скарги та рішенням ДФС України від 29 серпня 2016 року № 18602/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2016 року № НОМЕР_1 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами та доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно із пунктом 1 постанови Правління Національного банку України №863 від 4 грудня 2015 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (постанова набрала чинності з 5 грудня 2015 року і діяла до 4 березня 2016 року), пунктом 1 постанови Правління Національного банку України №140 від 3 березня 2016 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (постанова набрала чинності з 5 березня 2016 року і діяла до 8 червня 2016 року включно) розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Негабарит-Сервіс» (покупець) укладено імпортний зовнішньоекономічний контракт від 19 листопада 2015 року № 0045-2015 з фірмою «Fujian Quanzhou Machinery & Equipment Import & Export Corporation» (Китай) (продавець), предметом якого є поставка на умовах CFR ланцюга трака (гусеничної стрічки) в німецький порт Бремерхафен. Загальна сума контракту становить 3207,76 доларів США. Оплата за поставлений товар буде проводитись покупцем в доларах США. Передоплата в розмірі 30%, що становить 962 доларів США і баланс 2 245,76 доларів США повинні бути виплачені покупцю до відвантаження.

На виконання умов контракту від 19 листопада 2015 року № 0045-2015, ТзОВ «Негабарит-Сервіс» здійснено 24 листопада 2015 року попередню оплату на користь нерезидента фірми «Fujian Quanzhou Machinery & Equipment Import & Export Corporation» (Китай) в розмірі 30% від загальної суми контракту, що складає 962 доларів США (граничний термін надходження товару 22 лютого 2016 року). Також ТзОВ «Негабарит-Сервіс» 11 січня 2016 року здійснено на користь вищезазначеного нерезидента оплату в сумі 2 245,76 доларів США (граничний термін надходження товару 10 квітня 2016 року).

Імпортований товар ланцюг трака (гусенична стрічка) 9 квітня 2016 надійшов від фірми «Fujian Quanzhou Machinery & Equipment Import & Export Corporation» (Китай) на користь ТзОВ «Негабарит-Сервіс» на загальну суму 3207,76 доларів США згідно митної декларації від 09 квітня 2016 року № 205010002/2016/001410, в тому числі з порушенням встановлених граничних термінів на суму 962 доларів США.

Як вбачається із розрахунку пені за порушення термінів розрахунків від здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ «Негабарит-Сервіс», сума пені, нарахованої органом доходів і зборів за контрактом від 19 листопада 2015 року № 0045-2015, становить 3664 грн. 30 коп. за період з 23 лютого 2016 року по 09 квітня 2016 року (47 днів).

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України ).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно із частиною першою статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобовязання.

Із аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

У той же час контролюючим органом донараховано пеню за день, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 січня 2015 року у справі № 910/23600/13, яка в силу частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 17 травня 2016 року № НОМЕР_1 в частині нарахування ТзОВ «Негабарит-Сервіс» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за день, в який відбулася поставка товару 09 квітня 2016 року в розмірі 77 грн. 96 коп. не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року в справі № 803/1475/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Т. В. Онишкевич

ОСОБА_3

Ухвалу складено в повному обсязі 07 березня 2017 року.